Постанова 4808 № 346/3627/20

Справа № 346/3627/20 Провадження № 22-ц/4808/303/21 Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Максюти І.О., Пнівчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене суддею П`ятковським В.І. 30 листопада 2020 року в м. Коломия у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 2 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви б/н. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір. Протягом строку дії Договору відповідач систематично порушував його умови, в зв`язку з чим у нього станом на 19 травня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 17434,79 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11778,77 грн., в тому числі 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 11778,77 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 5656,02 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Просило позов задовольнити та стягнути вищевказану заборгованість. Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11778,77 грн. та 1420,10 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим. Апелянт посилається на те, що 2 березня 2011 року разом із підписанням Анкети-заяви відповідачем було погоджено та підписано і Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якою сторонами погоджено умови кредитування, а саме: тип картки, тип кредитної лінії поновлювальна, пільговий період 55 днів, валюту рахунку грн., базову відсоткову ставку 2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені та штрафу за прострочення кредиту. Таким чином, вказана Довідка і є Тарифами по кредиту. ПІБ позичальника разом із ІПН зазначено безпосередньо у тексті Довідки, під викладеними умовами наявний підпис відповідача. Оскільки відповідач до суду не з`являвся, заперечень на позов не заявляв, у банку була відсутня необхідність подання додаткових доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Крім того, дії відповідача щодо користування кредитом, сплати заборгованості за кредитом підтверджується розрахунком заборгованості та Випискою по рахунку. Таким чином, оскільки розрахунок відповідачем не спростований, доказів належного виконання договору матеріали справи не містять, суд першої інстанції незаконно звільнив відповідача від сплати процентів за користування кредитом, чим порушив права банку. З огляду на вищевикладене, просить скасувати заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками та постановити нове, яким позов у цій частині задовольнити. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, то відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України законність судового рішення, ухваленого у іншій частині, апеляційний суд не перевіряє. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 2 березня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 11). Відповідно до Довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 отримав кредитні картки № НОМЕР_1 терміном дії до 04/18 та № НОМЕР_2 терміном дії до 03/22 (а.с. 9). З Довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 вбачається, що 15 листопада 2016 року на ній було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., 12 липня 2017 року 12000,00 грн. а 19 грудня 2019 року 0,00 грн. (а.с. 10). Згідно Виписки за Договором відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснював платежі, а також поповнював карту (а.с. 45-47). На обґрунтування позову банком надано також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 12, 13-37). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним Кредитним договором станом на 19 травня 2020 року становить 17434,79 грн., з яких 11778,77 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 11778,77 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, 5656,07 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - пеня та 0,00 грн. - комісія (а.с. 5-8). До апеляційної скарги банком долучено також підписану відповідачем копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом 2,5% на місяць (а.с. 104). Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази того, що сторони по справі обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Апеляційний суд погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 2 березня 2011 року процентна ставка не зазначена (а.с. 11). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором від 2 березня 2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору. Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 2 березня 2011 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві від 2 березня 2011 року домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину Кредитного договору, укладеного між сторонами 2 березня 2011 року шляхом підписання Анкети-заяви. Отже, відсутні і підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» прострочених відсотків за користування кредитом. Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на підписану відповідачем Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду» в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом 2,5% на місяць з огляду на наступне (а.с. 104). Згідно з статтею 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як вбачається з додатків до позовної заяви та матеріалів справи, вказаний доказ до суду першої інстанції позивачем не подавався (а.с. 3 (зворот)), хоча на момент звернення з позовною заявою був наявний у нього, а долучений до апеляційної скарги (а.с. 103-104). Представник АТ КБ «Приватбанк» не надав доказів неможливості подання суду першої інстанції долученого ним до апеляційної скарги документу з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Більше того, АТ «КБ «Приватбанк» подало суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та на підставі наданих ним документів (а.с. 50). Відтак долучений до апеляційної скарги представником АТ КБ «Приватбанк» доказ не підлягає прийняттю апеляційним судом. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 25 серпня 2020 року по справі №644/7190/19. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною шостою статті 9 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: Томин О.О. Судді: Максюта І.О. Пнівчук О.В. Повний текст постанови складено 5 березня 2021 року.