Ухвала КАС ВС № 160/9437/19

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 28 квітня 2020 року м. Київ справа №160/9437/19 провадження №К/9901/9934/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 160/9437/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в: Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_2 до участі у розгляді справи як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в справі № 160/9437/19. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 , зазначаючи, що діє в її інтересах, подав апеляційну скаргу, в якій просив частково скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 і ухвалити нове судове рішення щодо об`єкта № 1836657612101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також скаржник заявив вимогу про зобов`язання Дніпровської міської ради та Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради надати для долучення до матеріалів судової справи № 160/9437/19 доказ - Акт комісійного обстеження № 87 від 19.07.2018. Окрім цього, заявник просив зобов`язати Дніпровську міську раду надати йому дві земельні ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ). Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі № 160/9437/19 повернута скаржнику. ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку надіслав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 у справі № 160/9437/19. Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. За змістом частини другої статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Отже, вказана стаття КАС України регулює неможливість оскарження в апеляційному порядку ухвал, передбачених статтею 294 КАС України окремо від рішення суду, та надає право стороні в такому випадку тільки включити в апеляційну скаргу на рішення суду заперечення на вказану ухвалу. Аналогічний висновок щодо застосування положення частини другої статті 293 КАС України викладений в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 806/3090/17. Тому колегія суддів наголошує, що окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка сформульована в постановах Верховного Суду від 30.03.2020 в справі № 359/4635/19 та від 26.06.2019 в справі № 826/13505/18. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями статті 49 КАС України, яка врегульовує питання вступу в справу третіх осіб, можливість оскарження такої ухвали також не передбачена. Натомість частина п`ята зазначеної норми встановлює, що ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина третя статті 293 КАС України). Також колегія суддів звертає увагу заявника на те, що вказівка в резолютивній частині ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 про можливість її оскарження до Верховного Суду не може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки таке судове рішення не може бути предметом касаційного оскарження згідно з імперативними приписами частини третьої статті 293 КАС України. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), заява № 4451/70, пункт 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06, пункт 230). У рішенні у справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі «Guйrin v. France» Reports of Judgments and Decisions 1998-V, пункт 37). У рішенні у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (див., наприклад, рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) заява № 39199/98, пункт 62). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Беручи до уваги те, що ухвала суду апеляційної інстанції, якою була повернута апеляційна скарга на ухвалу, що не оскаржується окремо від рішення суду по суті спору, не може бути предметом касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України у відкритті касаційного провадження у цій справі треба відмовити. Керуючись положеннями пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 у справі № 160/9437/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя І.В. Желєзний Суддя О.П. Стародуб