Постанова 4813 № 521/4472/19

Номер провадження: 22-ц/813/1781/20 Номер справи місцевого суду: 521/4472/19 Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А. Доповідач Дрішлюк А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - ВСТАНОВИВ: 15 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до Малиновського районного суду м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позивачка просила суд стягнути з відповідача кошти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 гривень щомісячно. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси ( суддя Поліщук І.О.) від 11.01.2017 року - шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. За час подружнього життя у них народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зазначається у свідоцтві про народження, яке було зареєстроване Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що 12 липня 2011 року було складено відповідний актовий запис № 657, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Судом було встановлено, що донька, ОСОБА_3 зареєстрована разом з матір`ю, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач на теперішній час проживає окремо від них, ухиляється від батьківських обов`язків по матеріальному забезпеченню дитини (а.с. 1-3). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси (суддя Бобуйок І.А.) від 12 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково (а.с. 169-170). Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач - ОСОБА_1 21 жовтня 2019 року звернувся до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси з апеляційною скаргою в якій зазначає, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року є незаконним, через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У апеляційній скарзі скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду від 05.12.2018 (справа №500/788/17) та зазначає, що суд не вірно застосував положення ст. 181, ст. 183, ст. 184 СК України, в частині способу стягнення з нього аліментів; при вирішені справи порушив положення ст. 265 ЦПК України; не надав мотивованої оцінки аргументам про наявність в нього офіційного доходу у вигляді заробітної плати, відсутності будь-яких інших доходів, що є підставою для стягнення аліментів у розмірі ј від доходу; не дослідив та не надав оцінку доказам виконанню ним батьківських обов`язків, та надання грошової допомоги на утримання доньки в період з листопада 2016 року. Скаржник зазначає, що на його утриманні перебувають безробітна дружина, батьки дружини - пенсіонери, інваліди ІІ групи, його батько - інвалід війни ІІІ групи, його мати, яка страждає на гіпертонічне захворювання, розмір стягнутих за рішенням суду від 12.09.2019 року аліментів у твердій грошовій сумі складає 40% від його доходу, що позбавляє його можливості утримувати сім`ю та стане підставою для утворення заборгованості. Тому скаржник просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року в частині стягнення з нього аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 гривень щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини від заробітку, починаючи з 15 березня 2019 року та до досягнення нею повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 витрати на сплачений судовий збір (а.с. 182-187). 07.11.2019 року позивачем до апеляційного суду було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона зазначає, що скаржником не було наведено жодних підстав перебування батьків скаржника та його дружини на його утриманні. Позивач зазначає, що батько ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та отримує пенсію довідку з ПФУ про отримання якої скаржником навмисно надано не було. ОСОБА_2 стверджує, що сумарні витрати на дитину з її боку складають 1 700 грн. на місяць, а також, що усі витрати на медичне обслуговування дитини несе вона. На підставі наведеного наполягає, що призначені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 року аліменти у розмірі 2 000 грн. забезпечать рівність батьків в утриманні дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2019 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років станом на 01.01.2019. складає 2027 грн., а загальна сума доходу відповідача № 209 за період з грудня 2018 року по травень 2019 року становить 36 807 гривень, згідно довідки про доходи, виданою за місцем роботи відповідача - Національний університет «Одеська морська академія» від 27.05.2019 року (а.с.85). Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 09 червня 2007 року був укладений шлюб, який був зареєстрований у Другому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №

237. За час подружнього життя у них народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження, яке було зареєстроване Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що 12 липня 2011 року було складено відповідний актовий запис № 657, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с.8). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.01.2017 року був розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9). ОСОБА_3 зареєстрована разом матір`ю, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач на теперішній час проживає окремо від них. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Встановлюючи аліменти, що підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2 000 грн., що є наближеним до встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років станом на 01.01.2019 р., який становить 2 027 грн., суд першої інстанції не врахував положення ст. 141 СК України, поклавши тягар утримання дитини повністю на батька. У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, слід зробити висновок, що позивач звернувшись із відповідним позовом до суду про стягнення аліментів у розмірі, що перевищує 50% прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років станом на 01.01.2019. складає 2 027 грн., встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» повинна була довести наявності відповідних, передбачених законодавством умов. Як вбачається з матеріалів справи, підстав, які б свідчили про відсутність можливості позивача утримувати дитину, заявлено не було, не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів її скрутного матеріального стану або стану здоров`я, які б призвели до її неможливості забезпечити належне утримання та рівень життя дитини. Щодо тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив на позовну заяву, стосовно приховування відповідачем факу, що у його власності знаходиться 4 об`єкта нерухомості, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Перевіркою державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого мана щодо суб`єкта було встановлено, що у власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09.10.2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) заходиться лише один об`єкт нерухомості - квартира за адресою: АДРЕСА_3 . З урахуванням наведених вище положень посилання на наявність у відповідача у власності 4-х об`єктів нерухомості як на підстави встановлення аліментів, що підлягають стягненню у розмірі більшому, ніж передбачено, СК України та ЗУ «Про Державний бюджет України» є необґрунтованими. Стосовно обставин, зазначених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, а саме те, що сумарні витрати на дитину ОСОБА_2 на місяць складають 1 700 грн., а також, що усі витрати на медичне обслуговування дитини несе вона, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Позивачем не було надано доказів, що б підтверджував зазначені у відзиві на апеляційну скаргу витрати на дитину. Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Отже, призначення аліментів за своєю суттю полягає в тому, аби забезпечити дитині достатній життєвий рівень, здорове зростання та розвиток. При цьому необхідно враховувати, що положеннями сімейного законодавства встановлений принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). До передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті) (постанова КЦС ВС від 26.06.2018 року, справа № 501/5060/15). Зазначені позивачем витрати носять характер додаткових витрат, що, в свою чергу, надає позивачу право звернутися до суду з відповідними вимогами про стягнення додаткових витрат на дитину в зв`язку з відповідними обставинами. Тому вказані доводи позивача відхиляються апеляційним судом. Щодо інших доводів апеляційної скарги. Скаржник посилається на те, що на його утриманні знаходяться безробітна дружина, батьки дружини - пенсіонери, інваліди ІІ групи, батько скаржника - інвалід ІІІ групи та його мати, що страждає на гіпертонічне захворення, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2019 року відповідачем засобами поштового зв`язку на адресу суду першої інстанції було направлено відзив на позовну заяву, до якого ним було долучено копії медичних документів щодо скаржника та його родичів, жодних належних та допустимих доказів того, що вони перебувають на його повному утриманні разом із його дружиною ОСОБА_1 надано не було; відзив на позовну заяву взагалі не містить посилань перебування на утриманні у відповідача якихось осіб. При цьому уапеляційній скарзі скаржником також не зазначено підстав та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів, щоб підтверджували факт перебування зазначених осіб на його утриманні з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які б свідчили про рівень доходу батьків та дружини або докази, які б підтверджували витрати відповідача на їх утримання, що власне б свідчило про перебування батьків та дружини на утриманні відповідача, матеріали справи не містять. Відтак, оцінюючи вказані обставини в сукупності, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи скаржника. Щодо інших доводів апеляційної скарги, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Окремо колегія суддів роз`яснює сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом (ст. 192 СК України). Таким чином, враховуючи наведене, встановлені обставини справи, матеріальний стан сторін в справі, положення діючого сімейного та цивільного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року - змінити. Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09.10.2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії: НОМЕР_4 , виданий Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 11.07.2007 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2019 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09.10.2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 152,46 гривень за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 30.04.2020 року м. Одеса