Постанова 4874 № 902/681/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року Справа № 902/681/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Дика А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 (суддя Міліціанов Р.В.) за позовом Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН", вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Святошинський район, Київська область, 08143, код - 19420704 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС", вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21000, код - 39978332 про стягнення 3 894 022,13 грн. за участю представників сторін: позивача - Боровик Б.М. адвокат, посвідчення № 5925/10 від 09.02.2017; відповідача - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 позов Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" про стягнення 3 894 022,13 грн заборгованості, з яких 431 266,40 грн інфляційних втрат, 515 229,63 грн 10 % річних від простроченої суми заборгованості 925 657,23 грн 18% річних за користування товарним кредитом та 2 021 868,87 грн пені за договором поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21000, код - 39978332) на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Святошинський район, Київська область, 08143, код - 19420704) за прострочення оплати основної заборгованості за Договором поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 року за період з 31.10.2018 по 29.07.2019: 515229,63 грн - 10% річних; 925657,23 грн. - 18% річних за користування товарним кредитом; 1010934,44 грн - пені. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" 431266,40 грн - інфляційних втрат та - 1010934,43 пені, нарахованих за прострочення оплати основної заборгованості за Договором поставки №1964/18/115 від 29.01.2018 року за період з 31.10.2018 по 29.07.2019 - відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" №01-141119 від 14.11.2019 року про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду по справі № 902/681/19. Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 в частині стягнення 515229,63 грн - 10% річних; 925657,23 грн. - 18% річних за користування товарним кредитом; 1010934,44 грн - пені.; ухвалити нове рішення яким відмовити у стягненні 925657,23 грн. - 18% річних за користування товарним кредитом та ухвалити нове рішення, яким частково задоволити позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" 290881,20 грн - пені та 290881,20 грн - 10% річних; відстрочити виконання рішення суду до 01.07.2020 або розстрочити на 12 місяців: перших 6 місяців з яких сплатити 1/3 частину стягненої суми рівними частками, наступних 6 місяців - сплатити 2/3 частини стягненої суми рівними частками. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зменшив розмір пені до 50 % враховуючи при цьому, що позивачем частково погашено основну заборгованість за отриманий товар, однак відповідач вважає, що пеню необхідно зменшити, застосувавши принципи розумності та справедливості при застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару і встановити її розмір на рівні 10 % від суми боргу станом на 14.10.2019 року (2 908 812,04грн.), що складає 290 881,20. Зважаючи на те, що рентабельність в сфері продажу засобів захисту рослин, добрив та насіння складає не менше 25 відсотків, а в середньому 30-40%, позивач наразі не зазнав жодних збитків через прострочення оплати товару апелянтом, оскільки останній вже виплатив дві третини заборгованості. Оскільки штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання, тому, стягнення пені в розмірі 10 відсотків від суми заборгованості є достатньою мірою покарання апелянта за прострочення оплати товару, тим більше, враховуючи фінансовий стан апелянта згідно його фінансових звітів за 2018 - 1 півріччя 2019 років. Вважає, що рішення суду в частині стягнення 18 відсотків за користування товарним кредитом слід скасувати, як таке, що суперечить умовам договору поставки та приписам статті 61 Конституції України. Зокрема Договором поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 року не передбачено продаж товару у кредит, даний договір не містить умов щодо встановлення товарного кредиту, тому на договір, і на додатки до нього не може розповсюджуватись норма статті 694 ЦК. Тому, відповідно до умов Договору сторони не вправі встановлювати відповідальність в додатках, оскільки це не передбачено умовами самого Договору. Відтак, нарахування позивачем додатково 18 % річних, як товарний кредит, на суму поставленого, але не оплаченого товару є безпідставним. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №902/681/19 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 - залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 42076,33 гривень. На виконання вимог суду 18.02.2020 відповідач надіслав до Північно-західного апеляційного господарського суду лист (вх. №1376/20 від 18.02.2020) до якого долучив оригінал платіжного доручення №14 від 12.02.2020 про сплату судового збору в розмірі 42076,33 грн. Розпорядженням керівника апарату суду від 24.02.2020 №01-04/71 у зв`язку із тим, що суддя - учасник колегії Грязнов В.В. перебував на лікарняному з 23 лютого 2020 року по 26 лютого 2020 року включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/681/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Філіпова Т.Л. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №902/681/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19; розгляд апеляційної скарги призначено на "24" березня 2020 року об 11:00 год. Також, запропоновано позивачу - у строк до 20.03.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу та роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 10.03.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 - без змін. 19.03.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла від представника Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" заява про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, мотивуючи її Рішенням Кабінету Міністрів України від 11.03.2020, що в Україні з 12 березня до 3 квітня 2020 року введено карантинні заходи, а також рекомендаціями Ради суддів України від 16.03.2020 №9рс-186/20 та віддаленістю суду від місцезнаходження Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" та робочого місця адвоката Боровика Б.М. 20.03.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представника відповідача клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вих. № 02-190320 від 19 березня 2020 року), мотивуючи його постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року щодо утримання від участі в судових засіданнях, у зв`язку із поширенням на території України коронавірусу COVID-19, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату. За результатами судового засідання, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 у справі №902/681/19 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 відкладено на "28" квітня 2020 р. о 10:30 год. та за клопотанням позивача доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Київської області (вулиця Симона Петлюри, 16, м. Київ, 02000). Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 24.03.2020 у справі №902/681/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. В судове засідання 28.04.2020, яке відбулось в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області, з`явився представник позивача, який повністю заперечив доводи викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення щодо суті спору; вважає рішення законним та обгрунтованим. Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 28.04.2020, про день, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. 29.01.2018 року між Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" (Покупець) укладений договір поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 року (а.с. 23-24, т. 1). Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару. Згідно п. 1.2. Договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною. Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначаються у Додатках до цього договору (п. 2.1. Договору). Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п. 2.2. Договору). Згідно п. 2.3. Договору загальна вартість Товару, що постачається за договором (ціна договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна. Вартість тари та упаковки, в якій постачається Товар, входить до ціни Товару (п. 2.4. Договору). За змістом п. 3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони погодили, шо визначення ціни та загальної вартості Товару, шо підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - «курс Міжбанку»). Для визначення «курсу Міжбанку» Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currencу/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - «Джерело курсу іноземних валют») (п. 3.2 Договору). Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору (п. 3.3. Договору). Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійсняється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору). Відповідно п. 3.6. Договору товар, що був отриманий Покупцем, в межах цього договору тільки за видатковими накладними (підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.1, 3.3. Договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання. Згідно п. 3.7. Договору здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд. Умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п. 5.1. Договору). Відповідно п. 5.2 Договору поставка Товару здійснюється за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати Tовару передбачених договором. В разі порушення Покупцем строків чи порядку оплати Товару, Постачальник має право притримати поставку Товару по Договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні Покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк більше 14 календарних днів Постачальник залишай за собою право відмовити Покупцю в поставці Товару умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені Покупцем. За змістом п. 5.3 Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості- відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару. За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору (п. 6.1 Договору). Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець, зокрема: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення; за необґрунтовану відмову від отримання Товару, сплачує штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від вартості такого Товару (п. 6.2. Договору). Згідно п. 6.7. Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені). Відповідно п. 9.2. договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. На виконання умов договору № 1964/18/155 від 29.01.2018 року між сторонами підписано ряд додатків, які є його невід`ємними частинами. Так, сторонами підписано Додаток № 1964/18/115/2-ЗЗР від 29.01.2018 року, згідно п.2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 1 878 989, 52 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 року (а.с. 25, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/4-ЗЗР від 28.03.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 48 947, 52 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 року (а.с. 30, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/12-ЗЗР від 06.09.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 86 597, 28 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 року (а.с.32, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/13-ЗЗР від 13.09.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 79 118, 40 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 року (а.с.34, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/9-МДО від 03.05.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 924 000, 34 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 10.05.2018 року. Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення. - 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 10.10.2018 року (а.с. 36, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/10-МДО від 03.05.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 924 000, 34 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.05.2018 року. Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення. - 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 10.10.2018 року (а.с. 38, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/6-МДО від 08.05.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 962 500, 44 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 11.05.2018 року. Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення: - 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 10.10.2018 року (а.с. 42, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/1-Н від 29.01.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 1 992 480, 00 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 року (а.с. 48, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/3-ПКД від 26.03.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 635 846, 40 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 30% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 10.04.2018 року. Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення. - 70% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2018 року (а.с. 50, т. 1). Згідно Додатку № 1964/18/115/5-ПКД від 04.04.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 77 164, 20 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку: - 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 року (а.с. 52, т. 1). На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 7 455 526, 53 грн. На підставі Додатку № 1964/18/115/2-ЗЗР від 29.01.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 757 281, 09 грн, що підтверджується видатковими накладними № 20499 від 06.04.2018 року на суму 49 996, 80 грн, № 23544 від 11.04.2018 року на суму 1 196 183, 77 грн, № 25668 від 12.04.2018 року на суму 21 777,00 грн, № 42203 від 02.04.2018 року на суму 489 323, 52 грн (а.с. 26-29, т. 1). Відповідач оплату за отриманий товар по Додатку № 1964/18/115/2-ЗЗР від 29.01.2018 року до Договору не провів. На підставі Додатку № 1964/18/115/4-ЗЗР від 28.03.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 49 189, 44 грн, що підтверджується видатковою накладною № 14964 від 29.03.2018 року (а.с. 31, т. 1). За вказаний товар відповідачем не було проведено оплату. На підставі Додатку № 1964/18/115/12-ЗЗР від 28.03.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 86 597, 28 грн, що підтверджується видатковою накладною № 80632 від 06.09.2018 року (а.с. 33, т. 1). За вказаний товар відповідачем не було проведено оплату. На підставі Додатку № 1964/18/115/13-ЗЗР від 13.09.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 79118, 40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 83123 від 13.09.2018 року (а.с. 35, т.1). За вказаний товар відповідачем не було проведено оплату. На підставі Додатку № 1964/18/115/9-МДО від 03.05.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 924 000,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № 47349 від 07.05.2018 року (а.с. 37, т. 1). За вказаний товар відповідачем було проведено часткову оплату, а саме на суму 184 800,07 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 575 від 22.05.2018 р року на суму 162 100, 23 грн, платіжним дорученням № 652 від 08.06.2018 року на суму 22 699, 84 грн. Не оплаченою залишається частина вартості засобів захисту рослин за вказаним Додатком на суму 739 200, 27 грн. На підставі Додатку №1964/18/115/10-МДО від 03.05.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 924 000, 34 грн, що підтверджується видатковими накладними № 47352 від 07.05.2018 року на суму 154 000, 06 грн, № 47354 від 07.05.2018 року на суму 77 000, 03 грн, № 48248 від 08.05.2018 року на суму 693 000, 25 грн (а.с. 39-41, т. 1). За вказаний товар відповідачем було проведено часткову оплату, а саме на суму 184 800, 07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 652 від 08.06.2018 року на суму 46 500,15 грн, № 702 від 26.06.2018 року на суму 100 000,00 грн, № 760 від 24.07.2018 року на суму 7 499, 91 грн, № 652 від 08.06.2018 року на суму 30 800,01 грн. Неоплаченою залишається частина вартості отриманих засобів захисту рослин за вказаним Додатком на суму 739 200, 27 грн. На підставі Додатку №1964/18/115/6-МДО від 08.05.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 962 500,44 грн, що підтверджується видатковими накладними № 47363 від 02.05.2018 року на суму 192 150,08 грн, № 47366 від 03.05.2018 року на суму 200 900,09 грн, № 47368 від 04.05.2018 року на суму 199 675,09 грн, № 47370 від 05.05.2018 року на суму 198 450,10 грн, № 47373 від 07.05.2018 року на суму 171 325, 08 грн (а.с. 43-47, т. 1). За вказаний товар відповідачем було проведено часткову оплату, а саме на суму 192 500,09 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 698 від 22.06.2018 року на суму 100 000,00 грн, № 760 від 24.07.2018 року на суму 92150,08 грн, № 760 від 24.07.2018 року на суму 350,01 грн. Неоплаченою залишається частина вартості отриманих засобів захисту рослин за вказаним Додатком на суму 770 000,35 грн. На підставі Додатку № 1964/18/115/1-Н від 29.01.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 992 480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 23418 від 11.04.2018 року (а.с. 49, т. 1). За вказаний товар відповідачем не було проведено оплату. На підставі Додатку № 1964/18/115/3-ПКД від 26.03.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 635 443,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 19800 від 05.04.2018 року (а.с. 51, т. 1). За вказаний товар відповідачем було проведено часткову оплату, а саме на суму 190 632,96 грн, що стверджується платіжним дорученням № 577 від 05.04.2018 року на суму 190632,96 грн. Неоплаченою залишається частина вартості отриманих засобів захисту рослин за вказаним Додатком на суму 444 810, 24 грн. На підставі Додатку № 1964/18/115/5-ПКД від 04.04.2018 року до Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 44 916,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 39095 від 26.04.2018 року на суму 37 824, 00 грн, № 42692 від 26.04.2018 року на суму 7 092,00 грн (а.с. 54-55, т. 1). За вказаний товар відповідачем було проведено часткову оплату, а саме на суму 328, 22 грн, що стверджується платіжним дорученням № 102 від 13.09.2018 року на суму 328,22 грн. Неоплаченою залишається частина вартості отриманих засобів захисту рослин за вказаним Додатком на суму 44 587,78 грн. Відповідач надіслав позивачу клопотання , в якому просив грошові кошти, які надійшли на підставі платіжних доручень № 575 від 22.05.2018 р., № 577 від 05.04.2018 р., № 423 від 14.12.2018 р., № 652 від 08.06.2018 р., № 702 від 26.06.2018 р., № 760 від 24.07.2018 р., № 698 від 22.06.2018 р., № 228 від 24.10.2018 р. вважати як оплату за договорами та видатковими накладними вказаними в зазначеному клопотанні (а.с. 62-70, т. 1). Таким чином, відповідач провів оплату за отриманий товар на суму 753 061,41 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Враховуючи викладене, борг відповідача перед позивачем складає 6 702 465,12 грн (7 455 526, 53 грн - 753 061,41 грн). Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.06.2019 року у справі № 902/237/19, яке набрало законної сили, задоволено позов Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" про стягнення заборгованості за договором поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 року у сумі 6 702 465,12 грн. 05.07.2019 року на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача. Оскільки за твердженням позивача відповідач рішення Господарського суду Вінницької області від 13.06.2019 року у справі № 902/237/19 в повному обсязі не виконав, в свою чергу позивач скористався своїм правом на донарахування інфляційних втрат, 10 % річних від простроченої суми заборгованості, 18% річних за користування товарним кредитом та пені. Так, позивачем нараховано 431 266,40 грн інфляційних втрат, 515 229,63 грн 10 % річних від простроченої суми заборгованості, 925 657,23 грн 18% річних за користування товарним кредитом та 2 021 868,87 грн пені. З метою захисту своїх прав та інтересів, Мале приватне підприємство фірми "ЕРІДОН" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" про стягнення 3 894 022,13 грн заборгованості, з яких 431 266,40 грн інфляційних втрат, 515 229,63 грн 10 % річних від простроченої суми заборгованості, 925 657,23 грн 18% річних за користування товарним кредитом та 2 021 868,87 грн пені за договором поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 року. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов. Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України). В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його. Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України) Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.06.2019 року у справі № 902/237/19 стягнуто з відповідача на користь позивача 6 702 465,12 грн основного боргу та 50 268, 49 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Даним судовим рішенням встановлено та підтверджено обґрунтованість заявленого позивачем позову про стягнення заборгованості за договором поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 року. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішення Господарського суду Вінницької області від 13.06.2019 року у справі № 902/237/19 відповідачем не виконано в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Враховуючи положення зазначеної норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 10% річних та 18% річних за користування грошовим кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно п 6.7. Договору у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених Пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені). За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Статтею 536 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. В силу ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Згідно ст. 1057 ЦК України комерційний кредит - це правовідносини, які передбачають надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Навіть якщо сторони не визначили даний термін у самому договорі, але момент оплати не співпадає з моментом передачі товару, то йдеться про комерційний кредит. При комерційному кредитуванні можуть сплачуватись відсотки за користування кредитом. Відповідно до п.п. 4, 5 Додатків до договору поставки Сторони встановили, у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару. З огляду на зазначене, проценти, визначені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Правомірність вимог позивача в аспекті нарахування та стягнення товарного кредиту підтверджується позицією Верховного Суду викладеною зокрема у постанові від 10.09.2018 року у справі №908/24/18, у постанові від 18.12.2018 року у справі №908/639/18. Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 10 % річних та 18 % річних за користування товарним кредитом є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України. Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 10% річних та 18% річних за користування товарним кредитом за період з 31.10.2018 по 29.07.2019, суд апеляційної інстанції вважає його правомірним, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 515 229,63 грн - 10% річних та 925 657,23 грн - 18% річних за користування товарним кредитом. Щодо стягнення 431 266,40 грн інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне. Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п. 2.2. Договору). Згідно п. 2.3. Договору, загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна. Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долара США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку") (п. 3.2. Договору). Як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц. Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару. Договором та додатками (п. 3.2. Договору) до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни у доларах США (USD), товар підлягає оплаті виходячи із курсу продажу долару США та Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку"). Тобто ціна на товар у гривнях є еквівалентом ціни у доларах. При цьому п. 3.2. Договору передбачено можливість зміни джерел визначення курсу гривні і не зроблено застережень щодо можливості відступлення сторонами від порядку визначення вартості товару. Враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 431 266,40 грн інфляційних втрат. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 021 868,87 грн пені за договором поставки № 1964/18/115 від 29.01.2018 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені до 50% від заявленої суми, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, зокрема щодо зменшення судом першої інстанції розміру пені, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України). Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013. З огляду на зазначене, суд першої інстанції при зменшенні розміру пені на 50 % правомірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, оскільки як слідує з матеріалів справи, відповідачем вживалися заходи направлені на виконання основного зобов`язання, що слідує із періодичності та розміру проведених останнім платежів, а також прийняв до уваги фінансовий стан боржника (що підтверджується фінансовими звітами відповідача 31.12.2018 року). Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги не співмірність заявлених вимог, в порівнянні з коштами, сплаченими за поставку товару за договором, що може призвести до негативних наслідків в господарській діяльності відповідача. Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18. Колегія суддів, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, зокрема враховуючи що позивачем частково погашено основну заборгованість за отриманий товар, станом на 14.11.2019 року борг становить 2 908 812,04 грн, що складає 39,02%, тобто сплачено 60,98%, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача 18% річних за користування грошовими коштами, 10% річних - відповідальності за прострочення грошового зобов`язання слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, погоджується, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %, тобто до 1 010 934,44 грн. Відповідач не навів суду переконливих аргументів і не надав суду відповідних доказів, які би слугували підставою для перегляду розміру стягнутої суми пені судом першої інстанції. Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 01.07.2020 року або розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців (перших 6 місяців з яких сплатити 1/3 частину стягненої суми рівними частками, наступних 6 місяців - сплатити 2/3 частини стягненої суми рівними частками), яке мотивовано складним фінансовим становищем та можливістю погасити заборгованість після збору врожаю ріпака у 2020 році, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне. Відповідно до ст. 1291, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання Частинами 1, 3 ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. В обґрунтування заяви про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на збитковість підприємства, обмеженість матеріальних ресурсів, а також на те, що обставини, які спричинили виникнення заборгованості перед позивачем за поставлений товар в розмірі 2 908 812,04 є вкрай важким завданням, а тому задоволення позову в даній справі призведе до банкрутства відповідача. Борг по даній справі відповідач зможе погасити тільки зі збору врожаю ріпака у липні 2020 року, який є першим врожаєм культур в поточному році. На рахунку відповідача відсутні грошові кошти, що підтверджується листом АТ "ОТП Банк" № ВОО-3-3/615 від 18.10.2018. З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу заявника, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні ст. 331 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання. Наведені відповідачем підстави для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, зокрема, відсутність грошових коштів, наявність непогашеної заборгованості, тощо, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочення виконання рішення суду до 01.07.2020 року або розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців на якому наполягає відповідач у поданій заяві, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні статті 331 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення. При цьому згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/681/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "05" травня 2020 р. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Мельник О.В. Суддя Філіпова Т.Л.