Постанова 4819 № 663/863/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 663/863/19 Головуючий в І інстанції Пухальський С.В. Номер провадження 22-ц/819/540/2020 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарСікора О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Пухальського С.В. від 10 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення грошових коштів, в с т а н о в и в: У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 13604,55 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що 14 червня 2018 року в м. Скадовську Херсонської області на перехресті вулиць Гагаріна-Іллінська, за участю транспортного засобу «Шевролет Епіка», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням та транспортного засобу «Субару Легасу», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, про що було повідомлено страхову компанію. Зазначає, що оскільки він був винен у зіткненні, то вони з відповідачем домовилися про часткове відшкодування вартості ремонту його автомобіля у розмірі 500 доларів США (в таку суму вони на місці події оцінили ремонт), при умові повернення відповідачем цих коштів після отримання ним страхової виплати. 21 серпня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності виконане експертне товарознавче дослідження, за результатами якого визначено суму відшкодування в розмірі 23680,75 грн., які відповідач отримав від страхової компанії 13 вересня 2018 року, проте грошові кошти не йому повернув. Вважаючи, що з часу отримання страхової виплати у відповідача виникли перед ним боргові зобов`язання, які він відмовляється виконати, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 13604, 55 грн., що еквівалентно 500 доларам США. Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 10 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 12059,50 грн., що на день розгляду справи за курсом НБУ еквівалентно 500 доларам США. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1152, 60 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом були невірно оцінені докази у справі. Між позивачем та відповідачем не було укладено договору позики в розумінні ст.1046 ЦК України, оскільки у розписці не зазначено, що відповідач бере в борг грошові кошти, а зазначено про те, що він зобов`язується повернути позивачу певну суму грошей, а саме: після виплати відповідачу страхового відшкодування останній мав повернути позивачу різницю з оціночною вартістю експерта. Ця сума не була відома, оскільки експертна оцінка вартості відновлювального ремонту не проводилась. Наявний у справі звіт оцінювача № 18445 від 21.08.2018р., за яким шкоду оцінено у 24680,75 грн., не є експертним висновком, хоча в розписці ОСОБА_2 зобов`язався сплатити позивачу різницю з оціночною вартістю, визначеною саме експертом. Також зазначає, що відповідно до висновку експерта № Вс-18 вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Субару-Легасу», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 67743,02 грн., а 500 доларів, станом на 14.06.2018 р. були еквівалентні 13 062,11 грн., тому враховуючи, що страховою компанією відшкодовано 23 680,75 грн., різниця між фактично відшкодованою сумою та вартістю відновлювального ремонту становить 31 000 гривень. Оскільки сума, яка відшкодована відповідачу страховою компанією є недостатньою, вважає, що позивач безпідставно звернувся до суду з позовом про стягнення сплаченого раніше відшкодування заподіяної ним майнової шкоди. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною відповідача не надано доказів, що ним виконані роботи, необхідні для відновлення пошкодженого автомобіля і що сума ремонтних робіт перевищила страхову виплату, тоді як, у випадку такого підтвердження, відповідач має право пред`явити відповідні вимоги про стягнення заподіяних йому збитків, а покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпечення відшкодування шкоди, в даному випадку - майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Колегія суддів погодитися з вказаним висновком суду не може з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2018 року в м. Скадовську Херсонської області, на перехресті вулиць Гагаріна-Іллінська, за участю транспортного засобу «Шевролет Епіка», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Субару Легасу», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Спору щодо визначення винної особи між сторонами у справі не виникало. Відповідно до копії розписки від 14 червня 2018 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 500 доларів США в рахунок ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ОСОБА_3 (винна сторона). Після виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 зобов`язався повернути різницю з оціночною вартістю експерта ( а.с.4). Згідно листа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 11 січня 2018 року між зазначеним Товариством та ОСОБА_4 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2271275. Забезпеченим автомобілем, згідно договору страхування, виступає транспортний засіб «Chevrolet Epika», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 23 червня 2018 року до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля «Субару Легасу», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 13 вересня 2018 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було прийнято рішення про виплату на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 23 680,75 грн., яке визначалося страховиком на підставі звіту товарознавчого дослідження № 18445 , складеного 21 серпня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності, за заявою страхової компанії, за мінусом франшизи у розмірі 1000 грн. У вказаному звіті визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Legacy», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 43378,83 грн. без ПДВ та 52054,60 грн. з ПДВ, вартість матеріального збитку становить 24680,75 грн. без ПДВ та 29616,90 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.39-67). Згідно висновку експерта № Вс-18 від 08 серпня 2019 року, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля «Subaru Legacy», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 14 червня 2018 року в результаті ДТП, в цінах станом на час його пошкодження становить 67743,02 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного легкового автомобіля в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 14 червня 2018 року, в цінах станом на час його пошкодження, з технічної точки зору, становить 33007,32 грн. (а.с.93-110). За вимогами статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. З аналізу викладених вище правових норм вбачається, що реальні збитки, які полягають у заміні зношених запчастин на нові, як правило, перевищують страхову виплату, і відшкодування цієї різниці покладається на винну особу. Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо тлумачення змісту написаної ним розписки. Як зазначає апелянт, за домовленістю зі ОСОБА_3 він повинен був повернути останньому після отримання страхового відшкодування різницю з оціночною вартістю експерта, тобто різницю між визначеною експертом вартістю ремонту і страховою виплатою, що й було зазначено ним у розписці. Суд першої інстанції, зазначаючи у рішенні про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження фактичного відновлення пошкодженого автомобіля та недостатності страхової виплати для компенсації вартості проведених ним ремонтних робіт, не звернув увагу на те, що у розписці відповідач зобов`язався повернути різницю між розміром шкоди, визначеним експертом і страховою виплатою, а не між розміром понесених ним фактичних витрат на ремонт автомобіля і страховою виплатою. Враховуючи те, що виплачена відповідачу сума страхового відшкодування недостатня для відшкодування визначеного експертом розміру матеріального збитку, завданого потерпілому у ДТП ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що передані ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 500 доларів США, що еквівалентно 12059 гривень, за змістом розписки, є добровільним відшкодуванням винною особою різниці між визначеним експертом розміром завданих збитків та отриманим потерпілим страховим відшкодуванням, а тому правових підстав для їх повернення не вбачає. Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи судом першої інстанцій встановлені не повно, оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам щодо його законності й обґрунтованості, що є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. При постановленні судового рішення суд має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, куди віднесені судовий збір та витрату на правничу допомогу. Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Колегія суддів, вважає, що при визначенні витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, слід, перш за все, виходити з критерію пропорційності їх ціні позову, а тому достатнім є стягнення їх у розмірі 2000 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 січня 2020 року скасувати та постановити нове. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та судового збору за подачу позову відмовити. Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень та 1152,60 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 05 травня 2020 року. Суддя О.М. Полікарпова