Постанова 4852 № 160/9437/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9437/19 (суддя Озерянська С.І., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року про повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №160/9437/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 27 вересня 2019 року звернувся до суду з позовом Дніпровської міської ради, згідно з яким просить зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,010 га, по фактичному розміщенню гаража №2337 /№ 1836763512101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно/ у ГК Яструб по вулиці М. Руденко згідно ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України. 20 грудня 2019 року позивач подав до суду першої інстанції позовну заяву (уточнену) в якій просив: - зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки, по фактичному розміщенні об`єкта нерухомого майна № 1836763512101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно ч.6 ст.118 та ч.1 ст. 120 Земельного Кодексу України; - зобов`язати Дніпровську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання №36/2503 від 27.05.2019 року, щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по фактичному розміщенню об`єкта нерухомого майна №1836657612101, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог повернуто заявнику. Ухвала суду мотивована тим, що подання ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог відбулося пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, суд роз`яснив позивачу, що вимога, яка заявлялась ним при збільшенні позовних вимог може бути розглянута адміністративним судом шляхом пред`явлення позовної заяви в загальному порядку. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її до апеляційного суду. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції (т.2 а.с.79-81). В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що він вважає «норму права статті 5 ч.6 КАСУ достатньою умовою щодо скасування ухвали №870336258 від 15.01.2020 року». Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тобто, позивач має право збільшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року відкрито провадження у справі №160/9437/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.11.2019 року (т.1 а.с.2). Надана позивачем позовна заява в новій редакції містить дві позовні вимоги, а саме: - зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки, по фактичному розміщенні об`єкта нерухомого майна № 1836763512101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно ч.6 ст.118 та ч.1 ст. 120 Земельного Кодексу України; - зобов`язати Дніпровську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання №36/2503 від 27.05.2019 року, щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по фактичному розміщенню об`єкта нерухомого майна №1836657612101, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України (т.1 а.с.144-147). Позовна вимога з якою позивач звернувся до суду першочергово і провадження за якою відкрито містила вимогу про зобов`язання Дніпровської міської ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,010 га, по фактичному розміщенні гаража №2337 /№ 1836763512101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно/ у ГК Яструб по вулиці М. Руденко згідно ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України. Тобто, позивачем заявлено, окрім раніше заявленої вимоги, в уточненій позовній заяві заявлено, нову позовну вимогу. При цьому, позовна вимога, якою позивач збільшив обсяг заявлених раніше позовних вимог стосується виділення земельної ділянки по фактичному розміщенню окремого об`єкту нерухомого майна №1836657612101, а саме іншого гаража №2336 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, позивач подавши 20.12.2019 року позовну заяву у новій редакції фактично збільшив розмір позовних вимог. При цьому, враховуючи дату подання позивачем позовної заяви у новій редакції - 20.12.2019 року та дату на яку призначено до розгляду справу №160/9437/19 - 20.11.2019 року, зробив висновок про пропуск позивачем встановленого законом строку на подання такої заяви. Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує і те, що копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року разом з повісткою про виклик в судове засідання на 20.11.2019 року ОСОБА_1 не отримано (т.1, а.с.27). Проте, 20.11.2019 року розгляд справи №160/9437/19 перенесено на 02.12.2019 року, про що позивача було повідомлено 20.11.2019 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (т.1 а.с.46). Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про наступне судове засідання, яке відбудеться 02.12.2019 року ще 20.11.2019 року, проте будь-яких дій на реалізацію прав наданих статтею 47 Кодексу адміністративного самочинства України не вчинив, подавши таку заяву 20.12.2019 року. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана ухвала фактично порушує його право на доступ до правосуддя, оскільки як вірно роз`яснив позивачу суд першої інстанції у своїй ухвалі від 15.01.2020 року, вимога, яка заявлялась позивачем при збільшенні позовних вимог може бути розглянута адміністративним судом шляхом пред`явлення позовної заяви в загальному порядку. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Приписи ч. 1 ст. 167 КАС України визначають, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. При цьому, за правилами ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду. Враховуючи положення вищезазначеної норми, а також те, що позивачем пропущено встановлений законом строк на подання такої заяви, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до цих відносин положення 167 КАС України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, інші аргументи наведені позивачем в апеляційній скарзі фактично зводяться до загального, а саме порушення прав позивача яке полягає у не наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте враховуючи те, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування щодо питання прийняття поданої позивачем 20.12.2019 року уточненої позовної заяви, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, суд апеляційної інстанції вважає, що всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції зроблені в оскаржуваній ухвалі. В межах розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції враховує положення частини 1 статті 303 КАС України згідно з якою особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни. Враховуючи дату отримання скаржником копії ухвали, що оскаржується - 23.01.2020 року та встановлений судом строк на усунення недоліків апеляційної скарги (т.2 а.с.46-47), суд апеляційної інстанції враховуючи положення частини 1 статті 303 КАС України зробив висновок про наявність у Цвєткова О.В. встановленого законом права на доповнення чи зміну апеляційної скарги на ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у строк до 02.03.2020 року, включно, як наслідок отримані судом після 02.03.2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 із доповненнями чи змінами на цю ухвалу судом апеляційної інстанції не враховуються. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №160/9437/19 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 09 квітня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко