Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/10337/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/10337/21 пров. № А/857/1588/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Торчинської селищної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року ( суддя Смокович В.І., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/10337/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Торчинської селищної ради: про визнання протиправним та скасування рішення від 14 липня 2021 року №9/105 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886600:04:000:1950, загальною площею 1,0 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада та передачу її у власність позивачу; зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886600:04:000:1950, загальною площею 1,0 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада та передати її у власність позивачу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач - Торчинська селищна рада, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позову. В обгрунтування апеляційної скарги зокрема зазначає, що позивач клопотав про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1 га, за рахунок уже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 0722886600:04:000:1833, а тому ОСОБА_1 мав клопотати про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу зазначеної земельної ділянки, оскільки вона була сформована та мала площу 163,6982 га. Зазначає, що надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовного площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка входить до складу земельної ділянки за кадастровим номером 0722886600:04:000:1833, враховуючи, що остання є сформованою, не має жодних правових наслідків для позивача у майбутньому, так як подальше формування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, можливо здійснити лише на підставі технічної документації поділу вищевказаної ділянки. Або після проведення відповідно поділу земельної ділянки 0722886600:04:000:1833, шляхом отримання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із конкретно визначеним кадастровим номером. Вважає, що порушення процедури першої стадії отримання земельної ділянки у власність шляхом наявності акту органу місцевого самоврядування (Смолигівської сільської ради) свідчить про те, що всі інші дії відповідних земельно-правових процедур є взаємопов`язаними та не можуть -підмінити/легітимізувати. передачу землі у власність позивачу, оскільки перший акт суб`єкта владних повноважень виданий відповідним суб`єктом владних повноважень всупереч вимогам Земельного Кодексу України. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необгрунтованими та просить оскаржуване рішення залишити без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву,дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області із заявою від 02 червня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області. Рішенням Смолигівської сільської ради від 04 червня 2020 року №37/145 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу, орієнтовною площею 1,0 га за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради. На замовлення позивача ПП Сота Нова виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада (арк. спр. 19-21). Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 22 жовтня 2020 року №15341/82-20, підготовленого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Шапаренко В.О., розроблений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та погоджений. Вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 0722886600:04:000:1950, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-0710835232020 від 15 грудня 2020 року. Позивач звернувся до Торчинської селищної ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886600:04:000:2000 та передачу її у власність, та рішенням Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 року №9/105 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: село Хорохорин Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886600:04:000:1950 згідно частини сьомої статті 186 ЗК України. Вказане рішення мотивоване тим, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки. Позивач не погоджуючись із таким рішенням відповідача звернувся в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частинами 1,2,3 статті 116 ЗК України зокрема передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Відповідно до частин 6,7 статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та заяви про його погодження) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Як вбачається з матеріалів справи, Смолигівська сільська рада Луцького району Волинської області надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та після його розроблення такий проект підлягав погодженню та затвердженню у встановленому законом порядку. Частиною 6 статті 186 ЗК України (в редакції, чинній на момент погодження проекту землеустрою) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Як вірно зазначено судом першої інстанції, на час погодження проекту землеустрою діяла норма статті 186-1 ЗК України, частинами 1, 6 якої передбачалось, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша ). Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Здійснивши системний аналіз наведених норм слід зробити висновок, що законом було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність. Відповідно частини 10 статті 118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. З вищенаведених норм ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено. З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стало те, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки. При цьому, відповідач посилається на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення від 14.07.2021 №9/145 керувався частиною сьомою статті 186 ЗК України, в редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин (далі Закон № 1423-ІХ). Відповідно до Закону № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 ЗК України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено. Пунктом 6 частини 2 статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Частинами 6, 7 статті 186 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Як передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, що норми частини 9 статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймати будь-яке інше рішення ніж про його затвердження та надання такої земельної ділянки у власність. Водночас з аналізу статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження. З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до Торчинської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, подав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, що виготовлений ПП Сота Нова, який погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Запоріжській області, відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 22.10.2020 №15341/82-20 розроблений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства. Відтак, оскільки позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, то у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою. Окрім того, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Судом першої інстанції вірно зазначено, що правовідносини з приводу отримання земельної ділянки у власність та подальшого розроблення/погодження проекту землеустрою виникли з 07.06.2020, коли позивач звернувся до Смолигівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проект землеустрою та продовжились станом день розроблення/погодження такого проекту, а відтак затвердження проекту землеустрою є частиною процедури отримання позивачем земельної ділянки у власність, яка розпочалась 07.06.2020. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, у даному випадку, до правовідносин щодо затвердження проекту землеустрою необхідно застосовувати положення ЗК України, що були чинні на момент виникнення таких правовідносин. У свою чергу, доводи відповідача щодо правомірності повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, з урахуванням принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд підставно відхилив. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, відповідач зазначив, що документація подана позивачем на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою (тобто, розроблено проект землеустрою щодо її відведення), а не в порядку поділу земельної ділянки (на думку відповідача, необхідно було виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки). При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що землевпорядною організацією всупереч вимогам чинного законодавства було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в межах земельної ділянки кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га), яка належала на праві комунальної власності Смолигівській сільській раді, правонаступником якого є Торчинська селищна рада. Також зазначив, що вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) із кадастрової карти при розробленні проекту землеустрою щодо відведення є порушенням частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації на земельну ділянку, що в свою чергу призвело до порушення прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку. Статтею 25 Закону України Про землеустрій (в редакції чинній на момент надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою) передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Статтею 79-1 ЗК України (в редакції чинній на момент надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою) зокрема передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Як вірно встановлено судом першої інстанції, при розробленні та погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада було змінено цільове призначення земельної ділянки з для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01.) на для ведення особистого селянського господарства (код 01.03.), про що свідчить висновок експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Запоріжській області від 22.10.2020 №15341/82-20 про розгляд документації із землеустрою. Відтак, розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у даному випадку є неможливим, оскільки при формуванні земельної ділянки було змінено її цільове призначення, а у такому випадку розробляється саме проект землеустрою. Колегія суддів зазанчає, що вказаний вище проект землеустрою був погоджений у встановленому законом порядку, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який на той час був наділений такими повноваженнями, а відтак доводи апелянта про те, що подана позивачем на затвердження документація не відповідає нормам закону, оскільки розроблена як проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки, а не як технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є необґрунтованими. Також суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради згідно рішення Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області №37/145 04.06.2020. Разом з тим з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 222278059, що сформований 01.09.2020 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки (площа 163,6982 га) у Державному земельному кадастрі було здійснено 10.07.2020 та присвоєно вказаній земельній ділянці кадастровий номер - 0722886600:04:000:1833, у свою чергу право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) зареєстровано за Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області 28.08.2020. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції, що станом на 04.06.2020 (день, коли позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність) земельна ділянка кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) не була ще сформованою, оскільки така не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй не було присвоєно кадастровий номер, відповідно і право власності на вказану земельну ділянку не було зареєстровано за Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області. Також судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04.06.2020 №37/145 позивачу було надано саме дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, вказане рішення є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання (виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність), відтак фактична незгода відповідача із таким рішенням правового значення у даній справі немає. Доводи відповідача про те, що вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) із кадастрової карти України при розробленні проекту землеустрою щодо відведення є порушенням частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації на земельну ділянку, що в свою чергу призвело до порушення прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку, судом першої інстанції вірно відхилено оскільки дії щодо вилучення такої ділянки з кадастрової карти України не є предметом розгляду даної справи. Разом з тим з матеріалів справи видно, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, зареєстрована 15.12.2020 відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 0722886600:04:000:1950, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-0710835232020 від 15.12.2020. Відтак земельна ділянка кадастровий номер 0722886600:04:000:1950 на даний час є сформованою. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що проектна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлена землевпорядною організацією у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, а також погоджена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час такого погодження, а відтак спірне рішення Торчинської селищної ради від 14.07.2021 №9/105 Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не ґрунтується на положеннях ЗК України та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, відтак є протиправним та вірно скасовано судом першої інстанції. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивачем дотримано порядок розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886600:04:000:1950, загальною площею 1,0 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно зясовано обставини справи та прийнято законне та обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Торчинської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі №140/10337/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга