Постанова 4813 № 523/2915/17

Номер провадження: 22-з/813/158/20 Номер справи місцевого суду: 523/2915/17 Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.04.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П. за участю секретаря Томашевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою першого заступника голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської радипро роз`яснення судового рішення - постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради) про позбавлення батьківських прав, - встановила: У лютому 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишено без задоволення у повному обсязі. Вказане судове рішення було оскаржене в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Постановою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року - змінено. Доповнено мотивувальну та резолютивну частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року абзацем наступного змісту: Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_4 виконання батьківських обов`язків. 09 квітня 2020 року, в порядку ст. 271 ЦПК України, до суду надійшла заява першого заступника голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської радипро роз`яснення судового рішення - постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій заявник просить роз`яснити судове рішення в частині, як саме головні спеціалісти органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради повинні здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_4 його батьківських обов`язків. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із заявою, матеріалами справи та постановою апеляційного суду, доходить до висновку, що у задоволені заяви першого заступника голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про роз`ясненні судового рішення слід відмовити, з наступних підстав. Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Суть роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації. Роз`яснення рішення суду здійснюється шляхом постановлення судом відповідної ухвали. В ухвалі з цього приводу суд викладає більш повно і чітко ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до змісту рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. За змістом вказаних роз`яснень та вимог ст. 271 ЦПК України, підлягає роз`ясненню судове рішення, яким вирішено спір по суті, тобто воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників судового провадження. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення судом. Крім того, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих осіб, які будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Тобто, роз`ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Незрозумілість мотивації судового рішення не може бути метою роз`яснення судового рішення. Зі змісту постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року вбачається, що судом ухвалено попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_4 виконання батьківських обов`язків. При ухваленні вказаного судового рішення суд апеляційної інстанції керувався наступним. Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, діючим законодавством надано суду право, у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, питання щодо покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків закріплено на законодавчому рівні, і відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування. З урахуванням положень Цивільного процесуального кодексу України, суд загальної юрисдикції не наділений повноваженнями щодо зобов`язання державного органу прийняти будь-яке рішення, суд не може підміняти державний орган, приймати замість нього рішення, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань цивільного судочинства. Таким чином, суд при розгляді справи не втручається і не може втручатися в дискреції (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. У зв`язку із викладеним, підстав для роз`яснення постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині: як саме головні спеціалісти органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради повинні здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_4 його батьківських обов`язків, - колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 271 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: У задоволенні заяви першого заступника голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про роз`яснення судового рішення - постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради) про позбавлення батьківських прав, - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складений 05 травня 2020 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе