Постанова 4854 № 420/19257/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/19257/22 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу ВСТАНОВИЛА: У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 22275,11 грн. В обґрунтування позову зазначалось, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом, яка утворилася на підставі податкових декларацій, поданих платником податків, з урахуванням часткової сплати зобов`язань. Податковим органом вчинялися заходи щодо стягнення податкового боргу у вигляді винесення та направлення на адресу боржника податкової вимоги, проте заборгованість у встановлені строки до бюджету сплачена (погашена) не була, у зв`язку із чим податковий орган звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м.Одеса, позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції під час винесення рішення не було враховано, що відповідачем вся сума податкового боргу була сплачена ще до подачі позовної заяви, що підтверджується випискою з 01.01.2021 року по 28.02.2022 року, тому на дату винесення судом рішення та на дату подання позову у ФОП ОСОБА_1 були сплачені всі боргові зобов`язання за податковими деклараціями. Також, на думку апелянта, суд помилково посилався на корінець податкової вимоги Форми «Ф» від 31.05.2017 року за №245-17, оскільки предметом позову податкового органу була заборгованість, яка виникла у 2021 році. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Біляївським міськрайонним управлінням юстиції в Одеській області за № 2531000000000421 від 17.08.2006 та перебуває на податковому обліку в у Біляївській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області з 17.08.2006 (а.с. 6). Відповідно до довідки-розрахунку податкового боргу станом на 17.11.2022р., податковий борг ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом складає 22275,11 грн (по єдиному податку з фізичних осіб), який утворився в результаті нарахування по податкових деклараціях від 21.01.2021р. № 9370272417 (6789,50 грн); від 17.04.2021р. №9089443902 (4221,50 грн); віл 14.07.2021р. № 9193682407 (5074,30 грн); від 27.10.2021р. №9320497776 (4525,70 грн); від 18.01.2022р. № 9421594821 (4999,50 грн); з урахуванням сплати (3 335,39 грн) (а.с. 5). Враховуючи те, що податковий борг відповідачем не було самостійно сплачено, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом та просив стягнути заборгованість із сплати податків на підставі судового рішення. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що за відсутності добровільної сплати відповідачем суми заборгованості, вказана сума податкового боргу відповідача підлягає стягненню за рішенням суду. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. При цьому норми ПК України не містить обов`язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу. Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого зобов`язання призводить до набуття таким статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. В свою чергу у відповідності до норм абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Також, податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 цього Кодексу). Податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України). В силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. При цьому, відповідно до п. 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 року № 576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1840/24372 та діяв до 08.09.2017 року, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів. Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Таким чином, право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Приписами пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. За приписами пп. 97.4.3. п. 97.4 ст. 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції судовою колегією встановлено, що Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, оскільки станом на 17.11.2022 відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), податковий борг ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом складає 22275,11 грн (по єдиному податку з фізичних осіб), який утворився в результаті нарахування по податкових деклараціях від 21.01.2021 № 9370272417 (6789,50 грн); від 17.04.2021 № 9089443902 (4221,50 грн); віл 14.07.2021 № 9193682407 (5074,30 грн); від 27.10.2021 № 9320497776 (4525,70 грн); від 18.01.2022 № 9421594821 (4999,50 грн); з урахуванням сплати (3335,39 грн). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначена сума податкового зобов`язання узгоджена та набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому беручи до уваги направлення податковим органом відповідачу податкової вимоги та непогашення відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми податкового боргу. Разом з тим колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними та зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 до апеляційної скарги надає докази про те, що всі податкові зобов`язання ФОП ОСОБА_1 були сплачені, що підтверджується випискою з 01.01.2021 р. по 28.02.2022 р. (а.с.39-40), відповідно до якої: - 25.01.2021 року на рахунок ГУДПС у Біляївському районі було перераховано 6790 грн. Призначення платежу за 4 квартал 2020 року (податкова декларація від 21.01.2021р. № 9370272417); - 20.04.2021 року на рахунок ГУ ДПС у Біляївському районі було перераховано 4222 грн. Призначення платежу за 1 квартал 2021 року (податкова декларація від 17.04.2021р. № 9089443902; - 11.08.2021 року на рахунок ГУ ДПС у Біляївському районі було перераховано 5075 грн. Призначення платежу за 2 квартал 2021 року (податкова декларація від 14.07.2021р. № 9193682407); - 08.11.2021 року на рахунок ГУ ДПС у Біляївському районі було перераховано 4526 грн. Призначення платежу за 3 квартал 2021 року (податкова декларація від 27.10.2021р. № 9320497776); - 15.02.2022 року на рахунок ГУ ДПС у Біляївському районі було перераховано 5000 грн. Призначення платежу за 4 квартал 2021 року (податкова декларація від 18.01.2022р. № 9421594821). При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач ФОП ОСОБА_1 не мав можливості надати зазначені докази до суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного сповіщення ФОП ОСОБА_1 про відкриття адміністративного провадження у цій справі судом першої інстанції, так згідно довідки наявної в матеріалах справи (а.с.25), складеної секретарем судового засідання, встановлено, що у зв`язку з відсутністю офіційної електронної адреси, 06.01.2023 р. відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено адміністративний позов з додатками, ухвала від 02.01.2023 р., однак станом на 08.01.2023 р. від учасника судового процесу підтвердження про отримання зазначених документів не надійшло. З огляду на що, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідно до ч.3 ст. 129 КАС України у разі не надходження підтвердження про отримання таких документів, такі документи вважаються врученими з моменту складання відповідної довідки Однак, колегія суддів вважає помилковими такі твердження, оскільки згідно ч.1 ст.129 КАС України лише за наявності письмової заяви учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві. Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви (а.с.1) ГУДПС в Одеській області зазначено лише поштову адресу відповідача, як засіб зв`язку з ФОП ОСОБА_1 , крім того позивач звернув увагу, що інші засоби зв`язку з відповідачем відсутні. Також, матеріали справи не містять письмової заяви від ФОП ОСОБА_1 про надсилання йому процесуальних документів по справі на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази сповіщення ФОП ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №420/19257/22, у зв`язку з чим відповідач не знав про подання ГУДПС в Одеській області позову до нього про стягнення податкового боргу та був позбавлений можливості надати суду відзив на позовну заяву та докази сплати податкового боргу до подання позивачем позову до суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем ФОП ОСОБА_1 адміністративного позову з додатками та ухвали від 02.01.2023 р., що позбавило учасника справи права приймати участь у розгляді справи та надати суду відповідні пояснення та докази, а тому суд вважає за необхідне прийняти надані до апеляційної скарги докази сплати податкового боргу та врахувати такі докази під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки на дату винесення судом рішення та на дату подання позову у ФОП ОСОБА_1 були сплачені всі боргові зобов`язання за податковими деклараціями від 21.01.2021 № 9370272417 (6789,50 грн); від 17.04.2021 № 9089443902 (4221,50 грн); віл 14.07.2021 № 9193682407 (5074,30 грн); від 27.10.2021 № 9320497776 (4525,70 грн); від 18.01.2022 № 9421594821 (4999,50 грн); з урахуванням сплати (3335,39 грн). Таким чином, обставина щодо наявності податкового боргу, що обліковується за відповідачем в контролюючому органі спростована апелянтом, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За правилами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №84150 від 14.03.2023 р. та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, тому оскільки судом апеляційної інстанції задоволено вимоги сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, то сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС в Одеській області. Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ ВП: 44069166, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026. (чотири тисячі двадцять шість) грн. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Суддя-доповідач: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: І.О. Турецька