Постанова 4857 № 1.380.2019.003790

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 року ЛьвівСправа № 1.380.2019.003790 пров. № А/857/1178/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І. представника позивача Стеця Р.Я., розглянувши у судовому засіданні в місті Львові заяву представника позивача Стеця Ростислава Ярославовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелінс" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.003790 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Сасевич О.М., повний текст рішення складено та підписано 10.12.2019) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелінс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, в с т а н о в и в: ТзОВ "Фелінс" 24.07.2019 звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.08.2019 просило: -визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області №3249 від 29.05.2019 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ФЕЛІНС" (код ЄДРПОУ - 41854853); -визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області №4313 від 18.07.2019 року "Про поновлення перевірки ТОВ "ФЕЛІНС" (код ЄДРПОУ - 41854853). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ "Фелінс" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов. 20 лютого 2020 року Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелінс" задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.003790 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелінс" задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області №3249 від 29.05.2019 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Фелінс". Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області №4313 від 18.07.2019 "Про поновлення перевірки ТОВ "Фелінс". 05 березня 2020 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелінс" про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат за подання адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.003790, а також про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення заяви частково з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Оскільки в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року відсутні висновки суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат, то колегія суддів вважає за необхідне усунути неповноту згаданої постанови суду апеляційної інстанції та прийняти додаткову постанову. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення судового збору з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області, оскільки позовні вимоги судом задоволено повністю. Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції позивачем було сплачено 3842 грн 00 коп судового збору за подання позову (квитанція №0.014184172441 від 23.07.2019 та квитанція №0.0.1427395012.1 (а.с. 4, 60) та 5764,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду задоволено позовні вимоги повністю, то таким чином, на користь позивача слід присудити 9606 грн. 00 коп. сплаченого судового збору відповідно до задоволених позовних вимог. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно вимог статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року, від 11 квітня 2018, 22 січня 2019 року у справі №№ 815/4300/17, 814/698/16, 802/1606/17-а відповідно. В матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі виконаних робіт згідно якого виконавець відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 29.05.2019 надав для замовника професійну правничу допомогу у справі №1.380.2019.003790 з детальним описом, що разом складає 12600 грн. У поданій адвокатом заяві, останній просить стягнути 13400 грн витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З огляду на викладене, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених судових витрат та стягнення з апелянта на користь позивача 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказані висновки суду апеляційної інстанції, щодо розглядуваного питання, ґрунтуються на позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.000317. Відтак, заява представника позивача про стягнення з апелянта витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн підлягає до часткового задоволення, з урахуванням перелічених вище висновків у цьому судовому рішенні. Керуючись статтями 132, 139, 243, 252, 311, 313, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Заяву представника позивача Стеця Ростислава Ярославовича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелінс" 9606,00 (дев`ять тисяч шістсот шість) гривень 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору та 8000 (вісім тисяч) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повний текст додаткової постанови складено 06.05.2020