Постанова Одеський апеляційний суд № 509/1963/17

Номер провадження: 22-ц/813/1027/20 Номер справи місцевого суду: 509/1963/17 Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М., Цюра Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.07.2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - -про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: 02 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просив суд зняти ОСОБА_2 з місця реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка зареєструвалась в будинку на підставі договору дарування цього житлового будинку від 01.04.2014 року, котрий рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.08.2016 рокувизнано недійсним. Посилаючись на те, що з втратою права власності відпала правова підстава її реєстрації, просив суд задовольнити позовні вимоги. У відзиві проти позову ОСОБА_2 зазначає, що 06.06.2016 року на підставі договору дарування від 01.04.2014 року вона була зареєстрована в спірному будинку. Зазначений договір дарування був визнаний недійсним на підставі судового рішення проте в Державному реєстрі вона значиться його власникм. Посилаючись на те, що позивач не є власником спірного будинку та вона постійно користується будинком просила відмовити в заявлених вимогах. В запереченнях 3-ї особи ОСОБА_3 просила у задоволені позову відмовити посилаючись на те, що відповідачка є її донькою, проживає в спірному будинку, веде з нею спільне господарство, опікується та турбується про неї. Правових підстав для зняття її з реєстрації за рішенням суду позивач не наводить. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2019 року позовні вимоги залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у зв`язку з безпідставністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу 3-і особи- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги у зв`язку із безпідставністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання сторони не з`явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути споаву за їх відсутністю. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 06.05.2020 року. АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН: В апеляційній скарзі посивач зазначає, що висновок районного суду про те, що відповідачка являється членом сімї власника будику не відповідає обставинам по справі оскільки реєстрація відбулась на підставі договору дарування від 01.04.2014 року, котре в судовому порядку визнано недійсним. Згоду на її реєстрацію він не надавав. Посилаючись на те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків відповідачка втатила правл користування цим будинком . Одночасно посилається на те, що за умови, коли право власності на житловий будинок ні за ким не зареєстровано її реєстрація повинна була відбутись за його письмовою згодою, як наймача житлового прміщення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка та 3- ї особи не заперечує того факту, що реєстрація в спірному будинку відбулась на підставі договору дарування від 01.04.2014 року, а тому отримання згоди на реєстрацію від відповідача, на той час - не вимагалась. Станом на 06.06.2016 року вона фактично проживала в будинку,вела спільне господарство з матірю, котра зареєстрована та проживає в ньому та який спільно побудований в 1950-х роках її батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , котрий помер 1995 році. Одночасно посилаються і на відсутність правових підстав зняття з реєстрації так як позивачем не зазначені правові підстави для зняття відповідачки з реєстрації. При цьому посилається на те, що вона проживає в спірному будинку ,як член сімї матері. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив на неї дійшла наступного. Відмовляючи в задоволені позовних вимог районний суд виходив з його безпідставності оскільки ОСОБА_2 зареєстрована як член сімї. З таким висновком районного суду погодитись не можна з наступних підстав. Відповідно до договору дарування від 02 квітня 2014 року ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 ( котра була зареєстрована та мешкала в АДРЕСА_2 у власність будинок АДРЕСА_1 ( а.с.5). З довідки про склад сімї вбачається, що ОСОБА_2 в будиноку АДРЕСА_1 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.4). Відповідно до зазначеного договору житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами належав дарувальнику на підставі рішення Овідіопорльського районного суду Одеської області від 28.04.2010 року, котре скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.11.2014 року( а.с.22-24). Рішенням Овідіопольського районного суду в Одеській області від 09 серпня 2016 року визнано договір дарування житлового будинку від 01 квітня 2014 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - недійсним. В іншій частині позовних вимогах- відмовлено. В задоволені зустрічних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Гуркан Наталії Федрорівни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії- відмовлено( а.с.10-11). Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.10.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 серпня 2016 року скасувано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району від 25.01.2014 року № 1341-УІ та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 01.04.2014року і в цій частині ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталії Федорівни про скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району від 25.01.2014 року № 1341-УІ та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 01,04.2014року задоволені. Скасовано рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району від25.01.2014 року № 1341-УІ в частині передачі ОСОБА_3 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) із земель запасу житлової та громадської забудови Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 .загальною площею 0,2500 га.,кадастровий номер 5123782000:003:0787. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, за адресою : АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованим в реєстрі за№ 612 від 01.04.2014року. В решті рішення залишити без змін( а.с.12-18). Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , належним чином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 10.05.2017 року. За змістом ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.7 закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснене на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. З огляду на те, що Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном позивач має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою. 4) оголошення фізичної особи померлою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 30.06.2015 (справа №21-1438а15). Відповідно до частини 2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. З позовної заяви вбачається , що позивачем визначений позов про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення.( а.с.2-3). Оскільки визнання за рішенням суду недійсним договору дарування від 02 квітня 2014 року, за своєю суттю є одночасно рішенням про позбавлення ОСОБА_2 права власності на будинок АДРЕСА_1 , що тягне за собою припинення права користування житловим приміщенням судова колегія приходить до висновку, що відповідачка втратила право користування на нього через втрату права власності. Посилання районного суду на те, що ОСОБА_2 прописана в спірному будинку, як член сім`ї, не відповідає обставинам справи, спростовується як пояснення самої відповідачки так і матерілами справи, оскільки на час набуття нею квартири у власність, за недійсним правочином, вона була зареєстрована та проживала за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Після припинення права власності, реєстрація проводиться в загальному порядку. Посилання на те, що відповідачка здійснює догляд за матірю - ОСОБА_3 не є правовою підставою для відмови в позові, оскільки втрата права користування пов`язується з втратою права власності на спірний будинок. Відповідно до вимог ст.376 частини 1 п.3,4 ЦПК України судова колегія приходить до висновку, що рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового, про задоволення позовних вимог, визначивши у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» яке є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку в будинку АДРЕСА_1 . В силу ст.141 ЦПК україни судова колегія стягує на користь позивача судовий збір, так як він документально підтверджений в сумі: 640+960=1600 грн. Керуючись ст. 367,368,374, 376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.07.2019 року скасувати, прийняти постанову. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити частково. Визнати ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 . Це рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з реєстраційного обліку за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1600 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 06.05.2020 року. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда - Т.В.Цюра