Постанова 4857 № 344/17693/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 344/17693/19 пров. № А/857/2615/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Макарик В.Я., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №344/17693/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій (головуючий суддя першої інстанції Шумей М.В., розглянута за правилами спрощеного позовного провадження),- П О С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради про скасування пункту 22 рішення від 16.08.2019 за №202-28 та зобов`язання до вчинення дій. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, без належного обґрунтування, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Просив, пункт 22 рішення Івано-Франківської міської ради від 16.08.2019 за №202-28 визнати протиправним та скасувати, зобов`язати відповідача повторно розглянути його звернення про затвердження проекту землеустрою. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 22 рішення Івано-Франківської міської ради від 16.08.2019 за №202-28 «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» щодо затвердження проекту землеустрою зі зміною цільового призначення земельної ділянки. Зобов`язано Івано-Франківську міську раду (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 336447700) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,0767 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 кадастровий №2610100000:08:011:0080 цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з урахуванням висновків суду. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт у апеляційній скарзі вказує на те, що судом помилково зроблено висновок, що відповідач, прийнявши оскаржуване рішення за результатом розгляду поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяла з порушенням порядку, встановленого Земельним кодексом України, не довела та не обґрунтувала правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення. Крім того, відповідачем розглянуто звернення гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0767 га, кадастровий номер №2610100000:08:011:0080, цільове призначення якої змінюється, та прийняв рішення про відмову в затвердженні такого проекту землеустрою, позивач не позбавлений права на повторне звернення. З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.09.2005 Серія ІФ №085080 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0767 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (кадастровим № 2610100000080110080 ) з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд». Позивач, з метою зміни цільового призначення земельної ділянки звернувся до землевпорядної організації за виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється. На підставі звернення позивача ТзОВ «Гектар ІФ» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Вищевказаний проект передано на затвердження до Івано-Франківської міської ради. Однак, пунктом 22 рішення Івано-Франківської міської ради від 16.08.2019 за №202-28 відповідач керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій» відмовлено позивачу у затвердженні вказаного проекту. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем прийнято рішення, без належного обґрунтування підстав його прийняття. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Згідно з ч. 5 ст. 118 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 Земельного кодексу України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст.118 Земельного кодексу України). При цьому, статтею 186 Земельного кодексу України унормовано стадії погодження та затвердження документації із землеустрою. Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно з ч. 5, 6, 8 ст.186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Відповідно до частин першої, шостої, десятої та тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Відповідно до пункту ґ) частини 2 статті 25 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документації із землеустрою. За приписами частини 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою. З аналізу вказаних вище положення суд першої інстанції вірно зазначив, що законом унормовано або прийняття позитивного рішення по суті заяви або відмови по суті, при цьому, слід враховувати, що у даному аспекті процедура погодження проекту землеустрою передує процедурі затвердження. Судом встановлено, що Івано-Франківська міська рада листом №Ч/7364 від 05.11.2018, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з кадастровим номером №2610100000:08:011:0080, яка перебуває у власності громадянина ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , погодила зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки. Крім цього, у матеріалах справи наявний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.11.2019 за №13531/82-18, згідно з яким проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є змістом відповідного індивідуального правового акту. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності проекту землеустрою вимогам Генерального плану міста Івано-Франківська, а отже, не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення. Таким чином, пункт 22 рішення відповідача від 16.08.2019 за №202-28 у даній формі не відповідає вимогам Земельного кодексу України, оскільки за результатом розгляду вказаного проекту приймається рішення про затвердження, або ж відмова у його затвердженні з підстав невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Враховуючи обставини справи, Івано-Франківська міська рада, прийнявши рішення за результатом розгляду поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з порушенням порядку, встановленого Земельним кодексом України, діяла всупереч вимогам чинного законодавства. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради є протиправним, оскільки відповідачем прийнято рішення, без належного обґрунтування підстав його прийняття. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №344/17693/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. Я. Макарик Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 06.05.2020р.