Постанова 4814 № 542/819/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 542/819/19 Номер провадження 22-ц/814/1222/20Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю.О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі- Полтавщини» на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 березня 2020 року, прийнятого під головуванням судді Афанасьєвої Ю.О. в смт. Нові Санжари із складанням повного тексту рішення 06 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі-Полтавщини» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Просила стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, яку відповідач зобов`язаний сплатити за період з 29.06.2013 року по 21.03.2019 року в сумі 375 806,92 грн. та моральну шкоду в сумі 1,00 грн. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 березня 2020 рокупозов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі - Полтавщина» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі - Полтавщина» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 червня 2013 року по 21 березня 2019 року у сумі 198 068 грн. 89 коп. без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, а також моральну шкоду в розмірі 1 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі-Полтавщина» на користь держави судовий збір в розмірі 1980 грн. 69 коп. Рішення оскаржило ТОВ «Ясні зорі- Полтавщини», яке в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 02 квітня 2013 року по 28 червня 2013 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи укладальником-пакувальником дільниці пакування. При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був. Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2018 року з ТОВ «Ясні зорі Полтавщина» на користь ОСОБА_1 стягнуто 508,92 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2018 року рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2018 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі Полтавщина» на користь ОСОБА_1 стягнуто 1103,17 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Відповідно до Постанови начальника відділу Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 21 березня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/546/19/18 від 06.06.2018 року про стягнення заробітної плати у розмірі 1103,17 грн. закінчено, борг сплачено згідно розпорядження від 19.03.2019 року. Згідно виписки по карткову рахунку ОСОБА_1 сума заборгованості по заробітній платі в розмір 1103,17 грн. надійшла 21.03.2019 року. Задовольняючи частково позовні вимоги та враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, районний суд своє рішення мотивував тим, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що з боку роботодавця має місце порушення права працівника на проведення повного розрахунку при звільненні, то наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці - середнього заробітку весь час затримки розрахунку, починаючі з 29.06.2013 року (наступного дня після звільнення) та по 21.03.2019 року (день фактичного розрахунку з заборгованості по заробітній платі). Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком суду. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, колегія суддів виходить з наступного. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Колегія суддів виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Так, районний суд при ухваленні рішення керувався, зокрема, висновками у справі № 6-113цс16, не звернувши увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року справа № 761/9584/15-ц відступила від зазначеного висновку і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених ОСОБА_1 до стягнення сум середнього заробітку (375 806,92 грн.) зі встановленим розміром заборгованості (1103,17 грн.), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 3000 грн. Тому у відповідній частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування у сумі 3 000 грн. Крім того, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 1 грн. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивач звертаючись з позов просила стягнути з ТОВ «Ясні зорі-Полтавщини на її користь моральну шкоду в сумі 1.00 грн., однак ОСОБА_1 не зазначила в чому полягає ця шкода, з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір шкоди, та не надала докази, які б підтверджували саме вказаний розмір завданої моральної шкоди. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). 9 Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України). За вимогами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16) з 01 вересня 2015 року працівник не вважається звільненим від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи, що судове рішення змінено зі зменшенням суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, відповідач має право на пропорційну компенсацію за рахунок позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. В іншій частині судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача. Оскільки загальна сума стягнення з відповідача на користь позивача за результатами розгляду апеляційної скарги зменшена з 198 068,89 грн. до 3000 грн., тобто апеляційна скарга задоволена в сумі 195 068,89 грн., то на користь відповідача з позивача підлягає стягненню 2926,03 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі- Полтавщини» задовольнити частково. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 березня 2020 року в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити зменшити стягнутий з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі- Полтавщини» на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 198068,89 грн. до 3 000 грн. (три тисячі гривень). Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 березня 2020 року в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні зорі- Полтавщини» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2926,03 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий-суддя О. В. Прядкіна Судді: С. Б. Бутенко О. І. Обідіна Повний текст постанови складено 04.05.2020 р.