Постанова 4850 № 200/419/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 року справа №200/419/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Арабей Т.Г. Блохіна А.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Троянова О.В.) від 19 лютого 2020 року у справі № 200/419/20-а (повний текст рішення складено 19 лютого 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо неврахування при призначенні пенсії періоду роботи з 20.05.1973 по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі на пільгових умовах (з пільговим коефіцієнтом), а саме зарахуванні одного року роботи за один рік та шість місяців, зобов`язання врахувати при призначенні пенсії період роботи з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі на пільгових умовах (з пільговим коефіцієнтом), зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі на пільгових умовах (з пільговим коефіцієнтом), а саме один рік роботи у вказаний період у районі Крайної Півночі, за один рік та шість місяців, з часу призначення пенсії, тобто з 19.11.2002 року та сплатити недоотримані суми пенсій з 19.11.2002 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність щодо неврахування при призначенні пенсії періоду роботи з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі на пільгових умовах (з пільгових коефіцієнтом), а саме зарахуванні одного року роботи за один рік та шість місяців; зобов`язано провести перерахунок пенсії зарахувавши до стажу період роботи з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі, в пільговому обчисленні один рік, як один рік та шість місяців, з 14.11.2002 року. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що стаж роботи позивача з 20.05.1973р. по 13.07.1982р. не було зараховано в розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців через не надання трудових договорів за вищевказані періоди, або довідки із зазначенням періоду роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами. Трудова книжка позивача не містить будь яких зазначень про користування пільгами, як особа що здійснювала трудову діяльність в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Відповідач зазначив, що архіна довідка №2020/з від 11.11.2004 року, яка видана архівним відділом управління справами адміністрації м.Петропавловська-Комчатського не містить інформації про те, що з позивачем укладались строкові трудові угоди, а також про те, що він користувався правом на пільгове обчислення пенсії. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні ст.122 КАС України, оскільки вирішальним для визначення додержання особою строків звернення до суду є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушене право. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є пенсіонером за віком з 14.11.2002 року та перебуває на обліку відповідача. (а.с. 6-8). Позивач 05.11.2019 року звернулась до відповідача із заявою, якою просила повідомити, чи зараховано при призначенні пенсії за віком пільговий стаж за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 1970 року по 1982 роки. (а.с. 12) На наведене звернення відповідач листом №1493/К-02-01-03 від 11.11.2019 року повідомив позивача про те, що позивач перебуває на обліку управління з 2002 року та зазначенням перерахунків пенсії. Водночас відповіді про те, чи був зарахований стаж за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 1970 року по 1982 роки, управлінням не надано. (а.с. 13-15) Згідно розрахунку стажу з підсистеми призначення та виплати пенсії ІКІС ПФУ від 30.12.2019р. відповідачем не зараховано період роботи позивача з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахування одного року роботи у вказані періоди часу за один рік і шість місяців. (а.с. 16) Наведені обставини сторонами не оспорюються . Спірним у цій справі є наявність правових підстав для неврахування до пільгового стажу позивача періоду роботи позивача з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайньої Півночі. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначені в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». У частині 4 статті 1 Закону України « Про пенсійне забезпечення»( далі Закон № 1788-XII) встановлено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами). За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності. У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком або по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки. Статтею 3 Указу від 26.09.1967 р. встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки. Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться також в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція). Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Аналогічні правові висновки міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, факт роботи позивача у спірний період у місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі, підтверджується трудовою книжкою позивача, згідно якої позивач працювала в управлінні тралового та рефрижераторного флоту м. Петропавлівськ-Камчатський у період з 10.06.1970р. по 13.07.1982 року, а саме: - на підставі наказу 304к від 10.06.1970 року зараховано матросом-прибиральницею на плавбазу «50 лет Октября» (мовою оригіналу); - з 27.11.1971 року направлено матросом-прибиральницею на плавбазу «Северный полюс» (мовою оригіналу); - з 25.10.1973 року призначено буфетницею на плавбазі «Северный полюс» (мовою оригіналу); - на підставі наказу 132 від 20.11.1974 року призначено покоївкою у готелі; - на підставі наказу 15 від 01.04.1976 року направлено в розпорядження ОКУП; - на підставі наказу 380-л від 05.04.1976 року направлено днювальною на плавбазу «Авача»; - з 19.09.1976 року направлено матросом-прибиральницею на п/к Комсомольський; - на підставі наказу І від 26.12.1976 року УТРФ перейменоване в Петропавлівську Базу тралового флоту ПО КРП; - на підставі розпорядження 792 від 13.07.1982 року звільнено за ст. 31 ЗКпП РРФСР за власним бажанням. (а.с. 10-11) Згідно архівної довідки від 11.11.2004 року №2020/з позивач дійсно працювала в УТРФ (з 01.01.1977 року перейменоване в ПБТФ) з 10.06.1970р. по 13.07.1982 року. Додатково зазначено, що УТРФ знаходилось в м. Петропавлівськ-Камчатський Камчатської області, яка відноситься до районів Крайньої Півночі на підставі постанови Ради Міністрів РСРС №1029 від 10.11.1967 року. (а.с. 17) З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються з записами в наданій довідці, а тому спірний період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача в спірний період роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні є протиправними, а тому правомірно задоволено позов в цій частині. Водночас, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не пропустила строк звернення до суду з цим позовом, колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України). Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, за загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ, а тому положення наведеної норми не розповсюджується на спірні правовідносини. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду 30 грудня 2019 року. Оскільки пенсія є періодичним платежем та про розмір цих виплат позивачу було відомо, колегія суддів вважає, що в разі незгоди позивач мав достатньо часу для звернення до суду за захистом своїх прав. Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом. Доказів, що засвідчують тривале захворювання, що не давало можливості звернутися з позовом та призначити представника, інші причини, які не залежали від волі позивача, до суду надано не було. Посилання позивача, що відповідачем на порушення вимог п.4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року №22-1, не було протягом 10 днів направлено відповідне повідомлення про призначення пенсії, на думку колегії суддів, також підкреслює, що про порушення своїх прав позивач могла дізнатися ще у 2002 році. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що адміністративний позов в частині зобов`язання провести перерахунок пенсії зарахувавши до стажу період роботи з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі, в пільговому обчисленні один рік, як один рік та шість місяців за період з 14.11.2002 року по 29.06.2019 року, подано с пропуском строку звернення до суду, а тому він підлягає залишенню без розгляду. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що є підставою для часткового скасування рішення. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 200/419/20-а - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №200/419/20-а - скасувати в частині зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до стажу період роботи з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі, в пільговому обчисленні один рік, як один рік та шість місяців, за період з 14.11.2002 року по 29.06.2019 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до стажу період роботи з 20.05.1973 року по 13.07.1982 року в районі Крайної Півночі, в пільговому обчисленні один рік, як один рік та шість місяців, за період з 14.11.2002 року по 29.06.2019 року - залишити без розгляду. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №200/419/20-а - залишити без змін. Постанова складена та підписана 05 травня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 05 травня 2020 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: Т.Г. Арабей А.А. Блохін