Постанова Одеський апеляційний суд № 506/678/19

Номер провадження: 22-ц/813/5116/20 Номер справи місцевого суду: 506/678/19 Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 506/678/19 Номер провадження: 22-ц/813/5116/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А., учасники справи: - заявник - ОСОБА_1 , - заінтересована особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Бурдинюк О.С. 26 грудня 2019 року,про відмову у відкритті провадження у справі, встановив: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Красноокнянського районного суду Одеської області з вищезазначеною заявою, в якій просить встановити юридичний факт того, що земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 5123185200:01:001:0453, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії РІ №454271 , виданим 20 вересня 2002 року, має площу - 4,1654 га., а площа у розмірі - 4,75 га. зазначена у державному акті на право приватної власності на землю є помилковою. Вимоги вищевказаної заяви обґрунтовані тим, що у 2002 році заявником отримано вищевказаний державний акт. В подальшому, з метою одержання кадастрового номера, було замовлено технічну документацію із землеустрою. В ході обстеження земельної ділянки було встановлено, що розмір, який зазначено у державному акті, не відповідає дійсності. Як на думку заявника вказане перешкоджає йому в реалізації права розпорядження своєю власністю (а. с. 2 - 4, 11 - 14). Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 26 грудня 2019 року у відкритті провадження у справі за вищевказаною заявою ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в даному випадку вбачається спір про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження. Заявник просить суд встановити факт не щодо належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 (розбіжності у її прізвищі та імені при видачі правовстановлюючого документу з прізвищем у її паспорті), а саме щодо площі земельної ділянки, що не може бути встановлено в порядку окремого провадження. Тому, ОСОБА_1 з відповідними вимогами слід звернутися до суду шляхом пред`явлення позову, при розгляді якого судом має бути дана оцінка зазначеним заявником обставинам (а. с. 15 - 16 зворотна сторона). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 26 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що суд не зазначив, хто оспорює його право. Суміжні землекористувачі не мають претензій до нього. У разі подання позову як Держгеокадастр, так і суміжні землекористувачі визнають його, оскільки межі земельної ділянки погоджені. Подання позову призведе тільки до безпідставних витрат з його боку. Суд повинен був виходити з того, що держава визнала розмір земельної ділянки. Факт, який він просить встановити, потрібен аби створити передумови для здійснення ним особистих майнових прав. Розходження у площі земельної ділянки перешкоджає йому у реєстрації договорів оренди тощо. Виправити описку в Державного акту на право власності на земельну ділянку неможливо, оскільки на даний час такі акти не видаються. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Окрім вищенаведених вимог, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд розглянути справу за його відсутності. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, інших заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі, освідомленість її учасників про розгляд справи, наявність клопотання апелянтапро розгляд справи за його відсутності, відсутність клопотань інших учасників справи про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови у відкритті провадження по даній справі, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії серії РІ №454271 від 20 вересня 2002 року, який виданий на підставі рішення Красноокнянської районної державної адміністрації ради народних депутатів від 10 липня 2002 року, є власником земельної ділянки площею - 4,75 га., яка розташована на території Цеханівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.12.2016 року, 26.07.2015 року вищевказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5123185200:01:001:0453 і її розмір складає - 4,1654 га., тобто дані про розмір даної земельної ділянки дещо різняться. Метою подання вищенаведеної заяви є усунення вищевказаних розбіжностей щодо розміру належної заявнику на праві власності земельної ділянки. За приписами частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За правилами частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Отже, окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне. Згідно статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначені земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. За правилами частин 9, 10 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Відповідно до частин 1, 5 статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Згідно статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. За приписами статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Крім того, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. ОСОБА_1 просить суд встановити юридичний факт того, що земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 5123185200:01:001:0453, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії РІ №454271 , виданим 20 вересня 2002 року, має площу у розмірі - 4,1654 га., а площа у розмірі - 4,75 га., яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю, є помилковою. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність спору про право у даній справі. Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, а саме щодо розміру з емельної ділянки, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Доводи апеляційної скарги про відсутність спору, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, а лише зводяться до переоцінки доказів. Тому, вказані доводи є безпідставними, не мають наслідком скасування ухвали суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 26 грудня 2019 року,про відмову у відкритті провадження у справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 05 травня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе