Постанова 4855 № 620/2664/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2664/19 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Мєзєнцева Є.І. та Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії: по 2 групі інвалідності за жовтень 2017 року; по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно; по другій групі інвалідності за грудень 2018 року та січень 2019 року; по першій групі інвалідності з 01 лютого 2019 року по серпень 2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії: по 2 групі інвалідності за жовтень 2017 року; по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно; по другій групі інвалідності за грудень 2018 року та січень 2019 року; по першій групі інвалідності з 01 лютого 2019 року по серпень 2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити недоотриману пенсію: по 2 групі інвалідності за жовтень 2017 року; по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно; по другій групі інвалідності за грудень 2018 року та січень 2019 року; по першій групі інвалідності з 01 лютого 2019 року по серпень 2019 року включно в сумі 6513 грн 40 коп.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплачувати позивачу з 01 вересня 2019 року пенсію в повному обсязі без відрахувань; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області моральну шкоду в сумі 15000 грн 00 коп.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії: по другій групі інвалідності за жовтень 2017 року; по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно; по другій групі інвалідності за грудень 2018 року та січень 2019 року; по першій групі інвалідності з 01 лютого 2019 року по серпень 2019 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії: по другій групі інвалідності за жовтень 2017 року; по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно; по другій групі інвалідності за грудень 2018 року та січень 2019 року; по першій групі інвалідності з 01 лютого 2019 року по серпень 2019 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01 вересня 2019 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі без відрахувань; - стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 3000 грн 00 коп. моральної шкоди. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивач пропустила строк звернення до суду з адміністративним позовом без поважних причин. Також відповідач вважає, що лист не є рішенням про відмову в задоволенні заяви про перерахунок пенсії. Крім того скаржник просить врахувати, що ОСОБА_1 було призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вона звернулася до суду з позовом одразу після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в перерахунку пенсії. Також ОСОБА_1 вважає, що відповідач не вірно застосовує п. 72 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - скасувати в частині, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. У липні 2014 року їй було призначені пенсію за віком відповідно до п. 72 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 55 років. Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 012822 позивачу 09 жовтня 2015 року було встановлено першу групу інвалідності. У зв`язку з цим їй призначено пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 038798 позивачу 19 жовтня 2017 року було встановлено другу групу інвалідності, що стало підставою для перерахунку пенсії. Разом з тим, 18 січня 2019 року позивачу встановлено першу групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 071151. ОСОБА_1 неодноразово подавала заяву про перехід на пенсію іншого виду. Так, у жовтні 2017 року позивач отримувала пенсію по 2 групі інвалідності; у період з листопада 2017 року по листопад 2018 року включно - за віком; за грудень 2018 року та січень 2019 року - по другій групі інвалідності; з 01 лютого по серпень 2019 року - по першій групі інвалідності. З 01 червня 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розпочало виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням її розміру на 18 %. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі № 825/2292/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області було зобов`язано, зокрема, здійснити перерахунок пенсії за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року рішення суду від 19 липня 2018 року було залишене без змін у відповідній частині. Проте з листопада 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розпочало виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням її розміру на 18 %. ОСОБА_1 у січні 2019 року звернулася до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії, в якій просила здійснити перерахунок пенсії. Листами від 15 березня 2019 року № 253/06/Т-2 та листом від 24 травня 2019 року № 671/06/Т-8 у задоволенні заяв позивача було відмовлено. Вважаючи дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів. Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у разі, якщо жінка має страховий стаж не менше 30 років та їй виповнилось 55 років, вона може скористатись правом дострокового виходу на пенсію, але із зменшенням розміру пенсії. У свою чергу ч. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст.ст. 27 і 28 цього Закону. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час призначення пенсії ОСОБА_1 (липень 2014 року) п. 72 вказаного Закону діяв у редакції, яка передбачала, що до 01 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду. У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію. Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набув чинності з 11 жовтня 2017 року, абз. 2 п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був викладений у новій редакції, яка передбачає, що зменшення розміру пенсії за віком застосовується до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та протягом періоду, який дорівнює кількості повних та неповних місяців дострокового виходу на пенсію після досягнення жінкою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Після завершення цього періоду розмір пенсії переглядається без застосування зниження пенсії з дня, наступного за днем завершення цього періоду. Позивач вважає, що при визначенні розміру пенсії по інвалідності п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не застосовується. Також позивач вважає, що після досягнення віку, передбаченого ст. 26 вказаного Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, піддягав перерахунку. Адміністративний позов ОСОБА_1 містить вимоги про перерахунок пенсії як за періоди, протягом яких вона отримувала пенсію за віком та по інвалідності. Перевіряючи правильність застосування до пенсії за віком, яку позивач отримувала з листопада 2017 року по листопад 2018 року, положень п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів встановила наступне. Відповідач протягом вказаного періоду виплачував ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням її розміру на 18 %. Правомірність своїх дій Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області обґрунтовує тим, що позивачу було призначено пенсію за віком за 36 місяців до досягнення нею пенсійного віку. У зв`язку з цим до досягнення пенсійного віку та протягом 36 місяців після досягнення пенсійного віку позивач має право на отримання пенсії за віком зі зменшенням її розміру на 18 %. У свою чергу позивач зазначає, що у 2017 році досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим відповідач повинен був переглянути відсоток, на який зменшується розмір пенсії та вставити його на рівні 7,8 %. Надаючи правову оцінку зазначеним доводам сторін, колегія суддів враховує, що у період з листопада 2017 року по листопад 2018 року (період, протягом якого ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком), абз. 2 п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» діяв у редакції, яка передбачала, що зменшення розміру пенсії за віком застосовується до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та протягом періоду, який дорівнює кількості повних та неповних місяців дострокового виходу на пенсію після досягнення жінкою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Після завершення цього періоду розмір пенсії переглядається без застосування зниження пенсії з дня, наступного за днем завершення цього періоду. Зазначена норма права вказує на те, що протягом 36 місяців після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 має право на виплату пенсії за віком зі зменшенням її розміру саме на 18 %. Можливість перегляду відсотка, на який зменшено розмір пенсії, передбачена абз.абз. 3, 4 п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, зазначені норми права пов`язують перегляд такого відсотка із тим, що жінка після дострокового призначення пенсії була працевлаштована. Дослідивши трудову книжку ОСОБА_1 , копія якої приєднана до матеріалів справи. колегія суддів встановила, що вона була звільнена з посади головного бухгалтера за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію 05 липня 2014 року. Після призначення пенсії у липні 2014 року позивач повторно працевлаштована не була, що підтверджується копією трудового книжки. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 58-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 У період з листопада 2017 року по листопад 2018 року (період, протягом якого ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком) з дня досягнення позивачем пенсійного віку минуло менше 36 місяців. З огляду на те, що після призначення пенсії за віком позивач не була працевлаштована і з дня досягнення пенсійного віку минуло менше 36 місяців, колегія суддів вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у період з листопада 2017 року по листопад 2018 року правомірно виплачувало їй пенсію за віком зі зменшенням її розміру на 18 %. Отже, рішення суду від 11 листопада 2019 року в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно та у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно є незаконним та підлягає скасуванню. Перевіряючи правильність застосування до пенсії по інвалідності, яку позивач отримувала у жовтні 2017 року та у період з грудня 2018 року та 2019 року, положень п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів встановила наступне. Відповідно до листів відповідача від 15 березня 2019 року № 253/06/Т-2 та листом від 24 травня 2019 року № 671/06/Т-8 застосування п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час визначення пенсії по інвалідності було обумовлене тим, що розмір такої пенсії залежить від пенсії за віком. Умови призначення пенсії по інвалідності визначені у ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а розмір такої пенсії - у ст. 33 вказаного Закону. Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 33 вказаного Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. У свою чергу закріплені у ст.ст. 27, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» формувала та порядок визначення розміру пенсії за віком не передбачають врахування віку пенсіонера. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що право на пенсію по інвалідності виникає в особи за наявності двох умов: настання інвалідності та наявність відповідного страхового стажу. Досягнення певного віку не є обов`язковою умовою, яка враховується при призначенні пенсії по інвалідності. У свою чергу розмір пенсії залежить саме від групи інвалідності. Лише в окремих випадках, передбачених ч. 2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка застосовується за бажанням пенсіонера, розмір пенсії може виплачуватися в іншому розмірі, ніж зазначений у ч. 1 ст. 33 вказаного Закону, за умови досягнення особою певного віку. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що застосування п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при визначенні розміру пенсії по інвалідності є необґрунтованим. Колегія суддів наголошує на тому, що зазначена норма права визначає розмір пенсії саме за віком для осіб, які скористалися правом дострокового виходу на пенсію зазначеного виду. За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги, які стосуються перерахунку пенсії по інвалідності були правомірно задоволені судом першої інстанції. Натомість пенсія за віком виплачувалася ОСОБА_1 у повній відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги, що стосуються перерахунку пенсії зазначеного виду задоволенню не підлягають. Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що позивач пропустила строк звернення до суду з адміністративним позовом, що не було враховано судом першої інстанції. Разом з тим, згідно з рішенням суду від 11 листопада 2019 року, під час розгляду справи були враховані заява позивача про поновлення стоку звернення до суду та заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. За наслідками їх розгляду суд першої інстанції визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними та вирішив розглядати справу по суті заявлених вимог. В апеляційній скарзі відповідач наголошує виключно на тому, що строк звернення до суду з адміністративним позовом було пропущено. Заперечень проти висновків суду про те, що такий строк був пропущений з поважної причини, апеляційна скарга фактично не містить. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вказує на те, що заява про перерахунок пенсії не була оформлена за встановленою формою, а рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії у формі протоколу не приймалося. Надаючи правову оцінку зазначеним доводам відповідача, колегія суддів враховує, що заява ОСОБА_1 містила вимогу про здійснення перерахунку пенсії з метою виправлення помилок, які, на думку заявника, були допущені під час обчислення її розміру починаючи з жовтня 2017 року. Наявність чи відсутність такої помилки була перевірена відповідачем, а відповідь з порушеного позивачем питання була викладена в листах від 15 березня 2019 року № 253/06/Т-2 та листом від 24 травня 2019 року № 671/06/Т-8. Невідповідність форми звернення ОСОБА_1 не стала підставою для відмови в перевірці доводів позивача, а за результатами розгляду заяви був зроблений висновок про відсутність підстав для перерахунку пенсії з підстав відсутності помилки в застосуванні п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про те, що звернення позивача від 29 січня 2019 року не є заявою про перерахунок пенсії, а направлення листів від 15 березня 2019 року № 253/06/Т-2 та від 24 травня 2019 року № 671/06/Т-8 не є діями щодо відмовив в перерахунку пенсії. Також відповідач заперечує проти стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 3000 грн 00 коп. Згідно зі ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Положеннями ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначила, що вона є інвалідом, хворіє онкозахворюванням, перенесла ряд операцій та курсів хіміотерапії. Дії відповідача щодо проведення відрахувань з пенсії вже визнавалися протиправними рішенням суду у справі № 825/2292/18. Проте з жовтня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розпочало здійснювати відрахування з її пенсії. Такі дії, за твердженням позивача, завдали їй моральних страждань, адже призвели до порушення сну, хвилювання, погіршення самопочуття. За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Враховуючи вік, стан здоров`я позивача, а також наявність судового рішення, яким вирішувалося питання щодо можливості застосування положень п. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при виплаті пенсії по інвалідності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн 00 коп. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 11 листопада 2019 року та є підставами для його скасування у частині. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права у частині вимог, що пов`язані в обчисленням пенсії по інвалідності проте у частині вимог щодо обчислення пенсії за віком - неправильно застосував норми матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - скасувати в частині. Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно та у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії по віку з 01 листопада 2017 року по листопад 2018 року включно - скасувати та ухвали нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк