Постанова 4803 № 199/2291/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5327/20 Справа № 199/2291/17 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря судового засідання - Лященко С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» в особі директора Колотніцького Івана Петровича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2020 року у справі за позовом приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання правочинів недійсними,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання правочинів недійсними. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, яке видане 01.04.1999 року КП ДМБТІ за позивачем було зареєстровано наступне нерухоме майно: виробничі будівлі літ. А-2 з підвалом площею 1178 кв.м., мостіння літ. А, навіс літ.А-1, сходи літ. А-2, ганок літ. A-З, труба літ.А-4, вхід в підвал літ А-5, вентиляційний канал літ А-6, ганок літ. 1-7, сходи літ.. А-8, мостіння літ. А-9, сарай літ..Б-2, ангар літ.. В-1, гараж літ. Г-1., прохідна літ. Д,Е, ворота №1, хвіртка №2 1,2, огорожа №3 №4, ганок №5, які знаходяться по АДРЕСА_1 . В 2002 році державний виконавець наклав арешт на статутний фонд позивача та реалізував його, після чого був захват підприємства. За період розгляду судових справ по захисту власності підприємства з 2002 року по 2006 рік весь майновий комплекс підприємства, балансова вартість якого складала 4687319 гривень, був розпроданий. 05 жовтня 2005 року Верховний Суд України зупинив виконання судових рішень Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2003 року. Рішення першої та другої інстанції скасовані Верховним Судом України і постановлено нове рішення, яким були поновлені права ПНВП фірми «Алтей». Рішенням Верховного Суду України від 05 квітня 2006 року касаційна скарга підприємства була задоволена. Позов до Державної виконавчої служби Індустріального району м. Дніпропетровська , ВАТ «Алеко-сервіс», ОСОБА_3 про звільнення з-під арешту, визнання договорів про реалізацію статутного фонду недійсними задоволено. Виключено із акту опису та арешту від 01 лютого 2002 року, складеного державним виконавцем, статутний фонд ПНВП фірми «Алтей» та визнано недійсним договір про реалізацію арештованого майна від 11 лютого 2002 року, укладеного ВАТ «Алеко-Сервіс» і ОСОБА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійснені комплексної ревізії підприємства шляхом передачі печатки ПНВП фірми «Алтей» статуту фірми, свідоцтва про державну реєстрацію, та балансу за 2001 рік і про примусове виключення з числа засновників цього підприємства відмовлено. В мотивувальній частині рішення Верховного Суду України зазначено, що оскільки ОСОБА_3 набув корпоративних прав на спірне підприємство по за межами чинного законодавства, вони не породжують юридичних наслідків. Тому усі дії та угоди щодо цього підприємства, здійснені виконавчою службою та іншими особами, є незаконними, права позивача як засновника мають бути поновленні. У 2003 році майно підприємства шляхом злочину було реалізовано з прилюдних торгів державною виконавчою службою Індустріального району м. Дніпропетровська. 26 травня 2003 року спірне майно було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. У період судового розгляду про визнання прилюдних торгів недійсними ОСОБА_2 по договору купівлі продажу від 27 квітня 2007 року продав ОСОБА_1 вищевказане майно позивача. Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2008 року, який вступив в законну силу 04 листопада 2008 року, колишній державний виконавець ОСОБА_5 визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України саме у зв`язку з порушенням вимог про виконавче провадження, допущеним ним в ході виконавчих дій з реалізації спірного майна. На протязі з 2002 року по 2017 рік підприємство неодноразово зверталось до різних судів, в тому числі господарських про визнання договорів купівлі-продажу майна підприємства недійсними. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року позов ПНВП фірми « Алтей» був задоволений і визнано недійсними всі дії по реалізації майна підприємства. Рішення суду набрало законної сили. ОСОБА_1 в свою чергу уклала договір іпотеки №SMERS00411/2 з ЗАТ «Альфа-Банк», де предметом іпотеки стало вищезгадане нерухоме майно. Позивач вважає, що спірний договір купівлі-продажу та договір іпотеки є недійсними в силу ст ст.203,215 ЦК України. У зв`язку з цим позивач просив суд визнати недійсними: - договір купівлі-продажу виробничої будівлі по АДРЕСА_1 , укладений 27 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Вдовіною Л.Л, зареєстровано в реєстрі ВЕО № 580905 № 4107; - договір іпотеки від 17 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», де предметом іпотеки є виробничі будівлі по АДРЕСА_1 (а.с.1-8, т.1). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2020 року у задоволенні позову приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання правочинів недійсними- відмовлено. Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднесено за його рахунок. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 листопада 2017 року з урахуванням ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року про виправлення описки - скасовано заборону на будь-які реєстраційні дії нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 : будівля сарай літ. Б-2 реєстраційний № 1711339412101 , будівля ангар літ. В-1 реєстраційний № 1711312012101 , будівля гараж літ. Г-1 реєстраційний № 1711292012101 , виробнича будівля літ. А-2 з підвалом під літ. А-2, загальна площа 1178,7 кв.м, мостіння літ. А, навіс літ. а, сходи літ. а-2, ганок літ. а-3, труба літ. А-4, вхід у підвал літ. а-5, вентиляційний канал літ. А-6, ганок літ. А-7, сходи літ. а-8, мостіння літ. а-9, прохідна літ. Д, літ. Е; ворота №1, хвіртка №1, №2, огорожа №3, №4: ганок №5, реєстраційний № 17112255712101 (а.с.187-190, т.3). Не погодившись з рішенням суду, ПНВП фірми «Алтей» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів (а.с.202-204, т.3). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що приватне науково-виробниче підприємство фірма «Алтей» зареєстровано 14.02.1993 року, засновником та керівником фірми є ОСОБА_4 . Відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, яке видане 01.04.1999 року, БТІ м. Дніпропетровська за позивачем було зареєстровано виробничі будівлі літ. А-2 з підвалом, сараї літ. Б, Ж за адресою: АДРЕСА_1 . В грудні 2002 року-січні 2003 року зазначене майно було реалізоване з прилюдних торгів державною виконавчою службою Індустріального району м. Дніпропетровська. 26.05.2003 року вказане майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів /ВАС № 623685, реєстр. № 6036 від 24.12.2002 року/посвідчене приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондаренко В.Г. 27 квітня 2007 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу виробничої будівлі по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 17 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» було укладено договір іпотеки № SMERS00411/2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку наступний перелік майна: виробнича будівля літ. А-2 з підвалом під літ. А.-2 по АДРЕСА_1 , мостіння літ.а, навіс літ.а, сходи літ. а2, ганок літ.а3, труба літ.а4, вхід у підвал літ.а5, вентиляційний канал літ.а6, ганок літ.а7, сходи літ.а8, мостіння літ.а9, сарай літ. Б-2, ангар літ. В-1, гараж лі. Г-1, прохідна літ. Д, літ. Е, ворота № 1, хвіртка № 1, №2, огорожа № 3,4, ганок №

5. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, спірне майно на разі належить АТ «Альфа-Банк». Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року позов ПНВП фірми « Алтей» був задоволений і визнано недійсними: - договір від 03.12.2002 року між відділом державної виконавчої служби Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції та товарною біржею «Біржа нерухомості ДААТ» про реалізацію нерухомого майна на прилюдних торгах - виробничого приміщення по АДРЕСА_1 ; - протокол № 1 проведення прилюдних торгів про продаж арештованого майна товарною біржею «Біржа нерухомості ДААТ» від 19.12.2002 року виробничого приміщення літера А-2, площа 1193 кв.м., площа настройки 709,09 кв.м.; - акт від 19.12.2002 року, складений ВДВС Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна; - договір № 4-17/210 від 15.01.2003 року, укладений між ВДВС Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції та ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Укрспецторг» про реалізацію сараю Б, сараю Ж, ангару В, огорожі-4, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; - протокол № 1 від 31.01. 2003 року про проведення прилюдних торгів сараю Б, сараю Ж, ангару В, огорожі-4, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а також акт прилюдних торгів від 31.01.2003 року, затверджений відділом ДВС Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції по реалізації сараю Б, сараю Ж, ангару В, огорожі-4, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Дане судове рішення набрало законної сили. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач звертаючись з позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу та договору іпотеки недійсними, обрав неналежний спосіб захисту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним. Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Дана позиція вказана у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 у справі №6-2069цс16. У постанові Верховного суду України від 28 листопада 2018 року, справа №707/2177/15-ц, Верховний Суд України зазначив, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, витребувати в набувача це майно. Аналогічний висновок викладений у постанові ВСУ від 19.11.2014 року по справі № 6-170цс14. Також Верховний суд наголосив, що норма ч.1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину і відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, на право витребувати в набувача це майно. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з`ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» в особі директора Колотніцького Івана Петровича - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: