Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2162/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2162/19 пров. № А/857/2446/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 300/2162/19 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Микитин Н.М., повне судове рішення складено 03.01.2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкоих-повідомлень рішень, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 04.10.2019 року звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0002183306 від 25.10.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в розмірі 1856936,72 грн та нараховано штрафні санкції на суму 464234,18 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0002193306 від 25.10.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 154744,73 грн та застосовано штрафні санкції на суму 38686,18 грн. В обґрунтування позову зазначає, що підставою для прийняття оскаржених рішень стали висновки документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДФО і військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо по взаємовідносинах з ПАТ "УКРСОЦБАНК" за період з 01.01.2018 до 31.12.2018. Зазначає, що 29.10.2007 між ним та ПАТ "УКРСОЦБАНК" укладено договір кредиту № 67-22/340, за яким позивач отримав кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 400 000,00 доларів США, що становило еквівалент 2 020 000,00 грн по офіційному курсу НБУ на день укладання договору. Позивач вказує на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору з огляду на те, що такий борг погашено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири позивача). Крім того, позивач вказує на те, що розмір безспірної заборгованості за вказаним договором кредиту становить 3 724 644,45 грн., яка підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі № 132/11 від 01.03.2011 та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 6-3095/11 від 29.09.2011. Водночас банківська установа подала до контролюючого органу податковий розрахунок за формою № 1-ДФ, в якій відобразила суму прощеної заборгованості, яка на думку позивача є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків неіснуючої заборгованості ОСОБА_1 за наведеним договором кредиту, що не базується на судовому рішенні. Така інформація стала підставою для проведення відповідачем перевірки та прийняття оспорюваних рішень про донарахування позивачу грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору. Водночас, на думку позивача, відповідач не взяв до уваги, що фактично у позивача не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів, а навпаки - відбулося зниження активів (отримання збитків), внаслідок чого відсутній об`єкт оподаткування в розумінні ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 29.10.2007 між позивачем та АБ СР "УКРСОЦБАНК" було укладено договір кредиту №67-22/340, згідно з яким банк надав позивачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 400 000 доларів США для придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач взяв на себе зобов`язання повернути їх банку в порядку та на умовах, визначних у договорі, не пізніше 26.10.2029 (а.с. 111-116). В забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 29.10.2007 № 67-22/340 між такими сторонами укладено 29.10.2007 іпотечний договір № 42.02-11/986, предметом якої виступає: чотирьохкімнатна квартира № 67 загальною площею 110,80 метрів квадратних, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 , згідно пункту 1.2 якого, за згодою сторін, предмет іпотеки оцінено в 2 525 000,00 грн.(за офіційним курсом на день складення договору складає 500 000,00 доларів США). За умовами цього договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю майно, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №470 (а.с.118-120). Також, 29.10.2007 укладено договір поруки № 335, за яким поручителем за вищевказаним кредитним договором виступило ТОВ "Фінансова компанія "ДЕКРА" (а.с.115-116). ПАТ "УКРСОЦБАНК" направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором від 06.11.2017 № 08.206-297/3341 та зазначив, що станом на 06.11.2017 загальна сума заборгованості складає 1 004 348,86 доларів США (а.с.54). За результатами вказаної вимоги 14.08.2018 банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 14.08.2018 визначена на рівні 5 564 025,00 грн (а.с.55). В подальшому, публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" 17.09.2018 ОСОБА_1 надано довідку № 8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, де вказано про отримання останнім доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10 316 315,09 грн, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, який необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України. Як стверджує позивач, вказана довідка ним отримана 27.09.2018 (а.с.55). Після здобуття банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за договором кредиту № 67-22/340 від 29.10.2007 (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2018 склав 37 242 765,42 грн., що підтверджується довідкою від 17.09.2018 № 8229167 (а.с.55). Також судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ст. 79, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу № 1375 від 21.08. 2019 посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДФО та військового збору з отриманих доходів за період 01.01.2018 по 31.12.2018. За результатами перевірки складено акт № 118/09-19-33-06/ НОМЕР_2 від 04.10.2019, яким зафіксовано порушення позивачем: пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 177.11 ст. 177 ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з ПДФО в розмірі 1 356 936,72 грн; п. 1.2 п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 154 744,73 грн. 20.10.2019 ОСОБА_1 подано заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.18-19). Листом за № 585/10/09-19-33-06-17 від 22.10.2019 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надано відповідь на заперечення у відповідності до якої висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.10.2019 року за № 118/09-19-33-06/ НОМЕР_2 залишено без змін (а.с.16-17). Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що у 2018 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 10 316 315,09 грн, що підтверджується інформацією, наданою АТ "УКРСОЦБАНК" в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо та довідкою від 17.09.2018 № 8229167. Разом з тим, вказаний дохід позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідні суми ПДФО та військового збору. Відтак, 25.10.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення за №№ 0002183306 та 0002193306 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 2 321 170,90 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 464234,18 грн, та з військового збору на загальну суму 193 430,91 грн, в тому числі 38686,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що боржник який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до визначення підп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно із п.п. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України. Відповідно до п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Згідно із п.164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання. Як передбачено абзацом «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Так, відповідно до пп. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами. Доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Зазначений висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.06.2019 у справі №825/399/16. Як видно з матеріалів справи та встановлено судом, ПАТ "УКРСОЦБАНК" направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором від 06.11.2017 № 08.206-297/3341 та зазначив, що станом на 06.11.2017 загальна сума заборгованості складає 1 004 348,86 доларів США (а.с.54). За результатами вказаної вимоги 14.08.2018 банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 14.08.2018 визначена на рівні 5 564 025,00 грн (а.с.55). В подальшому, публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" 17.09.2018 ОСОБА_1 надано довідку № 8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, де вказано про отримання останнім доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10 316 315,09 грн, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, який необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України. Як стверджує апелянт, вказана довідка ним отримана 27.09.2018. Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що анульована кредитором основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а тому такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу. При цьому, ПАТ "УКРСОЦБАНК" як кредитором повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, шляхом направлення довідки від 17.09.2018 № 8229167. Окрім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що взаємовідносини позивача з АТ "УКРСОЦБАНК" по кредитному договору від 29.10.2007 № 67-22/340 припинились не 01.03.2011 винесенням рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі № 132/11, а у зв`язку прийняттям у 2018 році банком, як кредитором, рішення про анулювання позивачу кредитної заборгованості (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями), що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2018 склала 37 242 765,42 грн. Наведене підтверджується також листом АТ "УКРСОЦБАНК" наданим позивачу від 10.06.2019 № 323-04.3-б/б про відсутність претензій до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.10.2007 № 67-22/340 (а.с.56). Таким чином, доводи апелянта про безпідставність визначення банком суми додаткового блага, колегія суддів не бере до уваги. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний був відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, а відтак про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 300/2162/19- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 06.05.2020