Постанова 4823 № 750/224/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 квітня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/224/20 Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/606/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів: Вінгаль В.М., Кузюри Л.В. позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів дата складання повного тексту судового рішення - 06 лютого 2020 року УСТАНОВИВ: У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.11.2013 року у розмірі 133415,07 грн. Посилається, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 заборгованості за кредитом не сплачував, внаслідок чого станом на 18.09.2019 року утворилась заборгованість 133415,07 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 15091,25 грн., по процентам за користування кредитом за період з 07.11.2013 року по 31.10.2017 року - 118323,82 грн. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15091,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що відповідач підписав заяву про отримання кредиту та отримав кредит, користувався кредитними коштами, погашав кредитну заборгованість і тим самим висловив свою згоду з договором та його умовами і особистим підписом засвідчив, що ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку щодо умов кредитування. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, банк посилається на постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 356/1635/16-ц, від 28.03.2019 року у справі № 428/2873/17, від 06.02.2018 року у справі № 755/2720/16, від 17.04.2019 року у справі № 666/388/16. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, оскільки банк надав кредит, який відповідачем не повернутий. У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавав. Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується і апеляційним судом не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а тому прийшов до висновку, що на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. За висновком суду, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись повністю апеляційний суд не може, з огляду на таке. Судом встановлено, що 07 листопада 2013 року ОСОБА_1 відповідно до заяви отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, якою періодично користувався та сплачував кошти за користування кредитом. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 до банку із заявою про закриття карткового рахунку не звертався. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, що підтверджується банківською випискою по рахунку, однак свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконував (а.с. 74-76). Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком, станом на 18 вересня 2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 07.11.2013 року складається із заборгованості: за кредитом - 15091,25 грн., по процентам за користування кредитом - 118323,82 грн., а усього - 133415,07 грн.(а.с.2-5, 6-8, 102-107). В обґрунтування своїх вимог банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна СОNTRAKT", Універсальна «GOLD" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - повна версія Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua (а.с. 10, 11-34). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» на підставі кредитного договору № б/н від 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 були видані картки № НОМЕР_1 строком дії до липня 2016 року, та № НОМЕР_2 строком дії до липня 2017 року (а.с. 79). Зазначені обставини відповідачем не спростовані. Зважаючи на обставини справи, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У цій справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем. Такий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти добровільно ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, то зазначені обставини вказують на порушення прав банку, які підлягають судовому захисту та з боржника, окрім обгрунтовано стягнутої судом першої інстанції суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 15091 грн 25 коп., підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом. Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з наступного. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Перевіряючи аргументи скарги апеляційним судом встановлено, що у підписаній позичальником ОСОБА_1 довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова процентна ставка зазначена у розмірі 3 % (36% річних), що підтверджує згоду позичальника і його обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом. (а.с. 77). З урахуванням наведенного та за відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, розмір процентів, сума яких нарахована позивачем за період з 07.11.2013 року по 18.09.2019 року згідно з розрахунком становить 8442 грн.46 коп. Разом з тим, апеляційний суд згідно до ст.417 ЦПК України приймає до уваги, що 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) прийняла постанову, у якій зроблено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Строк повернення кредиту відповідачем відповідає строку дії перевипущеної кредитної картки (до липня 2017 року, а.с.79). У межах цього строку позичальник був зобов`язаний повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними ) платежами. Зважаючи, що банком не надано суду першої та апеляційної інстанцій належних і допустимих документальних доказів про отримання відповідачем наступної картки після липня 2017 року, з серпня 2017 року право кредитора нараховувати проценти за кредитним договором припинилось. З огляду на викладене, підлягає до стягнення разом з сумою заборгованості за тілом кредиту з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» з врахуванням строку дії картки, який закінчився у липні 2017 року, заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 31 липня 2017 року у сумі 5003 грн. 71 коп. згідно наданому позивачем розрахунку (а.с.102-107). Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків є помилковим, у зв`язку з чим заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2020 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови АТ КБ «ПриватБанк» у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову. З ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» 5003 грн.71 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом станом на 31 липня 2017 року. В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитом у розмірі 15091,25 грн. рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» на суму 20094,96 грн. (20094 грн.96 коп. від 133415,07 грн. становить 15,04 %), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору та загальної суми стягнення, збільшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму судового збору з 237,74 грн. до 316,56 грн. (2102 грн х 15,04% :100%). Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню на суму 5003,71 грн. (5003,71 грн. від 118323,82 грн. становить 4,23 %), у матеріалах справи наявні належні докази понесення позивачем витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с. 67), то відповідно з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за апеляційний розгляд справи пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 133,37 грн. (3153 грн. х 4,23% : 100%). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,; РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) 5003 грн. 71 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 07.11.2013 року. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2020 року змінити в частині визначення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судових витрат, збільшивши суму стягнутого судового збору з 237,74 грн. до 316,56 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 133,37 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи. В іншій частині рішення заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: