Постанова 4856 № 824/238/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/238/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 05 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Заставнівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Онищука В.В. від 21 січня 2020 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області по справі №716/1774/16-ц; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Заставнівського районного відділу Державної виконавчої служби міста Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанцій №0.0.1623221235.1 від 19.02.2020 року судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 06.12.2017 року, за результатами розгляду справи цивільної справи №716/1774/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Заставнівської РДА про усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні, Заставнівським районним судом Чернівецької області ухвалено рішення суду, яким зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкод у спілкуванні із дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визначено порядок спілкування батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спосіб: побачення з 12:00 год. до 17:00 год. першої та третьої суботи кожного місяця, а також другої та четвертої неділі кожного місяця за місцем проживання батька без присутності матері; проживання батька з дітьми упродовж 20 днів під час літніх канікул та упродовж 3 днів під час зимових канікул з можливістю спільного відпочинку (а.с. 7-14). Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 17.08.2018 року Заставнівським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист по справі №716/1774/16-ц. Окрім цього, встановлено, що ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10.12.2018 року внесено виправлення у абзац 7 резолютивної частини рішення Заставніського районного суду Чернівецької області від 06.12.2017 року у справі №716/1774/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Заставніської РДА про усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми та їх виховання, визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні: вважати вірною адресу місця проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , замість невірної вказаної - АДРЕСА_3 . Окрім цього, внесено виправлення у виконавчий лист, виданий 17.08.2018 року у цивільній справі №716/1774/16-ц для примусового виконання рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.12.2017 в частині усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні: вважати вірною адресу місця проживання боржника ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , замість невірної вказаної - АДРЕСА_3 ; вважати вірною адресу місця проживання стягувача ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 замість невірної вказаної - АДРЕСА_5 . Також, внесено виправлення у виконавчий лист, виданий 17.08.2018 у цивільній справі №716/1774/16-ц для примусового виконання рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.12.2017 в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : вважати вірною адресу місця проживання боржника ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , замість невірної вказаної - АДРЕСА_3 ; вважати вірною адресу місця проживання стягувача ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 замість невірної вказаної - АДРЕСА_5 (а.с. 15-18). 29.01.2019 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Чернівецькій області Новак І.Я. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №58226819 щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 716/1774/16-ц, виданого Заставнівським районним судом Чернівецької області 17.08.2018 року (а.с. 19). 09.01.2020 року державним виконавцем Третього ВДВС м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_6 , при виконанні виконавчого листа №716/1774/16-ц від 17.08.2018 року, складено акт державного виконавця, про те, що за місцем виконання рішення діти відмовляються від спілкування з батьком та спільного відпочинку упродовж 3-х днів у період зимових канікул. Під час здійснення виконавчих дій велася відео фіксація. При цьому, в акті зафіксовано, що сторонами виконавчого провадження надано пояснення на додатковому аркуші (а.с. 34). 21.01.2020 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Онищуком В.В. винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду, оскільки встановлено, що згідно акту державного виконавця від 09.01.2020 року рішення Заставнівського районного суду №716/1774/16-ц від 17.08.2018 року боржником ОСОБА_2 не виконано (а.с. 37). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що винесена 21.01.2020 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Онищуком В.В. постанова про накладення штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області по справі №716/1774/16-ц є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Так, предметом цього позову є винесена 21.01.2020 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Онищуком В.В. постанова про накладення штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду. Таким чином, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеній постанові оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII). Відповідно до статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Чернівецькій області Новак І.Я. від 29.01.2019 року відкрито виконавче провадження № 58226819 щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 716/1774/16-ц, виданого Заставнівським районним судом Чернівецької області 17.08.2018 року. Статтею 64-1 Закону №1404-VIII визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Так, відповідно до частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням, а згідно частини 2 цієї ж статті Закону №1404-VIII державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Аналогічні положення містить розділ IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5). У цій справі позивач є боржником по виконавчому провадженню ВП №58226819 та зобов`язана не чинити перешкоди ОСОБА_7 у побаченні з його дітьми. Відповідно до резолютивної частини рішення суду у цивільній справі №716/1774/16-ц від 06.12.2017 року ОСОБА_2 , яка є позивачем у цій справі, зобов`язано виключно не чинити ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні із дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Будь-яких інших приписів зобов`язального характеру, в тому числі щодо зобов`язання доставити дітей для побачення за місцем проживання ОСОБА_3 , рішення суду у цивільній справі №716/1774/16-ц від 06.12.2017 року для ОСОБА_2 не містить. Судом встановлено, що 09.01.2020 року державним виконавцем Третього ВДВС м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_6 , при виконанні виконавчого листа №716/1774/16-ц від 17.08.2018 року, складено акт державного виконавця, про те, що за місцем виконання рішення діти відмовляються від спілкування з батьком та спільного відпочинку упродовж 3-х днів у період зимових канікул. При цьому, в акті зафіксовано, що сторонами виконавчого провадження надано пояснення на додатковому аркуші (а.с. 34). Проаналізувавши зміст цього акту, слід прийти до висновку, що державним виконавцем не задокументовано вчинення позивачем перешкод у побаченні ОСОБА_3 з його дітьми. Натомість задокументовано не бажання дітей спілкуватись з батьком та проводити спільно відпочинок упродовж 3-х днів у період зимових канікул. Окрім цього, задокументовано факт сприяння позивачем в організації побачень між дітьми та їхнім батьком. До того ж в матеріалах справи міститься аудіозапис подій, які мали місце 09.01.2020 року при виконанні виконавчого листа №716/1774/16-ц від 17.08.2018 року, яким підтверджується факт відмови дітей від спілкування з батьком. На підставі зазначеного вище акту державного виконавця від 09.01.2020 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Онищуком В.В. 21.01.2020 року винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду (а.с. 37). З даного приводу суд зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 64-1 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. З наведених вище положень Закону №1404-VIII слідує, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути виключно невиконання такого рішення без поважних причин, тоді як боржник мав реальну можливість виконати судове рішення. Зазначений штраф застосовується за порушення, яке має свій склад, зокрема суб`єктивну та об`єктивну сторону. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає в діях або бездіяльності щодо невиконання рішення суду, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які це підтверджують; щодо суб`єктивної сторони цього правопорушення, то з матеріалів справі не вбачається вини ОСОБА_2 у не виконанні рішення суду. Отже, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, за яке на неї накладено штраф відповідно до частини 3 статті 64-1 Закону №1404-VIII. Відтак, ОСОБА_2 не вчинено жодних дій, які б перешкоджали виконанню рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.12.2017 року у цивільній справі №716/1774/16-ц згідно виконавчого листа, виданого 17.08.2018 року. У свою чергу, державним виконавцем не було взято до уваги доводи позивача в частині поважності причин не можливості забезпечити спілкування дітей з батьком. Зі змісту акту вбачається, що вказані обставини не залежали від волевиявлення позивача. При цьому, надавши пояснення, позивач вказала, що всіляко сприяє виконанню рішення суду. Колегія суддів зазначає, що не врахування державним виконавцем таких обставин при накладенні на позивача штрафу свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови. Таким чином, обґрунтованими є доводи суду першої інстанції, що винесена 21.01.2020 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Онищуком В.В. постанова про накладення штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області по справі №716/1774/16-ц є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 має право на побачення зі своїми дітьми, а позивач зобов`язана не вчиняти перешкоди цьому. Суд усвідомлює те, що позивач як матір, яка постійно проживає разом з дітьми, може впливати на їх волевиявлення щодо побачень з батьком, однак зазначене, у разі його наявності, необхідно документувати відповідними доказами. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Щодо посилання апелянта на правову позицію Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/3732/19, то судова колегія не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Стосовно доводів ОСОБА_1 про наявність підстав для закриття провадження по вказаній справі, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в даному випадку позивач оскаржує дії державного виконавця не з приводу виконання ним судового рішення, а з приводу винесення вищевказаної постанови державного виконавця щодо накладення штрафу. Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Так, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу було надано Звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції від 01.05.2020 року, договір № 47/19 про надання юридичної (правничої допомоги) від 15 березня 2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 26/20/1 від 01 травня 2020 року. Згідно вищезазначеного Звіту ОСОБА_2 надано правничу допомогу, кількість затраченого часу дорівнює 02 год. 30 хв., що становить 4723 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 20 коп. Також відповідно до квитанції № 26/20/1 ОСОБА_2 . Адвокатському об`єднанню "Поляк і партнери" було сплачено за підготовку відзиву на апеляційну скаргу 4723 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 20 коп. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5ст. 134 КАС України). Відповідно до частини 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів зазначає, що відзив на апеляційну скаргу аналогічний доводам рішення суду першої інстанції. З огляду на вказані обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці відзиву на апеляційну скаргу тривалістю у 2,5 години та вартістю таких послуг у розмірі 4723 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 20 коп. не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). До того ж, апеляційний суд звертає увагу, що позивачем у Звіті від 01.05.2020 року та квитанції № 26/20/1 зазначено, що останнім сплачено 4723 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 20 коп. Тобто, не зрозуміло яку точну суму ОСОБА_2 було сплачено за послугу адвокату 4723,20 або 6612,20 грн. Такі дії свідчать про бажання ОСОБА_2 введення суд в оману з приводу сплаченої позивачем судових витрат. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). Враховуючи те, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній адміністративній справі позивачем не обґрунтовано з огляду на незначну складність справи, апеляційний суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. А тому, клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 05 травня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.