Постанова 4855 № 751/680/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/680/18 Суддя (судді) першої інстанції: Ченцова С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 БУПП в м. Чернігів Шаповала Павла Валентиновича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Інспектора роти № 3 БУПП в м. Чернігів Шаповала Павла Валентиновича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2018 серії БР № 230875 та надіслати справу на новий розгляд до патрульної поліції Національної поліції України. Позов було мотивовано тим, що інспектором винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач зазначила, що поліцейський притягнув її до адміністративної відповідальності з порушенням встановленого законом порядку, зокрема, під час розгляду справи відповідач не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи на інший день через бажання отримати правову допомогу адвоката, чим позбавив можливості скористатися своїм гарантованим правом на захист. Також, зазначає, що фактичне дотримання або недотримання правил дорожнього руху, у даній справі, не є підставою позову та не є предметом доказування, з огляду на що, такі підстави позову виникнуть у позивача лише після того, як відповідач здійснить розгляд справи про адміністративне правопорушення з дотриманням ст. 279 КУпАП. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2018 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також, суд неповно досліджено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2018 відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.01.2018 о 08 год. 59 хв., в м. Чернігові по проспекту Миру, 207-А водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом та проїхала на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, чим, згідно оскаржуваної постанови порушила п. 8.7.3 ґ Правил дорожнього руху України. (а.с. 3) Під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він, як пасажир, рухався на автомобілі позивача в сторону району «Рем завод», на перехресті були зупинені працівниками поліції. Інспектор поліції назвав себе, роз`яснив позивачу права. При цьому, позивач повідомила, що бажає скористатись правовою допомогою адвоката, але інспектор пішов складати постанову, хоча позивач просила відкласти справу на інший час, але таке клопотання їй не було задоволено. На місці події було чотири працівники поліції. Інспектор який писав постанову участі у розмові не брав, тому позивачу не було відомо чи задоволено її клопотання про адвоката. Про надання часу для виклику адвоката, півгодини говорив інший інспектор, який не розглядав справу. На місці події, інспектором роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП Шаповал П.В. складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 230875, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП та згідно ст. 33 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, згідно предмету та підстав позову, не є предметом доказування в даній справі. Позивач вважає, що інспектор поліції допустив порушення прав позивача, а саме, не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи та не надав можливість забезпечити право на правову допомогу адвоката, що, на переконання позивача, є підставою для направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - спірна постанова відносно позивача була винесена з дотриманням положень КУпАП на місці вчинення правопорушення; - дослідивши відомості, що зафіксовані на відеозаписах наданих сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу було роз`яснено право на правову допомогу та надано час для виклику адвоката до місця події, але позивач своїм правом не скористалась; - враховуючи що позивач не оспорює фактичних обставин справи, про що адвокатом повідомлено у суді першої інстанції, права позивача щодо можливості при розгляді справи користуватися юридичною допомогою особою яка винесла постанову не порушені, суд дійшов висновку, що постанова інспектора була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому, позов не підлягає задоволенню. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію») Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу. Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 522/6111/16-а (№ К/9901/11751/18). Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. (також ст. 278 КпАП України) Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Відповідно до норм ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, вказує на те, що поліцейський притягнув її до адміністративної відповідальності з порушенням встановленого законом порядку, зокрема, під час розгляду справи, відповідач не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи на інший день через бажання отримати правову допомогу адвоката, чим позбавив можливості скористатися своїм гарантованим правом на захист. До матеріалів справи сторонами було долучено відеозаписи, здійснивши перегляд та аналіз яких, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що, дійсно, позивачу було роз`яснено право на правову допомогу та надано інспектором час для виклику адвоката до місця події, але позивач своїм правом не скористалась, при цьому, не вказувала про здійснення виклику адвоката, та не зазначала про необхідність надання додаткового часу для його приїзду. Також, з матеріалів відеозапису слідує, що інспектор поліції неодноразово вказував позивачу на відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 30 хвилин, задля забезпечення особі, стосовно якої здійснюється розгляд справи, правової/юридичної допомоги. (а.с. 31-32) Тож, стосовно посилань апелянта на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено з порушеннями вимог законодавства, колегія суддів вказує на те, що під час розгляду даної справи, не було встановлено порушень/обмежень прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи. Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалось. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення. Європейський суд з прав людини в п. 32 справи «Максименко проти України», обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак, подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. При цьому, законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку. Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а колегією суддів таких обставин не встановлено. При цьому, посилання апелянта на ігнорування інспектором поліції заявленого клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та недостатність наданого часу для отримання правової допомоги, сприймаються колегією суддів критично, адже фактичні обставини справи та надані сторонами записи подій дають підстави для висновку про те, що суб`єктом владних повноважень не було порушено гарантоване законодавством та Конвенцією про захист прав людини право на право на правову допомогу та належні засоби юридичного захисту, а доводи про недостатність наданого часу для отримання такої допомоги, не свідчать про вчинення позивачем активних дій для отримання такої допомоги. У інакшому б випадку, подача таких клопотань без активної поведінки особи, щодо якої здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення, призводила б до невиправданого затягування розгляду такої категорії справ, що не відповідає основним завданням контролю з боку держави за безпекою руху та дотриманням Правил дорожнього руху в Україні. Інші ж доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2018 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Ганечко О.М. Судді Кузьменко В.В. Шурко О.І.