LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС347/1225/13

від 30.04.2020 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у цивільній справі за позов…

Ухвала 30 квітня 2020 року місто Київ справа № 347/1225/13 провадження № 61-7409ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Відділ будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Косівської районної державної адміністрації, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Кабин Андрій Романович, про визнання недійсною декларації про початок будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт, визнання недійсною заяви ОСОБА_4 щодо видачі містобудівних умов та обмежень, скасування реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, заборону вчиняти дії з реконструкції квартири, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача У травні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання недійсною декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю від 03 січня 2013 року за № ІФ 082130031528; скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт за реєстраційним № ІФ 082130031528 від 03 січня 2013 року; визнання недійсною заяви ОСОБА_4 від 17 грудня 2012 року щодо видачі містобудівельних умов та обмежень; скасування реєстрації містобудівельних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17 грудня 2012 року за № 253; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Кабином А. Р. 22 жовтня 2012 року, за реєстровим № 948; заборону ОСОБА_4 вчиняти дії з реконструкції зазначеної квартири. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції визнав позов безпідставним. Доводи позивачів щодо відсутності у відповідача ОСОБА_4 дозволу виконавчого комітету Косівської міської ради щодо переобладнання чи перепланування належної їй на праві власності квартири та погодження такого перепланування із суміжними власниками квартир, зокрема позивачами, є безпідставними та не ґрунтуються на нормах права. Доводи позивачів, що квартира зруйнована на момент укладення спірного правочину купівлі-продажу квартири, судом відхилено з огляду на те, що, як зазначають позивачі, як до моменту вчинення правочину, так і після цього квартира перебувала у стані реконструкції, що не може свідчити про фізичне знищення цього майна, а лише про зміну його характеристик. Суд першої інстанції зробив висновок, що позивачами не доведено, що обраний ними спосіб судового захисту забезпечить їх законний інтерес на подальшу можливість реалізації їх законних прав. Усі вимоги позивачів зводяться до незгоди з проведенням власниками суміжної із ними квартири реконструкції, що не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із укладенням оспорюваного правочину, і захист порушеного права позивачів за умови доведення незаконності такої реконструкції підлягає у спосіб приведення майна до попереднього стану. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції щодо вимог про оспорювання підстав надання дозволу на реконструкцію квартири під магазин не погодився із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість (безпідставність) позову в цій частині, оскільки до участі у справі не залучено як відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію в Івано-Франківській області. Суд апеляційної інстанції визнав, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права щодо вимог про недійсність заяви ОСОБА_4 . Щодо вимог про оспорювання договору купівлі-продажу зазначеної квартири суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу квартири, тобто набула усі права власника на об`єкт нерухомого майна, а права позивачів фактом укладання цього договору не порушені, оскільки вони прав на цей об`єкт не мали. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивачами не обрано ефективний спосіб захисту порушеного права відповідно до обставин справи та правовідносин, які виникли, зокрема, обираючи різноманітні способи захисту свого права, не пов`язані із кінцевою метою, позивачі не використали своє право пред`явити вимогу про приведення реконструйованого приміщення у попередній стан. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 21 квітня 2020 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий судовий розгляд. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив: - порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині неврахування судами заяв заявника про відкладення розгляду справи. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права без зазначення на обґрунтування ті випадків, що визначені у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: відділ будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Косівської районної державної адміністрації, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Кабин Андрій Романович, про визнання недійсною декларації про початок будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт, визнання недійсною заяви ОСОБА_4 щодо видачі містобудівних умов та обмежень, скасування реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, заборону вчиняти дії з реконструкції квартири, не прийняти до розгляду та повернути заявникові. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»