Постанова 4809 № 405/1896/18

ПОСТАНОВА Іменем України 29 квітня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/1896/18 провадження № 22-ц/4809/772/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т. М. суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа - Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) розглянувши в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 січня 2020 року у складі судді Драного В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, В С Т А Н О В И В: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини. Зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2006 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно. На час ухвалення судового рішення він мав постійну роботу та заробіток, який був достатнім для утримання сина та здійснення іншої допомоги сім?ї. 13 листопада 2009 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 , у шлюбі з якою народилось троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які знаходяться на їх утриманні. Дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, самостійного заробітку не має. Наша сім?я перебуває на обліку у Службі соціального захисту населення, як малозабезпечена. До 2017 року він не мав роботи та постійного заробітку. У 2017 році влаштувався водієм до Приватного підприємства «Паритет Сервіс», отримував мінімальну заробітну плату у розмірі 3700 грн. на місяць. За таких обставин він не має можливості сплачувати відповідачу аліменти у визначеному судом розмірі. Просив зменшити розмір аліментів з 1/3 частини до 1/8 частини заробітку щомісячно. У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Зазначала, що з 25 вересня 2004 року по листопад 2006 року вона з ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2006 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9 у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу). ОСОБА_1 станом на 01 травня 2018 року має заборгованість по аліментам у розмірі 83 955 грн. 35 коп. Вона не працює, перебуває на утриманні батьків та чоловіка. Дитина хворіє, має проблеми зором та внутрішніми органами, стоїть на диспансерному обліку в дитячій поліклініці і потребує постійного лікування. Коштів на лікування сина не вистачає. ОСОБА_1 за період хвороби сина жодного разу не допомагав матеріально. За чотири роки аліменти ним сплачено двічі. Просила стягнути зі ОСОБА_1 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 15 826 грн. 53 коп. (т.1 а.с.60-65). У ході розгляду справи позивач подав заяву, в якій просив встановити розмір аліментів на утримання чотирьох дітей, які підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_10 по 1/8 частині заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, що загалом становить Ѕ частину заробітку (доходу) щомісячно (т.1 а.с.79). Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 липня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів прийнято до розгляду та об?єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини (т.1 а.с.82-83). Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2006 року та стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_9 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 15 826 грн. 53 коп. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Зазначає, що зустрічний позов не міг бути розглянутий судом в одному провадженні з його позовом, а підлягав виділенню в окреме провадження і розгляду, як самостійний позов. 20 липня 2018 року ним було подано до суду заяву щодо встановлення розміру аліментів, виходячи з 1/8 частини всіх видів доходів на кожного з чотирьох дітей, що ґрунтується на вимогах ст.161 СК України, оскільки на трьох і більше дітей стягуються аліменти у розмірі не більше Ѕ частини всіх видів доходів щомісячно. Апеляційне провадження відкрито 09 квітня 2020 року (т.2 а.с.4-5), ухвалою від 23 квітня 2020 року справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи на 29 квітня 2020 року (т.2 а.с.20). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначає, що належних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров?я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, він суду не надав. Сплата аліментів на інших дітей не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання іншої дитини у розумінні ст.192 СК України, оскільки аліменти сплачувались позивачем і до ухвалення рішення про стягнення аліментів, відтак, матеріальний стан в цьому плані не змінився. Крім того, така сплата не свідчить про неможливість позивача сплачувати аліменти на утримання спільного сина у розмірі, визначеному судовим рішенням. Щодо заборгованості по сплаті аліментів, то сам позивач не заперечував, що він навмисне не сплачував аліменти на утримання власного сина, оскільки у неї забезпечені батьки і вони їй допомагають утримувати сина, а сам працював, мав стабільний заробіток, отже така поведінка позивача підтверджує той факт, що аліменти він не сплачував в повному обсязі навмисно (т.2 а.с.23-31). Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін відповідно до ст.375 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі з 25 вересня 2004 року по 21 листопада 2006 року. Мають сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (т.1 а.с. 67). Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2006 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно (т.2 а.с.43). Рішення суду набрало законної сили і на його підставі було видано виконавчий лист № 2-2711-2006, який перебуває на виконанні у Фортечному ВДВС м. Кропивницький. Станом на 01 червня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_9 у розмірі 86962 грн. 60 коп., що підтверджується довідкою-розрахунком Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області (т.1 а.с. 2, 196-198). 13 листопада 2009 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_12 , у них народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с. 3-6). Сім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_10 отримала статус багатодітної сім`ї (т.1 а.с. 7). Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері (батька), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд першої інстанції, дослідивши надані учасниками справи докази та надавши їм належну правову оцінку за правилами ст.89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні передбачені законом підстави для зменшення визначеного судом розміру аліментів на сина ОСОБА_9 з 1/3 частки до 1/6 частки заробітку (доходу) позивача. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують. При цьому суд першої інстанції правильно врахував норми ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Зменшення розміру аліментів на сина ОСОБА_9 до 1/6 частини не перевищує максимальний розмір відрахувань із заробітної плати. При цьому суд правильно врахував, що на час подання позову ще не було рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_10 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.03.2018 року щомісячно і до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 , при цьому позивач не зазначила, що Штукарєв сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_9 (т.1 а.с. 30-31), тобто ОСОБА_10 звернулася в суд з позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_1 26 березня 2018 року і в цей же день 26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про зменшення розміру аліментів на сина ОСОБА_9 (т.1 а.с.1). Із змісту рішення суду також вбачається, що стягувач аліментів ОСОБА_2 до участі у цій справі не залучалася. Зазначений судом розмір аліментів на утримання ОСОБА_11 відповідає якнайкращим інтересам дитини та забезпечує збалансованість розподілу та рівної участі батька в утриманні дітей,захисту порушених прав неповнолітньої дитини, яка проживає окремо від батька, як меті вирішення цивільних справ та не порушує прав дітей, які проживають з батьком однією сім`єю (ч. 1 стаття 2 ЦПК України). Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року становить 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Враховуючи, що позивач офіційно отримує мінімальну заробітну плату, то розмір аліментів фактично визначатиметься не в частці від заробітку, а в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину. Визначаючи розмір зменшення аліментів суд першої інстанції врахував заяву ОСОБА_1 від 20 липня 2018 року (т.1 а.с.79), разом з тим безпідставними є доводи позивача, що він просив зменшити розмір аліментів не тільки на сина ОСОБА_9 , а також і на інших дітей, оскільки належна позовна заява за позовом до відповідача ОСОБА_10 про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16 травня 2018 року, в матеріалах справи відсутня. Відповідно до ст.51 ЦПК України саме позивачем не порушувалося питання про залучення до участі у справі ОСОБА_10 , як відповідача, та зменшення розміру аліментів на її користь, що не перешкоджає ОСОБА_1 подати такий позов до відповідача ОСОБА_10 . За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довів відсутність своєї вини в простроченні сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_9 . Матеріалами справи підтверджується, що позивач офіційно був працевлаштований, отримував офіційну заробітну плату, що підтверджується довідкою про доходи (т.1 а.с.45), однак в порушення своїх обов`язків боржника не повідомив державного виконавця про направлення виконавчого листа за місцем своєї роботи для утримання аліментів, не сплачував аліменти, наприклад, весь 2017 рік, або не систематино платив самостійно аліменти на дитину в розмірі 150-200 грн., що не відповідає навіть мінімальному розміру аліментів (т.1 а.с.196-197). Зазначені обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать, що заборгованість за аліментами виникла саме з вини боржника. Рішенням Ленінського районного судлу м.Кіровограда від 26 грудня 2018 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами на утримання сина ОСОБА_9 відмовлено за безпідставністю. Пеня за прострочення сплати аліментів судом розрахована за формулою: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, та зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Фактично розрахована за зазначеною формулою пеня становить 584376 грн. 99 коп., однак суд відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України стягнув з ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення у межах заявлених позовних вимог, тобто у розмірі 15826 грн. 53 коп. Стягнення пені в значно меншому розмірі, ніж передбачено законом, не порушує прав платника аліментів. Доводи ОСОБА_1 щодо застосування строків позовної давності не ґрунтуються на законі. У частині першій статті 20 Сімейного кодексу України зазначено, що до вимог, які випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом і при їх дослідженні, встановленні та оцінці дотримані норми матеріального і процесуального права. Підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відсутні. Об`єднання позову про зменшення розміру аліментів та позову про стягнення пені за прострочення аліментів не призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.376 ЦПК України). Безпідставними є доводи ОСОБА_1 , що суд не допустив до участі у справі його представника за довіреністю ОСОБА_14., відповідної ухвали суду матеріали справи не містять, судові засідання проводилися за участю ОСОБА_13 07 грудня 2018 року (т.1 а.с.133-134,135). Суд першої інстанції допускав до участі у справі ОСОБА_13 і в 2019 році, вручав ОСОБА_13 судові повістки під розписку 22 січня 2019 року на 22 лютого 2019 року (т.1 а.с.138), 22 лютого 2019 року на 08 квітня 2019 року (т.1 а.с.143), однак в судове засідання ні ОСОБА_1 , ні його представник ОСОБА_13 не прибули, внаслідок чого суд відклав розгляд справи, що підтверджується протоколом судового засідання (т.1 а.с.148). Крім того, маючи статус багатодітної сім`ї, ОСОБА_1 мав право на безоплатну правову допомогу. Суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи. В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішенняЛенінського районного суду м.Кіровограда від 28 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України . Повний текст постанови складено 04 травня 2020 року. Головуюча суддя Т. М. Авраменко Судді: Л. В. Суровицька В. В. Черненко