Постанова 4819 № 658/3748/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 29 квітня 2020 року м. Херсон справа № 658/3748/19 провадження № 22-ц/819/745/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Кузнєцової О.А., Приходько Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 січня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Марків Т.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного центру зайнятості про відшкодування майнової шкоди у виді невиплаченої допомоги по безробіттю, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у лютому 2002 року Новокаховським центром зайнятості було виплачено ОСОБА_1 одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності. З цього часу та приблизно до початку 2017 року позивач займався підприємницькою діяльністю, останні два роки якої сплату страхових внесків не здійснював. 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 постановлений на облік Центру як безробітний. На момент реєстрації в центрі зайнятості страховий стаж позивача становить менше 6 місяців, тому він, відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, мав право на отримання допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі. Проте в призначенні такої допомоги Центром було відмовлено. За вказаних обставин позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, в розмірі невиплаченої за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року допомоги по безробіттю в сумі 2 176 грн. Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 січня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не надано доказів, якими встановлено протиправність рішення Центру щодо відмови йому в призначенні та виплати допомоги по безробіттю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства. Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Фактичні обставини справи, встановлені судами Каховським міськрайонним центром зайнятості 26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 з 20 жовтня 2017 року надано статус безробітного. 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в призначення допомоги по безробіттю. 26 березня 2018 року реєстрація безробітного ОСОБА_1 припинена у зв`язку з працевлаштуванням (а.с.28). Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-7; а.с.29), ОСОБА_1 в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року заробітку, з якого сплачувався єдиний внесок, не мав. Згідно із записами відвідування 17 жовтня 2017 року Центром було рекомендовано ОСОБА_1 надати довідку з податкової та персоніфікацію (а.с.30). Дані про сплату ОСОБА_1 або його роботодавцем єдиного соціального внеску в період з січня 2015 року по жовтень 2017 року Єдина аналітична інформаційна система державної служби зайнятості не містить (а.с.3 32). Позиція апеляційного суду. Згідно частини першої ст. 368 ЦПК України в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи, що справа є малозначною, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються відмови відповідача виплатити позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 15.06.2015 року №613. Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 КАС України в указаній редакції). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, у зазначеній редакції). Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Преамбулою Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття. Відповідно до ч.2 ст.21 ЗУ №5067-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права. Згідно з положеннями затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 14 червня 2019 року № 945 «Положення про державну службу зайнятості» Державний центр зайнятості, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності) (Розділ І ст.6). Основними завданнями Служби є: … реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття; здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду (розділ ІІ ст.1). Державний центр зайнятості відповідно до покладених на нього завдань: - через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості забезпечує організацію стягнення відповідно до закону коштів Фонду, виплачених особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачених на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою; - здійснює управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», управління майном; - здійснює контроль за використанням коштів Фонду. Регіональні центри зайнятості у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру. Тобто центр зайнятості є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями. Згідно із п. 4 ст. 18 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Ураховуючи принципи, функції центру зайнятості та зміст положень вищезазначених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що за предметним та суб`єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду за правилами КАС України. Заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір про зобов`язання відповідача вчинити дії з виплати позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 15.06.2015 року №613. Крім того, визначені позивачем підстави заявленого позову такі як протиправність дій центру зайнятості щодо прийняття рішення про відмову у виплаті допомоги, свідчать про те, що позовні вимоги випливають з відносин публічно-правового характеру, а, відтак цей спір є публічно-правовим та, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена категорія спору належить до юрисдикції адміністративних судів, що відповідно до ст.277 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі. Відповідно до положень ст.256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Згідно з ч.4 ст.377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що колегія Херсонського апеляційного суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Херсонського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»). 13.04.2020 року на адресу Херсонського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення йому судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі 1152, 60 грн. У зв`язку з ухваленням постанови про закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, колегія суддів вирішила повернути сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги в зазначеному розмірі. Керуючись статтями 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 січня 2020 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного центру зайнятості про відшкодування майнової шкоди у виді невиплаченої допомоги по безробіттю закрити. Повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152, 60 грн. Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні Херсонської області повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору згідно копії квитанції №52812352 від 08 квітня 2020 в сумі 1152, 60 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С.В. Радченко Судді: О.А. Кузнєцова Л.А. Приходько