Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/835/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" квітня 2020 р. Справа №909/835/18 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий- суддя Желік М.Б. судді Орищин Г.В. Галушко Н.А. за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П. розглянувши апеляційну скаргу Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України №01/8-36 від 20.03.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/1188/20 від 26.03.2020) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2020 (суддя Рочняк О.В.) у справі № 909/835/18 за позовом: Заступника прокурора Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м. Київ, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, м. Івано-Франківськ до відповідача: Коломийської міської ради, м. Коломия, Івано-Франківська область третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування», м. Коломия, Івано-Франківська область, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування записів про державну реєстрацію права власності за участю сторін: від прокуратури: прокурор відділу Рогожнікова Н.Б. від КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування»: директор Шелембин В.М., адвокат Карплюк Л.Р. від Національної академії аграрних наук: адвокат Бакун А.Ю. від інших учасників: не з`явилися Учасникам процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2020 у справі № 909/835/18 клопотання Комунального підприємства «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» Коломийської міської ради №2 від 26.02.2020 (вх.№3433/20) задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 у справі №909/835/18 в частині заборони Комунальному підприємству «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» Коломийської міської ради вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029, а саме: до збору врожаю 2019 року користуватися переданими Коломийською міською радою у постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029; вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконання Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціям) операцій з їх вирощуванням сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029; перешкоджати збору Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціями) врожаю сільськогосподарських культур 2019 року на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029. Провадження у справі зупинено та надіслано матеріали справи до Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової земельно-технічної експертизи. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2020 у даній справі скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 справу №909/835/18 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2020 у справі №909/835/18, розгляд справи призначено на 29.04.2020. 29.04.2020 від КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін. В судове засідання 29.04.2020 апелянт не забезпечив явку повноважного представника, хоча був належним чином та завчасно був повідомлений про дату час та місце судового засідання. Представник позивача - Національної академії аграрних наук України надав суду пояснення щодо вимог та доводів апеляційної скарги, зазначив, що апелянт - Прикарпатська ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону є підрозділом Національної академії аграрних наук України, а тому їхні правові позиції у цій справі повністю співпадають, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив оскаржувану ухвалу скасувати. Прокурор підтримав пояснення представника Національної академії аграрних наук України, просив вимоги апеляційної скарги задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати. Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» надала суду пояснення щодо поданого відзиву на апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні її вимог та залишити оскаржену ухвалу без змін як законну та обґрунтовану. Відповідач у справі - Коломийська міська рада та третя особа на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до ч.2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне. В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 «Про землекористування в районі об`їзної дороги», скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018 та скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018. Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019, яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, суд задовольнив заяву Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про забезпечення позову шляхом заборони Коломийській міській раді, Державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, а саме заборони: проведення будь-яких торгів (аукціонів, конкурсів) відносно даної земельної ділянки, передавати земельну ділянку у власність, іншим чином розпоряджатись земельною ділянкою, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати цільове призначення, змінювати склад угідь, змінювати кадастровий номер, вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки, інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельною ділянкою або її поділеними частинами; здійснювати будь які-дії, спрямовані на скасування державної реєстрації; вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав щодо вказаних земельних ділянок. Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019, яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, суд задовольнив заяву Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про додаткове забезпечення позову: заборонив Коломийській міській раді вчиняти будь-які дії по передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, у користування третім особам; заборонив Комунальному підприємству «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» Коломийської міської ради вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, а саме: до збору врожаю 2019 року користуватися переданими Коломийською міською радою у постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:001:0029; вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконання Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціям) операцій з їх вирощуванням сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029; перешкоджати збору Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціями) врожаю сільськогосподарських культур 2019 року на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029. Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.2019, суд задовольнив заяву Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про роз`яснення ухвал суду у цій справі від 03.05.2019 та 26.07.2019. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» задоволено, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.2019 у справі №909/835/18 скасовано та прийнято нове судове рішення: задоволити заяву Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про роз`яснення ухвал суду від 03.05.2019 та від 26.07.2019 у справі №909/835/18; роз`яснити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 у справі №909/835/18, діють: у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову - до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду; у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову - протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, або до набрання законної сили ухвалою суду про скасування вжитих заходів забезпечення позову». 26.02.2020 КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, у якому просить суд: скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 у справі №909/835/18 в частині заборони Комунальному підприємству «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» Коломийської міської ради вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029, а саме: до збору врожаю 2019 року користуватися переданими Коломийською міською радою у постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029; вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконання Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціям) операцій з їх вирощуванням сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029; перешкоджати збору Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціями) врожаю сільськогосподарських культур 2019 року на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029. Клопотання мотивовано тим, що КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» є законним землекористувачем спірних земельних ділянок відповідно до рішення Коломийської міської ради від 13.12.2018 №3223-39/2018 «Про надання земельних ділянок у постійне користування» та не наділене повноваженнями щодо здійснення поділу спірних земельних ділянок, їх відчуження повністю чи частково третім особам, передачу їх третім особам у власність, користування тощо, оскільки не є їх власником. В той час, як ухвалою суду від 06.03.2019 заборонено Коломийській міській раді вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:0016:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, що співвідноситься з предметом позову та може цілком та повністю забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. На переконання заявника, застосування заходів забезпечення позову до КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» необґрунтовано та безпідставно порушує права та інтереси підприємства, перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності, оскільки, відповідно до Статуту підприємства-заявника, головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку від виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки реалізації та здійснення інших видів діяльності шляхом використання земель комунальної власності, в тому числі товарного сільськогосподарського виробництва; вирощування, переробки, зберігання та продажу сільськогосподарської продукції; одержання прибутку від господарської та іншої діяльності, спрямованої на задоволення соціально-економічних потреб підприємства та його трудового колективу тощо. При цьому, свою статутну діяльність заявник здійснює на спірних земельних ділянках; на сьогодні частина спірних земель (450 га) засіяна озимим ріпаком та озимим ячменем, що підтверджується копіями актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)), частина залишається необробленою (250 га); належний обробіток землі шляхом її засівання сільськогосподарськими культурами не тягне за собою знищення таких земель чи зменшення їх вартості. Таким чином, заявник вважає, що у разі, якщо й надалі буде чинною заборона КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» вчиняти будь-які дії по відношенню до вказаних земельних ділянок, це матиме негативні наслідки, як для господарської діяльності підприємства, так і для самих земельних ділянок, які не будуть належним чином оброблені. Також зазначає, що заявником сплачено за 2019 рік до місцевого бюджету м.Коломия 115000 грн плати за постійне користування землею, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. При постановленні оскарженої ухвали, якою вказане клопотання задоволено, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до статуту КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» - головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку від виробництва сільськогосподарської продукції, заявник є постійним користувачем спірних земельних ділянок відповідно до рішення Коломийської міської Ради №3223-39/2018 від 13.12.2018, вказане рішення є чинним, і матеріали справи не містять доказів його оскарження в судовому порядку, відомості про заявника як правокористувача земельних ділянок на підставі рішення №3223-39/2018 від 13.12.2018 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» і є порушенням ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про право мирно володіти своїм майном. Також суд врахував, що вжиті ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019 та 03.05.2019 заходи забезпечення позову щодо заборони Коломийській міській раді, Державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії у відношенні спірних земельних ділянок співвідносяться з предметом позову та можуть повністю забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, натомість КП Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» не вправі здійснювати будь-які дії по розпорядженню спірними земельними ділянками, оскільки не є їх власником. Окрім того, суд зазначив про те, що заходи забезпечення позову, що стосуються заборони КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» до збору врожаю 2019 року втратили свою актуальність у зв`язку з їх виконанням. В апеляційній скарзі позивач - Прикарпатська ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, просить оскаржену ухвалу скасувати та наводить наступні аргументи та доводи. Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала набрала чинності з моменту підписання - 13.03.2020, а не в день проголошення - 05.03.2020, оскільки відповідно до ч.11 ст.145 ГПК України ухвала про скасування заходів забезпечення позову надсилається сторонам невідкладно після набрання законної сили, а відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим кодексом. На переконання скаржника, суд першої інстанції порушив ч.6 ст.233 ГПК України, оскільки виготовив 13.03.2020 повний текст ухвали, проголошеної 05.03.2020, тобто відклав складання повного тексту більш, ніж на 5 днів. Також скаржник зазначає, що заявник не надав вмотивованих підстав для скасування заходів забезпечення позову. Оскільки ухвала від 03.05.2019 діяла з моменту прийняття і по момент подання клопотання, КП «РТЗБ» не мало законних підстав виконувати будь-яких сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках, суд не перевірив та не надав оцінки доказам, доданим до клопотання про скасування заходів забезпечення позову, оригінали цих доказів не витребовувались та не перевірялись, ці документи стосуються суті судового спору та не містять обґрунтування скасування забезпечення позову. Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що доводи, покладені в основу клопотання про скасування заходів забезпечення позову можуть бути пов`язані із відсутністю в суду підстав для вжиття таких заходів раніше, оскільки доводи КП «РТЗБ» щодо заперечення вжиття заходів забезпечення мотивовано відхилені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, суд повинен був дати оцінку новим обставинам, що виникли в КП «РТЗБ» і могли б бути підставою для скасування заходів забезпечення позову. Також скаржник зазначає, що не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову відсутність судового розгляду щодо скасування рішення Коломийської міської ради від 13.122018 №3223-39/2018 про передачу в постійне користування спірних земельних ділянок Комунальному підприємству «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування». Скаржник вважає, що КП «РТЗБ» не є спеціалізованим сільськогосподарським підприємством, а Коломийська міська рада внесла зміни до статуту цього комунального підприємства з початком судового процесу про визнання незаконним рішення про надання земельних ділянок в постійне користування для уникнення відповідальності. Крім того, на думку скаржника до спірних відносин не може застосовуватись ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки оскаржується законність набуття права власності то не може йти мова про «мирне володіння майном». Також апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував негативних наслідків для позивача - ризик втрати озимих культур ріпаку та ячменю, які є біологічними активами державної власності Прикарпатської ДСДС і можуть бути втрачені. Як вказує апелянт, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 не втратили своєї актуальності у зв`язку з їх виконанням, оскільки посіви озимих культур в 2019 році відносяться до незавершеного виробництва 2019 року, Прикарпатською ДСДС надано суду докази того, що незавершене виробництво сільськогосподарських культур 2019 року у вигляді озимого ріпаку на загальній площі 17600 га та озимого ячменю на загальній площі 250,0 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 не завершено, на решті площ спірних земельних ділянок було здійснено підготовку до посіву ярих сільськогосподарських культур на весну 2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» наводить свої аргументи на спростування доводів апеляційної скарги. Так, у відзиві зазначено, що на думку заявника, оскаржувана ухвала набрала законної сили в день проголошення та підписання вступної та резолютивної частини 05.03.2020, а складення її повного тексту 13.03.2020 не впливає на дату набрання нею законної сили, так як описова та

мотивувальна частина не змінюють її змісту. КП «РТЗБ» на підтвердження доводів, викладених у своєму клопотанні, надало достатні докази щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.05.2019, оскільки вони порушують права КП «РТЗБ» як законного землекористувача, не співвідносяться з позовними вимогами, не збалансовують інтересів учасників справи, а також перешкоджають здійсненню господарської діяльності підприємства. Крім того, на переконання КП «РТЗБ» докази, додані до клопотання прямо стосуються вжитих заходів забезпечення позову, а не суті спору, як про це зазначає апелянт. Щодо доводів апелянта про те, що Коломийська міська рада прийняла рішення «Про надання земельних ділянок у постійне користування» №3223-39/2018 від 13.12.2018 знаючи про судовий спір та не надала жодного доказу про те, що спірні земельні ділянки будуть використовуватись для товарного сільськогосподарського виробництва, КП «РТЗБ» звертає увагу, що комунальне підприємство є окремим господарюючим суб`єктом, і будь-які дії Коломийської міської ради не мають відношення до обґрунтування законності оскаржуваної ухвали. КП «РТЗБ» на законних підставах набуло права постійного користування спірними земельними ділянками та відповідно користується ними. Оскільки право власності включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження майном, то обмеження КП «РТЗБ» у можливості мирно володіти та користуватись спірними земельними ділянками охоплюється сферою застосування абзацу 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Щодо доводів апелянта про загрозу втрати біологічних активів державної власності Прикарпатської ДСДС заявник зазначає, що посіви на спірних земельних ділянках належать саме комунальному підприємству, оскільки після збору урожаю 2019 року Прикарпатською ДСДС, КП «РТЗБ» на підставі договорів контрактації сільськогосподарської продукції №01/08-19 від 08.08.2019 та договору на виконання сільськогосподарських робіт (наданих послуг) від 14.08.2019, укладених між КП «РТЗБ» та ПФ «Ярослав і К», було засіяно спірні земельні ділянки озимим ріпаком та озимим ячменем, на підтвердження чого до відзиву додано відповідь ПФ «Ярослав і К» на адвокатський запит Карплюк Л .Р. (представника КП «РТЗБ») від 13.04.2020 про те, що посів ріпаку (200 га) відбувся 30.08.2019 та озимого ячменю - 05.10.2019, що разом підтверджує факт не здійснення будь-яких сільськогосподарських робіт Прикарпатською ДСДС на спірних земельних ділянках. КП «РТЗБ» наголошує, що ні Прикарпатська ДСДС ні її підрядна організація ТзОВ «Галагро-доба» не мали права укладати будь-які договори щодо виконання робіт на земельних ділянках, щодо яких вказана юридична особа не має правовстановлюючих документів, як додатковий аргумент зазначає, що Прикарпатська ДСДС не сплачувала жодних податків за користування спірними земельними ділянками. Після скасування заходів забезпечення позову оскаржуваною ухвалою КП «РТЗБ» уклало договір №1 від 12.03.2020 надання послуг із ТзОВ «Станіславська бізнес група», на підставі якого виконано комплекс робіт (надано послуги оранки, культивації, соняшнику, внесення рідких мінеральних добрив, внесення гербіцидів) на спірних земельних ділянках на загальну суму 1 059 717,28 грн. (копію договору та актів приймання-передачі виконаних робіт додано до відзиву), а відтак скасування оскарженої ухвали унеможливить завершення КП «РТЗБ» вирощування сільськогосподарських культур, що матиме наслідком значні матеріальні збитки. Скасування заходів забезпечення позову регламентовано статтею 145 Господарського кодексу України. Так, у відповідності з нормами цієї статті, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову (ч.11 ст. 145 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до абз.2 ч.6 ст.233 ГПК України складення повного тексту ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали від 05.03.2020, її повний текст було складено та підписано 13.03.2020, тобто виготовлення повного тексту ухвали відкладено більш як на п`ять днів. Окрім того, відповідно до списку розсилки поштової кореспонденції, долученого до матеріалів справи (а/с 222, том 8), оскаржувану ухвалу було надіслано сторонам 16.03.2020. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального закону, а саме - ч.6 ст.233 та ч.11 ст.145 ГПК України. Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи те, що порушення норм процесуального права допущено судом першої інстанції після розгляду заяви в судовому засіданні та проголошення постановленого за результатами такого розгляду судового рішення, таке порушення не може слугувати підставою скасування оскаржуваної ухвали. Водночас, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що оскаржена ухвала набрала законної сили з моменту її підписання - 13.03.2020, а не в день проголошення - 06.03.2020, оскільки такі висновки не відповідають нормі, викладеній у ч.1 ст. 235 ГПК України. Слід зазначити, що предметом позову у даній справі є немайнові вимоги, заявлені до Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради №2931-36/2018-36 від 06.09.2018 «Про землекористування в районі об`їзної дороги, скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018 року та скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Учасник справи може звернутись до господарського суду з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стаття 145 ГПК України не містить підстав та критеріїв вмотивованості клопотання про скасування заходів забезпечення позову, доводи, покладені в його основу можуть бути пов`язані з відсутністю у суду підстав для вжиття таких заходів раніше. При цьому, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. При скасуванні заходів забезпечення позову, господарський суд не вирішує спір по суті та не надає оцінку заявленим позовним вимогам, так як дослідженню підлягають виключно обставини, які можуть свідчити про наявність підстав для скасування вжитих судом заходів. За приписами ч.1, 2 ст.92 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають в т.ч. підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Відповідно до статуту Комунального підприємства «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування», затвердженого рішенням Коломийської міської ради №3222-39/2018 від 13.12.2018, засновником /власником підприємства є територіальна громада міста Коломиї, в особі Коломийської міської ради (п.1.3). Головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку від виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності, шляхом використання земель комунальної власності, в т.ч. товарного сільськогосподарського виробництва (п.2.1); предметом діяльності підприємства, серед іншого, є сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини; до виключної компетенції Засновника відноситься, в т.ч. прийняття рішень та встановлення порядку відчуження та списання майна підприємства відповідно до закону (4.1); до компетенції виконкому Коломийської міської ради належить - управління (в межах визначених Засновником) майном Підприємства, що належить до комунальної власності (п.4.2). При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що Комунальне підприємство «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» не є спеціалізованим сільськогосподарським підприємством, а Коломийська міська рада внесла зміни до статуту цього комунального підприємства з початком судового процесу для уникнення відповідальності, як такі, що не стосуються законності оскаржуваної ухвали та не входять до предмета розгляду апеляційної скарги. Рішенням Коломийської міської Ради №3223-39/2018 від 13.12.2019 вирішено надати в постійне користування Комунальному підприємству «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» Коломийської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029. Відомості про правокористувача даних земельних ділянок на підставі рішення Коломийської міської Ради №3223-39/2018 від 13.12.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 13.12.2018. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів того, що вказане вище рішення Коломийської міської Ради №3223-39/2018 від 13.12.2019 визнано незаконним та скасовано чи є предметом судового розгляду, однак, на переконання скаржника, такий висновок не може бути підставою скасування заходів забезпечення позову. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо того, що оскільки існує чинне, не оскаржене рішення міської ради про передачу спірних земельних ділянок у постійне користування Комунальному підприємству «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування», останньому належить право постійного користування спірними земельними ділянками, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, водночас, право користування спірними земельними ділянками не наділяє дану особу правом розпорядження ними. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019 та 03.05.2019 заходи забезпечення позову щодо заборони Коломийській міській раді, Державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії у відношенні земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029, співвідносяться з предметом позову та можуть повністю забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки на даний час саме Коломийська міська рада є власником спірних земельних ділянок та може вчиняти дії щодо розпорядження ними. Натомість, КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» не вправі здійснювати будь-які дії по розпорядженню спірним земельними ділянками, оскільки не є їх власником, а тільки користувачем, обмеження у користуванні земельними ділянками фактично перешкоджають господарській діяльності даної юридичної особи, головною метою діяльності якого є отримання прибутку від виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності, шляхом використання земель комунальної власності, в т.ч. товарного сільськогосподарського виробництва, сплачуючи, при цьому, земельний податок за користування землею за 2019 рік, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 16.09.2019 на суму 92000 та №1 від 30.09.2019 на суму 23000 грн. За змістом ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.» Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобіліаре Саффі проти Італії" від 28.07.1999 року, заява № 22774/93, п. 44, та "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії", від 25.10.2012 року, заява № 71243/01, п. 93). Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (п. 58 рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Іаггісіій V. Огеесе), заява № 31107/96). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції" від 22.09.1994 року, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", пп. 49-62, від 10.05.2007 року. Під час розгляду справи "Еast/West: Аlliаnсе Limited" проти України" ЄСПЛ в п.185 рішення від 23.01.2014 року нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю і використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті Першого протоколу до Конвенції. Разом з тим, як зазначено в п. 168 цього рішення, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції", пп. 69 і 73). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, як прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученою Королівства", п. 50). Щодо доводів апелянта про те, що до спірних відносин не може застосовуватись ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки оскаржується законність набуття права власності, то не може йти мова про «мирне володіння майном», слід зазначити, що відповідачем у справі є Коломийська міська рада, і у цьому спорі оскаржується набуття права власності на спірні земельні ділянки саме Коломийською міською радою, натомість, в оскаржуваній ухвалі про скасування заходів забезпечення позову застосовано ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» на володіння земельною ділянкою, що охоплюється правом постійного користування земельної ділянки, адже скасовані заходи забезпечення позову забороняли саме комунальному підприємству вчиняти будь-які дії у відношенні спірних земельних ділянок. З огляду на викладене, з метою збалансовані інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі, виходячи з предмету спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2019, щодо заборони КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконання Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціям) операцій з їх вирощуванням сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 не вплине на можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, і доводи КП «РТЗБ», викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо права власності на біологічні активи, а саме посіви на спірних земельних ділянках, оскільки вказані доводи не стосуються законності оскаржуваної ухвали та не входять до предмету розгляду апеляційної скарги, а також не стосуються суті позовних вимог у цьому спорі. Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 у справі №909/835/18, що стосуються заборони КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» до збору врожаю 2019 року користуватися переданими Коломийською міською радою у постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029 та перешкоджати збору Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (чи її підрядним організаціями) врожаю сільськогосподарських культур 2019 року на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 втратили свою актуальність у зв`язку з їх виконанням. В судовому засіданні представник Національної академії аграрних наук, підтримуючи вимоги та доводи апеляційної скарги в повному обсязі, пояснив, що заходи забезпечення позову, що стосуються заборони КП «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування» до збору врожаю 2019 року користуватися спірними земельними ділянками чи перешкоджати Прикарпатській ДСДС збору врожаю сільськогосподарських культур 2019 року на спірних земельних ділянках дійсно втратили актуальність. Водночас в апеляційній скарзі апелянт - Прикарпатська ДСДС, зазначає, що вказані заходи забезпечення позову не втратили свою актуальність у зв`язку з їх виконанням, оскільки озимі посіви 2019 року є незавершеним виробництвом 2019 року. Щодо наведених доводів скаржника слід зазначити, що посіви озимих сільськогосподарських культур під урожай наступного року відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» є поточними біологічними активами, тобто такими, що здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців. Відповідно до п.12 П(с)БО 30 сільськогосподарська продукція при її первісному визнанні оцінюється за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу або за виробничою собівартістю відповідно до П(с)БО 16 «Витрати». Первісне визнання сільськогосподарської продукції відображається у тому звітному періоді, у якому вона відокремлена від біологічного активу. Сільськогосподарську продукцію після її первісного визнання оцінюють та відображають відповідно до П(с)БО 9 «Запаси». З наведених норм випливає, що посіви озимих сільськогосподарських культур 2019 року обліковуються як сільськогосподарська продукція (врожай) у 2020 році, а відтак заходи забезпечення позову, обмежені в часових рамках збором урожаю 2019 року, вичерпали свою дію з настанням зазначеної події. Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України №01/8-36 від 20.03.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/1188/20 від 26.03.2020) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2020 у справі 909/835/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, залишити за скаржником. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складено 05.05.2020. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В. суддя Галушко Н.А.