Постанова 4813 № 496/3778/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2744/20 Номер справи місцевого суду: 496/3778/14-ц Головуючий у першій інстанції Драніков С. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 вересня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Дранікова С.М., - в с т а н о в и в: У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство«Марфін Банк» (далі ПАТ «Марфін Банк») звернулося до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Годвуд» (далі ТОВ «Годвуд») про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Годвуд» в солідарному порядку на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 00368/FO від 08 серпня 2006 року в розмірі 336 655,24 дол. США, заборгованість за пенею в розмірі 4 206 237,08 грн., заборгованість за штрафом в розмірі 334 800,50 грн., а також судові витрати по справі. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08 серпня 2006 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00368/FO, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 500 000 дол. США на споживчі цілі зі сплатою 14% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом і терміном погашення по 07 серпня 2011 року, та зі сплатою комісії за оформлення кредитного договору у розмірі 250 грн., комісії за кожний транш в розмірі 0,1% річних від суми наданого траншу. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 00368/FO, 08 серпня 2006 року між банком і ТОВ «Годвуд» був укладений договір поруки № 02588-СО, відповідно до умов якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання відповідати перед позивачем, як солідарний боржник, по зобов`язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору; договір застави № 02587-СО, відповідно до умов якого ТОВ «Годвуд» надав в заставу банку обладнання, що є його власністю, а саме: калібрувально-шліфувальний станок Buldog 1300 RC 2M, прес Sormec LT 100, станок чотирьохбічний СМ 757, шипорізний модуль МХБ-3518 та шипорізний модуль NF-16 RS ; договір іпотеки, відповідно до умов якого ТОВ «Годвуд» надав в іпотеку банку нерухоме майно, що є його власністю, а саме будівлі і споруди виробничої бази, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 3 528 480,00 грн. Проте, відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов кредитного договору, не сплачує кредитні кошти, інші передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 336 655,24 дол. США грн., заборгованість за пенею у розмірі 4 206 237,08 грн. та заборгованість за штрафом у розмірі 334 800,50 грн. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07 вересня 2017 року позов ПАТ «Марфін Банк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором №00368/FO від 08 серпня 2006 року на загальну суму 336655,24 доларів США та 4541037,58 грн. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «Марфін Банк» відмовлено. Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволені позову, ПАТ «Марфін Банк» подало апеляційну скарги, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволені позову до ТОВ «Годвуд» скасувати, ухвалити нове, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Годвуд» на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 336655,24 доларів США та 4541037,58 грн., посилаючись на порушення норм матеріальногота процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи. В інший частині рішення суду не оскаржується. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, ПАТ «Марфін Банк» зазначає, що відсутні підстави для визнання поруки припиненою, оскільки позовна заява до боржника та поручителя подана банком 07.07.2014 року, суд мав право за заявою відповідача визнати поруку припиненою тільки частини платежів, які повинні бути сплачені до 07.01.2014 року, відносно платежів по погашенню кредиту, які повинні бути сплачені після 07.01.2014 року порука не може бути припинена і ці платежі підлягають стягненню з поручителя ТОВ «Годвуд». Відзиву до суду надано не було. У лютому 2018 року ПАТ «Марфін Банк» змінив найменування на публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі ПАТ «МТБ Банк»). Справа розглядалася судами неодноразово. Сторони про розгляд справи на 29 квітня 2020 року були сповіщені. Справа перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції з листопада 2019 року. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 08 серпня 2006 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк`та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00368/FO, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 500 000 дол. США на споживчі цілі зі сплатою 14% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом і терміном погашення по 07 серпня 2011 року, та зі сплатою комісії за оформлення кредитного договору у розмірі 250 грн., комісії за кожний транш в розмірі 0,1% річних від суми наданого траншу. Відповідно до п. 1.1. зазначеного кредитного договору, видача коштів за кредитом відбувається багаторазово на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід`ємними частинами договору. В якості забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором, 08 серпня 2006 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк» та ТОВ «Годвуд» був укладений договір поруки № 02588-СО. Відповідно до п. 2.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором по зобов`язаннях, що випливають з кредитного договору, солідарно з боржником і в повному обсязі, в т.ч. по погашенню заборгованості за основним боргом за кредитом, по сплаті відсотків та комісії, а також збитків та неустойки, що будуть нараховані за порушення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, усім своїм майном та коштами, на які у відповідності із чинним законодавством України може бути звернене стягнення. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 08 серпня 2006 року дня між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк» та ТОВ «Годвуд» був укладений договір застави № 02587-СО. П. 1.6. договору застави встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором заставодавець передав в заставу наступне обладнання: калібрувально-шліфувальний станок Buldog 1300 RC 2M, прес Sormec LT 100, станок чотирьохбічний СМ 757, шипорізний модуль МХБ-3518 та шипорізний модуль NF-16 RS. Також, в якості забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором, 08 серпня 2006 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк» та ТОВ «Годвуд» був укладений договір іпотеки серії ВЕА № 862416, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4903. Згідно п. 1.6. договору іпотеки, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме: будівлі і споруди виробничої бази, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 05.06.2009 року, 12.10.2010 року, 22.09.2011 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди № 2-4 до кредитного договору № 00368/FO від 08.08.2006 року, згідно з якими банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 500 000 дол. США, зі сплатою 14% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом і терміном погашення по 07 серпня 2014 року, внесені відповідні зміни до графіку погашення кредиту та розрахунку сукупної вартості кредиту. У зв`язку з укладенням додаткових угод № 2-4 до кредитного договору, 05.06.2009 року, 12.12.2010 року, 22.09.2011 року були укладені відповідні додаткові угоди № 1-3 до договору поруки № 02588-СО від 08.08.2006 року, договори № 1-3 про внесення відповідних змін до договору застави № 02587-СО від 08.08.2006 року, договори № 1-3 про внесення відповідних змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. 08.08.2006 року за реєстровим № 4903. Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених п.п. 1.1., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. даного договору, банк нараховує, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок, зазначений у п. 1.2. цього договору. За кожний випадок порушення позичальником на строк більше ніж 60 календарних днів зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених в п. 1.1. даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на першу вимогу банку, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, на рахунок, зазначений у п. 1.2. даного договору. Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування. Позивачем були виконані зобов`язанняза кредитним договором в повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_1 , всупереч умов кредитного договору, не здійснював, платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання. З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості по кредитному договору № 00368/FO від 08.08.2006 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі повертав кредитні кошти за кредитним договором, що призвело до виникнення перед банком заборгованості, яка станом на 18.06.2014 року, складає 336 655,24 дол. США з яких: 267 641,52 дол. США заборгованість за кредитом, 69 013,72 дол. США заборгованість за відсотками, а також заборгованості за пенею в розмірі 4 206 237,08 грн. та заборгованості за штрафом 334 800,50 грн. Відмовляючи ПАТ «МТБ Банк» у задоволені позовних вимог до ТОВ «Годвуд» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що поруку припинено у зв`язку не пред`явленням вимоги до поручителя протягом 6 місяців. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду, з огляду на наступне. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. В свою чергу, положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, передбачають три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч.4 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, позивач звертався до відповідачів з вимогами про виконання зобов`язань по кредитному договору в добровільному порядку, але останні свої зобов`язання відповідно до кредитного договору не виконували. П. 2.3.3. кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, банк має право змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісій та відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, комісію й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором. В порушення вказаних вимог боржники не виконали умови кредитного договору, гроші не повернули, тобто не належним чином виконали зобов`язання. Відповідно до договору поруки №02588-СО, поручитель відповідає перед кредитором по зобов`язаннях, що випливають з кредитного договору, солідарно з боржником і в повному обсязі, в т.ч. по погашенню заборгованості за основним боргом за кредитом, по сплаті відсотків та комісії, а також збитків та неустойки, що будуть нараховані за порушення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, усім своїм майном та коштами, на які у відповідності із чинним законодавством України може бути звернене стягнення. Судом встановлено, що договором поруки строк, після якого закінчується порука сторонами встановлений не був. Тобто, відповідно до норми ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука ТОВ «Годвуд» діяла протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання боржником. Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 ще у 2012 році було допущено черговий термін сплати кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, у зв`язку з чим ПАТ «Марфін Банк» вимагав від боржника та поручителя її погашення. Судом встановлено, що у господарському суді Одеської області розглядалася справа № 916/4949/14 за позовом ПАТ «ВО «Облпаливо`про визнання поруки припиненою (ПАТ «Марфін Банк» у вказаній справі був відповідачем та є поручителем, як і ТОВ «Годвуд» по кредитному договору). Також в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Одеської області від 18 лютого 2016 року по справі № 916/4949/14, яке було залишено в силі Одеським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України. Вказаними судовими рішеннями визнано припиненим договір поруки укладений між ПАТ «Марфін Банк» та ПАТ «ВО «Облпаливо» на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України та встановлено той факт, що при підписанні Кредитного договору №00368/F0 від 08.08.2006 року сторони погодили можливість зміну терміну виконання своїх зобов`язань боржником в повному обсязі у разі: по-перше, настання події несплати боржником частини Кредиту та відсотків щонайменше на один календарний місяць; по-друге, отримання повідомлення боржником про таку несплату. При цьому, боржник на протязі 30 днів від дня отримання такої вимоги може поновити передбачені договором терміни повного розрахунку у разі усунення порушення вимог Кредитного договору зі свого боку. Судом вірно зазначено, що з оригіналу листа ПАТ «Марфін Банк» № 2594/01 від 27.06.2012 року, направленого на адресу боржника та його поручителів вбачається факт відправлення листа банком та отримання його боржником, що змінило термін виконання усіх своїх зобов`язань боржником за договором, оскільки сторони договору передбачили такий випадок в абз.17 п. 2.3.3. Кредитного договору. Згідно листа позивача вих. №5179/01 від 17 грудня 2013 року, направленого на адресу відповідачів, позивачем заявлено вимогу про дострокове погашення заборгованості, що також змінює термін виконання зобов`язання. З наданої до суду позивачем інформації по кредиту вбачається, що останній платіж в погашення заборгованості відповідачем був зроблений 01.07.2013 року. За умовами договору відповідач повинен був сплачувати заборгованість щомісячно, з моменту пропуску строку наступного погашення відповідної частини заборгованості, тому позивач набув право вимагати дострокового повернення частини позики. На підставі з`ясованих обставин справи, наданих доказів, суд у відповідності до норм чинного законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що оскільки поруку припинено у зв`язку не пред`явленням вимоги до поручителя, позов підлягає задоволенню лише в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_1 , при цьому суд на законних підставах відмовив у задоволені позову до поручителя ТОВ «Годвуд». З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ПАТ «Марфін Банк» про те, що відсутні підстави для визнання поруки припиненою, оскільки позовна заява до боржника та поручителя подана банком 07.07.2014 року, суд мав право визнати поруку припиненою стосовно платежів, які повинні бути сплачені до 07.01.2014 року, а відносно платежів, які повинні бути сплачені після 07.01.2014 року порука не може бути припинена і ці платежі підлягають стягненню з поручителя ТОВ «Годвуд»,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договором поруки строк, після якого закінчується порука сторонами встановлений не був, тому у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України порука ТОВ «Годвуд» діяла протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання боржником, про яке було зазначено банком 27.06.2012 року, а позивачем вимоги до поручителя пред`явлені не були. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 вересня 2017 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 06 травня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра