Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/229/20
від 06.05.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/229/20 пров. № А/857/4526/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 460/229/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Недашківською К.М. у м. Рівне Рівненської області 18.02.2020 року в порядку письмового провадження, повне судове рішення складено 18.02.2020 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі також - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.12.2019 №854/02.17 про відмову в перерахунку (збільшенні) пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до вимог частини другої статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі також - Закон № 796-XII); - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 відсотків заробітку, починаючи з 01.12.2019, та виплатити недоотриманий розмір пенсії, починаючи з вказаної дати. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи вказує, що є потерпілою особою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. 13.12.2019 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII. Вважає відмову у перерахунку протиправною, оскільки обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме призначення пенсії. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 1058-IV) з врахуванням Закону № 796-XII. Також, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 18.11.2002. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII. ГУ ПФУ в Рівненській області листом від 20.12.2019 №854/02.17 відмовило позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на той факт, що 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України від 03.12.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (надалі також - Закон №2148-VIII), яким норму частини другої статті 56 Закону № 796-XII було доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах частини першої статті 27 Закону № 1058-IV, і пенсія перерахована з 01.10.2017 відповідно до Закону №2148-VIII, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті передбаченого частиною другою статті 56 Закону № 796-XII збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі також - Закон №1788-ХІІ). Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом №796-XII. Відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV, частиною другою статті 27 якого встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Пунктом 13 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Законом № 796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення. Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. За змістом частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV. Частиною другою статті 56 Закону №796-XII (в редакції, чинній до 11.10.2017) передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Разом з тим, порядок перерахунку пенсій Законом № 796-XII не визначений, а тому за аналогією закону застосовуються положення Закону № 1058-ІV. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дана розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. При цьому, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне відмітити, що з 01.01.2004, з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі Закону № 796-ХІІ без врахування положень Закону № 1058-IV є неможливим; і навпаки - застосування окремих положень Закону № 1058-IV не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії Закону № 796-ХІІ. Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону № 796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2018 року, 30 жовтня 2018 року у справах №№679/952/17, 565/1141/17 відповідно. Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом №796-XII, що обчислена відповідно до Закону №1058-IV. Разом з тим, 11.10.2017 набрав чинності Закон №2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини другої розділу І якого частину другу статті 56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV». Так, норма частини другої статті 56 Закону №796-XII свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме «призначення пенсії», а не інших випадків. При цьому таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV. Проте, пенсію за віком позивачу було призначено та обчислено згідно Закону №1058-IV ще з вересня 2011 року. Тобто, ще до 11.10.2017 року пенсійний орган зобов`язаний був застосувати при обчисленні пенсії позивачу положення частини другої статті 56 Закону №796-XII у редакції від 19.06.2011 року. Водночас, слід враховувати, що у Законі №2148-VIII відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до частини другої статті 56 Закону №796-XII, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Також, нормою частини другої статті 27 Закону № 1058-IV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним Законом № 796-ХІІ. Відповідно до статті 57 Закону № 796-ХІІ обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону № 1058-IV. У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Відтак, зміни, що внесені до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ, стосуються порядку обчислення фактичного середньомісячного заробітку для пенсії та не можуть бути перешкодою для перерахунку пенсії у зв`язку із понаднормовим страховим стажем. Пенсія по віку позивачу призначена з 13.09.2011 року. Частину другу статті 56 Закону № 796-ХІІ доповнено з 11.10.2017 відповідно до Закону № 2148-VIII. Відтак вказані зміни, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше, ніж Закон № 2148-VIII набрав чинності. Аналізуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини другої розділу І Закону №2148-VIII, згідно якого частину другу статті 56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV», тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). ЄСПЛ у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. (п. 34). Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. (п. 35). У справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». В Рішенні від 20.11.2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70). Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та згідно з дослідженими ним доказами, проте висновки зі встановлених обставин зроблені невірно. Неправильне застосування матеріального права має місце у разі застосування неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене тлумачення. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 460/229/20 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.12.2019 №854/02.17 про відмову в перерахунку (збільшенні) пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до вимог частини другої статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; Зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 відсотків заробітку, починаючи з 01.12.2019, та виплатити недоотриманий розмір пенсії. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська