Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/15659/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15659/23 пров. № А/857/19593/23 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Коморного О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У липні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за віком із урахуванням положень ст.51 та ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за віком, збільшивши розмір пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад 10 років (для громадян, які працювали за списком №1), але не вище 85 відсотків заробітку, на підставі ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, починаючи з 01.05.2023 року і виплачувати у такому розмірі до припинення передбачених законодавством підстав для проведення такої виплати, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, на підставі ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХП, починаючи з 01.05.2023 року і виплачувати до припинення передбачених законодавством підстав для проведення такої виплати. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що вона перебуває на обліку в Личаківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Львова, отримує пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , хвороба та смерть пов`язані з Чорнобильською катастрофою. Позивачка та її померлий чоловік мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії

4. Позивач є дружиною померлого громадянина із числа потерпілих категорії І. Позивач 01.05.2023 звернувся із заявою до відповідача про: - проведення перерахунку пенсії із урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 10 років (для громадян, які працювали за списком №1), та виплачувати пенсію з урахуванням проведеного перерахунку; - згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю (відповідно до посвідчення категорії 4, № НОМЕР_1 ). Листом від 12.05.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь не по суті змісту заяви, у зв`язку з чим 06.06.2023 позивач повторно звернувся до управління Пенсійного фонду через веб-портал із заявою про надання відповіді по суті поданої заяви від 01.05.2023. Листом від 20.06.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у перерахунку пенсії. Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.05.2023 року відповідно до положень ст.51, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 10 років за списком №1, але не вище 85% заробітку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 року про перерахунок пенсії відповідно до положень ст.51, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 10 років за списком №1, але не вище 85% заробітку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Личаківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Львова, отримує пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , хвороба та смерть пов`язані з Чорнобильською катастрофою. Позивачка та її померлий чоловік мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії

4. Позивач є дружиною померлого громадянина із числа потерпілих категорії І. Позивач 01.05.2023 звернувся із заявою до відповідача про: - проведення перерахунку пенсії із урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 10 років (для громадян, які працювали за списком №1), та виплачувати пенсію з урахуванням проведеного перерахунку; - згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю (відповідно до посвідчення категорії 4, № НОМЕР_1 ). Листом від 12.05.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь не по суті змісту заяви, у зв`язку з чим 06.06.2023 позивач повторно звернувся до управління Пенсійного фонду через веб-портал із заявою про надання відповіді по суті поданої заяви від 01.05.2023. Листом від 20.06.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у перерахунку пенсії. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII). Згідно статті 15 Закону №1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. З 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, ч.2 ст.27 якого встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Законом №796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV. Частиною другою статті 56 Закону №796-XII (в редакції, чинній до 11.10.2017) передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Порядок перерахунку пенсій Законом №796-XII не визначений, а тому за аналогією закону застосовуються положення Закону №1058-ІV. Згідно ч.1 ст.28 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дана розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій ст.56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. З 01.01.2004, з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі Закону №796-ХІІ без врахування положень Закону №1058-IV є неможливим; і навпаки - застосування окремих положень Закону №1058-IV не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії Закону №796-ХІІ. Відтак, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. В матеріалах справи відсутні документи, з яких суд може встановити за яким саме законом, чоловіку (годувальнику) - ОСОБА_2 в 1993 році призначено пенсію (відповідно до Закону №796-XII чи Закону №1788-ХІІ), проте позивачці ОСОБА_1 при переході на пенсію чоловіка (у зв`язку з втратою годувальника) у 2008 році, пенсію призначено та обраховано відповідно до Закону №1058-IV. 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), згідно із пунктом 3 частини другої розділу І якого ч.2 ст.56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV». Норма ч.2 ст.56 Закону №796-XII свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме «призначення пенсії», а не інших випадків. При цьому таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV. Пенсію чоловіка (годувальника) - ОСОБА_2 призначено в 1993 році, а позивачці ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника призначено та обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ще у 2008 році відповідно до Розпорядження 141593 від 27.10.2008, тобто, ще до 11.10.2017, тому пенсійний орган міг застосувати при обчисленні пенсії позивачці положення ч.2 ст.56 Закону №796-XII у редакції 2008 року. У Законі №2148-VIII відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до ч.2 ст.56 Закону №796-XII, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Нормою ч.3 ст.27 Закону №1058-IV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-ХІІ. Згідно ст.57 Закону №796-ХІІ обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону №1058-IV. У разі обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Зміни, що внесені до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, стосуються порядку обчислення фактичного середньомісячного заробітку для пенсії та не можуть бути перешкодою для перерахунку пенсії у зв`язку із понаднормовим страховим стажем. Апеляційний суд не бере до уваги посилання відповідача на зміну правового регулювання положень ч.2 ст.56 Закону №796-XII у зв`язку із змінами, внесеними Законом №2148-VIII, як на правомірність оспорюваних дій, адже відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначена позивачу в 2008 році, а зміни до ч.2 ст.56 Закону №796-XII внесені 03.10.2017, то в силу вимог ч.1 ст.58 Конституції України такі зміни не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач набув право на відповідний перерахунок пенсії значно раніше, ніж Закон №2148-VIII набрав чинності. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі № 565/1270/17, від 03.07.2018 у справі № 565/798/17, від 30.10.2018 у справах №№ 679/952/17, 565/1141/17, від 11.07.2019 у справі №565/118/17, від 30.01.2020 у справі №560/1212/16-а. Таким чином, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п.3 ч.2 розділу І Закону №2148-VIII, згідно якого ч.2 ст.56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV», тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлений законом. Відповідачем не заперечується, що розмір пенсії за віком годувальника обчислено з урахуванням страхового стажу 61 рік 08 місяців 14 днів, в тому числі додатково зараховано 19 років за стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1. Згідно ст.51 Закону №796-ХІІ (яка діяла з 01.01.2013) особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень ст.51 Закону №796-ХІІ було встановлено наступне: - особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 ця редакція була визнана неконституційною. Правові наслідки визнання окремих положень закону неконституційним передбачені у ст.152 Конституції України. Вказана норма передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Судом встановлено, що діяла попередня редакція ст.51 Закону №796-XII, яка визначає, що: - особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком; - особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком; - особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком. Чинним законодавством передбачалось, що особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно підпункту 10 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» текст статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», прийнятого Верховною Радою України 28.12.2014 за №76-VIII, викладений у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Вказана редакція ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з того часу не змінювалась та такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), не визнавалась. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №1210). Згідно п.1 Порядку №1210, порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Пунктом 13 Порядку №1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах, зокрема, особам, що належать до категорій 2-4: - особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; - особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні; - особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні; Щомісячна компенсація сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім`ї, який був на його утриманні, у розмірі 113,88 гривні (п.4 Порядку №1210). Апеляційним судом встановлено та згідно посвідчення серії НОМЕР_2 (категорія 4), виданого 09.08.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, встановив, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина із числа (ліквідаторів, потерпілих) категорії І, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою та має право на пільги і компенсації передбачені ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить посвідчення № НОМЕР_3 , видане 21.05.2007 Львівською обласною державною адміністрацією Позивачу виплачується компенсація сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 113,88 гривень, проте в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 56,94 гривень, як особі яка отримала шкоду здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно частини 1-3 статті 44 Закону №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно пункту 1 частини 1, частини 2 та 5 статті 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1). Відповідно до п. 1.1 Порядку, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. Відповідно до п. 3.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення. Згідно п. 4.1, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (п.4.1). Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. (п.4.7). Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Позивач 01.05.2023 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до положень ст.51,52,53,56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не надав будь-які документи в обґрунтування заяви про перерахунок пенсії. Позивач просить здійснити перерахунок пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому Пенсійний фонд міг встановити, про який саме перерахунок просив позивач подаючи заяву від 01.05.2023. Відповідач листами від 12.05.2023 та 20.06.2023 повідомив позивача про відмову, оскільки, розмір пенсії годувальника обчислений відповідно ч.1 ст.27 Закону №1058, а порядок обчислення доплати визначено ст.28 Закону №1058, для перерахунку пенсії відповідно до п.2 ст.56 Закону №796. Не зважаючи на посилання відповідача на Закон України «Про звернення громадян» фактично позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності на то правових підстав, а не з причин того, що заява за формою та змістом не відповідає вимогам Порядку №22-1, проте зазначено про відсутність необхідних документів. Роз`яснено право позивача на звернення до суду в разі не згоди з цією відмовою. Як Закон № 1058 так і Закон №796 та Порядок №22-1 не встановлюють реалізацію права на призначення (перерахунок) пенсії виключно за заявою встановлено зразку. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем приписів п. 3.3 Порядку № 22-1 в частині роз`яснення позивачу порядку звернення за призначенням пенсії та надання позивачу відповідного бланку заяви. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. У розрізі даної справи та за умови наявності права, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17. Відтак, відповідач неправомірно не здійснив дії направлені на розгляд заяви про перерахунок пенсії у межах вимог Закону №1058, Закону №796 та Порядку № 22-1. Зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії невстановленого зразку, відповідач припустився формалізму. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 243/2677/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 575/530/17. Згідно пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. З наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про перерахунок пенсії та перевірки наявності всіх необхідних документів для здійснення перерахунку пеенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись відповідні дії щодо вимоги надати необхідні (додаткові) документи для здійснення перерахунку пенсії. Апеляційний суд вважає, що позивачем до заяви від 01.05.2023 не надано документи, а відповідачем не складено вимогу щодо надання документів необхідних для здійснення перерахунку пенсії відповідно до заяви від 01.05.2023, що унеможливлює саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії на підставі заяви від 01.05.2023. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №380/15659/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська