Постанова 4824 № 752/18513/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/18513-16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/6533/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : суддя-доповідач Слюсар Т.А. суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 січня 2020 року у складі судді Колдіної О.О., за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки у резолютивній частині судового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки у спільній частковій власності в натурі, припинення права спільної часткової власності, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 з позовом про виділ частки у спільній частковій власності в натурі, припинення права спільної часткової власності. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року припинено спільну часткову власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 . Розділено будинок АДРЕСА_1 на два окремі квартири у цьому будинку. Виділено в натурі ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , та визнано за ним право власності на цю квартиру, яка складається з наступних приміщень: жила кімната площею 17,9 кв. м.; жила кімната площею 12,8 кв. м.; кухня площею 5,8 кв. м.; тамбур площею 1,9 кв. м.; комора площею 2,7 кв. м.; комора площею 2,8 кв. м.; коридор площею 3,0 кв.м.; вбиральня площею 1,0 кв.м.; ванна площею 1,4 кв.м.; сходи, площею 2,4 кв.м., підсобне приміщення площею 7 кв.м. Виділено в натурі, з визнанням спільної часткової власності у рівних частках за кожним, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , квартиру АДРЕСА_3 , яка має загальну площу 119,1 кв. м, житлову площу 64,6 кв. м., та складається з таких приміщень: коридору площею 7,9 кв. м., ванної кімнати площею 3,0 кв. м., вбиральні площею 1,0 кв. м., житлової кімнати площею 18,2 кв. м., житлової кімнати площею 18,1 кв. м., кухні площею 9,9 кв. м., столової площею 12,0 кв. м., коридору площею 7,4 кв. м., веранди площею 13,3 кв. м., житлової кімнати площею 14,4 кв. м., житлової кімнати площею 13,9 кв. м. В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виправлення описки у резолютивній частині вищевказаного судового рішення. Вказував, що судом в резолютивній частині рішення зазначено «розділити будинок АДРЕСА_1 на дві окремі квартири в цьому будинку», тоді як відповідно до поданого позову позивач просив розділити будинок АДРЕСА_1 на два окремі будинковолодіння. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 січня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд допустився порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надійшов. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючи із заявою відповідач фактично просить змінити зміст резолютивної частини рішення суду, що не може бути розглянуто в порядку вирішення питання, щодо виправлення описки. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Так, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Згідно керівних роз`яснень, викладених у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Під опискою слід розуміти допущення судом помилки, зумовленої неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. Особливо це стосується резолютивної частини рішення, оскільки може ускладнити виконання судового рішення. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Дослідивши питання обґрунтованості апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що заявник не просить виправити помилкове написання слів, прізвищ, адрес, дат тощо, а по суті, просить змінити зміст рішення суду, змінивши розмір задоволених позовних вимог. Зокрема, заявник посилається на те, що місцевий суд невірно розподілив спірний будинок. Проте, вказане спростовується самим змістом позовної заяви, в якій зазначено відповідні позовні вимоги. Таким чином заявник не погоджується з вирішенням спору по суті, а задоволення заяви призведе до зміни змісту судового рішення. Встановлено, що сторони не оскаржували рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в тому числі, в частині його мотивування або встановлення дійсних обставин справи. Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, а вказані апелянтом обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача, оскільки виправлення описки в даному випадку призведе до зміни змісту судового рішення, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.289 ЦПК України. Повне судове рішення складено 04 травня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: