Постанова 4857 № 813/2933/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/2933/17 пров. № А/857/1196/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Макарика В.Я. суддів - Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання - Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (головуючий суддя у суді першої інстанції Кравців О.Р., м. Львів) у справі № 813/2933/17 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В: 17 серпня 2018 року позивач - Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути до бюджету з відповідача податкового боргу в сумі 214646,61 грн. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №813/2933/17 адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 214646,61 грн. податкового боргу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №857/744/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду без змін. Постановою Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №813/2933/17 (адміністративне провадження №К/9901/67750/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7.11.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 214646 (двісті чотирнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 61 коп. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та без урахування всіх обставин справи. Тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Cамбірською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області у період з 19.09.2016 по 21.09.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №320/13-00/ НОМЕР_1 від 26.09.2016 та на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення: -№0000071700 форми «Р», за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, за результатами річного декларування, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 166604,16 грн., в тому числі основне зобов`язання 133283,33 грн., штрафні (фінансові) санкції 33320,83 грн.; - №0000061700 форми «ПС», за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, за результатами річного декларування яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. 20.12.2016 позивачем виставлено податкову вимогу форми «Ф» №34400-17 на суму боргу у розмірі 214646,61 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке, однак, не вручено та повернуто за закінченням терміну зберігання. Згідно з довідкою про наявність заборгованості з податків зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДФС у Львівській області №3686/9/13-01-14 від 27.07.2017 станом на 19.07.2017 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 214646,61 грн. /а.с.9/. Таку ж суму відображено і у обліковій картці платника податків. За наведених підстав та у зв`язку із несплатою відповідачем суми грошових зобов`язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За визначенням підпункту 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податку на встановлений строк набуває статусу податкового боргу. Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За приписами п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Пунктом 179.1 ст. 179 ПК України визначено, що платник податку на доходи фізичних осіб зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. З матеріалів справи встановлено, що АТ «Укрсиббанк» у листі від 08.06.2017 за вих. №26-08/27858 на заяву ОСОБА_1 від 26.05.2017 повідомило, що 22.01.2013 заборгованість за кредитним договором №11278703000 від 27.12.2007 погашена на умовах часткового анулювання боргу. В дату здійснення зазначеної операції з боку банку відповідачці надано відповідне повідомлення, в якому зазначена сума боргу, що підлягала анулюванню станом на 22.01.2013, а саме: 98258,10 доларів США (з них заборгованість за основним боргом 96648,79 доларів США, заборгованість за процентами 1608,31 доларів США), а також штрафні санкції в сумі 55815,07 грн. (пеня, штраф). У цьому листі також вказано, що відповідно до норм ПК України анульована заборгованість є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, позивач повинна самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб /а.с.211/. Таким чином відповідач отримала прощення кредиту у 2013 році та до 30.04.2014 такий не задекларувала. Відповідач, отримавши дохід у вигляді додаткового блага в 2013 році, не подала до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи та не сплатила податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України. У зв`язку з виявленим контролюючим органом порушеннями, зафіксованими актом перевірки від 16.09.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2016. Згідно з приписами п. 58.4 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Вказані рішення контролюючого органу скеровано позивачу за адресою: АДРЕСА_2 у порядку передбаченому ст. 58 ПК України. Податкові повідомлення-рішення від 06.11.2016, скеровані відповідачу повернулися на адресу відповідача із відміткою відділення поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання» /а.с.13-14/. Судом першої інстанції встановлено, що за вказаною адресою відповідач отримувала поштову кореспонденцію суду, а також лист від 08.06.2017 АТ «УкрСиббанк», у відповідь на її заяву від 25.05.2017. Відповідно до приписів ст. 58 ПК України податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до п. 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. За змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З врахуванням викладеного, грошові зобов`язання визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 08.11.2016 вважаються узгодженими. Судом встановлено, що позивачу у порядку встановленому ст. 129 ПК України нараховано пеню за період з 30.07.2014 по 19.12.2016 (874 календарних дні) на суму 47872,45 грн., яку відображено у зворотному боці облікової картки платника податків /а.с.21, 22-23, 24-25/. Відповідачем порядок нарахування пені чи її сума не оскаржувалися. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем сформована вимога про сплату боргу форми «Ф» №34400-17 від 20.12.2016 на суму 214646,61 грн. /а.с.26/ Вказана податкова вимога скерована відповідачу за адресою АДРЕСА_2, Львівська область, однак таке повернулося на адресу позивача із відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання». Враховуючи те, що узгоджене податкове зобов`язання не було сплачене відповідачем у встановлені строки, таке зобов`язання визнається податковим боргом, який підлягає стягненню. Згідно з довідкою №3686/9/13-01-17-01-14 від 27.07.2017 за відповідачкою станом на 19.07.2017 обліковується заборгованість в сумі 214646,61 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування /а.с.9/. Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. За змістом положень п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суд апеляційної скарги не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 813/2933/17 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель