Постанова 4815 № 2-3403/10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2020 року м. Рівне Справа № 2-3403/10 Провадження № 22-ц/4815/490/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., секретар судового засідання - Ковальчук Л .В., учасники справи: заявник, позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржник, відповідач - ОСОБА_1 , боржник, відповідач - ОСОБА_2 , боржник, відповідач - ОСОБА_3 , боржник, відповідач - ОСОБА_4 , боржник, відповідач - ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчука Костянтина Мефодійовича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року у складі судді Головчака М. М., ухвалене в м. Рівне, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, в с т а н о в и в : ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду із заявою про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення суду, поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів для виконання. Просив суд видати виконавчі листи по справі №2-3403/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, та поновити пропущений строк для подання виконавчих листів на примусове виконання рішення суду. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року вказану заяву задоволено частково. Поновлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» пропущений строк для подання виконавчих листів на примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 12 липня 2010 року у цивільній справі №2-3403/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. У задоволенні заяви в частині зобов`язання видати виконавчі листи на примусове виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2010 року по цивільній справі №2-3403/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції вмотивована належними та достовірними доказами на підтвердження того, що виконавчі листи на виконання рішення суду про стягнення заборованості не видавалися, і, відповідно, строк їх пред`явлення до виконання був пропущений не з вини заявника, у зв`язку з чим заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання підлягає до задоволення. Судом також враховано, що право заявника на отримання виконавчих листів регламентоване нормами ЦПК України на підставі поданої до суду заяви про видачу виконавчих листів, а тому частині зобов`язання суду видати виконавчий лист заява ПАТ АБ «Укргазбанк» відхилена. Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук К. М. оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі звертає увагу на обставини, які не були враховані місцевим судом при постановленні оскаржуваної ухвали. Вказує на відсутність звернення заяви до Рівненського міського суду за отриманням виконавчого листа на виконання рішення після виправлення описки згідно ухвали Рівненського міського суду від 15 червня 2016 року в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах №173 від 18.12.2013. Зазначає, що наявність заяви представника стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» в матеріалах справи без дати та вхідного номеру, а також без дати канцелярії суду, резолюції судді про видачу виконавчого листа не може слугувати доказом належного звернення стягувача за виконавчим листом. Стверджує, що відсутність постанови державного виконавця про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, свідчить про передчасне звернення до суду за поновленням строку для подання виконавчих листів на примусове виконання рішення суду після виправлення описки. Вважає неприпустимим обґрунтування причини пропуску строку на пред`явлення виконавчих листів після виправлення описки згідно ухвали Рівненського міського суду від 15.06 2006 року, тобто понад 3 роки і 5 місяців, відсутністю реалізації прав та обов`язків осіб, які беруть участь у справі. З наведених підстав просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. У поданому на апеляційну скарзі відзиві представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - адвокат Панас Володимир Степанович вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та просить залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 12 липня 2010 року по цивільній справі №2-3403/2010 позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 задоволено. Солідарно стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 50 320,65 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США станом на 12 липня 2010 року складає 397 724, 35 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11/08/К-Ф від 25 січня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки. Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Звертаючись до суду із заявою, представник ПАТ АБ «Укргазбанк» просив відкликати виконавчі листи, які видані на підставі рішення Рівненського міського суду від 12 липня 2010 року, та видати нові з урахуванням виправлень в рішенні суду згідно ухвали від 15 червня 2016 року. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського міського суду від 15 червня 2016 року виправлено описку в рішенні суду від 12 липня 2010 року, і раніше виданий виконавчий лист на підставі цього рішення відкликано з Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції. Судом також встановлено, що після постановлення Рівненським міським судом ухвали від 15 червня 2016 року про виправлення описки виконавчі листи представнику ПАТ АБ «Укргазбанк» не видавались. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Зважаючи на те, що виконавчі листи ПАТ АБ «Укргазбанк» не видавались, що, в свою чергу, позбавило його можливості пред`явити їх до виконання у встановлений законом строку, останній підлягає поновленню судом як такий, що пропущений з поважних причин. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують законних висновків суду першої інстанції. Що стосується покликань апелянта на те, що поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання оскаржуваною ухвалою суду з огляду на відсутність відповідного звернення з боку Банку є передчасним, то вони апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать обставинам справи. Так, матеріали справи містять заяву представника АБ «Укргазбанк» від 15.06.2016 про видачу виконавчих листів від 15.06.2016 р. (а.с. 105). З даної заяви вбачається, що Банк просить відкликати виконавчі листи, які видані на підставі рішення Рівненського міського суду від 12 липня 2010 року та видати нові з урахуванням виправлень у рішенні суду згідно ухвали від 15.06.2016р.. Крім того, судом не були відкликані раніше видані виконавчі листи, які перебувають на виконанні, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 станом на 28.01.2020р. та Інформацією про виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_5 станом на 28.01.2020р.. Виходячи з того, що право заявника на отримання виконавчих листів презюмується нормами ЦПК України і залежить від його волевиявлення шляхом подачі до суду заяви про видачу виконавчих листів, місцевим судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви в частині зобов`язання видати виконавчі листи за ухвалою суду. Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. У рішенні від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Європейський суд з прав людини тлумачить частину 1 статті 6 Конвенції, сформульовану так: «Кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків (...), має право на справедливий (...) розгляд упродовж розумного строку (...) судом, встановленим законом», та зазначає, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті

6. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим ухвала суду підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчука Костянтина Мефодійовича залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 травня 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Бондаренко Н. В. Хилевич С. В.