Постанова 4874 № 906/809/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року Справа № 906/809/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Маціщук А.В. судді Олексюк Г.Є. секретар судового засідання Орловська Т.Й. за участю представників: прокурор: Білера І.В. прокуратури Рівненської області позивача1: не з"явився позивача2: не з"явився позивача3: не з"явився відповідача: не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.19р. у справі № 906/809/19 (суддя Вельмакіна Т.М., м.Житомир, повний текст складено 13.12.2019) за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Любарської районної державної адміністрації Житомирської області та Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про дострокове розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки В С Т А Н О В И В: І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в особі Любарської районної державної адміністрації Житомирської області в особі Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом , згідно якого просить: - розірвати достроково договір оренди земельної ділянки від 17.09.2002, укладений між Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області в особі Вигнанського сільського голови та приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка щодо оренди земельних ділянок з кадастровим номером 1823182400:06:002:0002 площею 9,6366 га та з кадастровим номером 1823182400:06:001:0002 площею 39,8639 га, загальною площею 49,5005 га. - зобов`язати приватне сільськогосподарське підприємство ім. Пархоменка повернути земельні ділянки загальною площею 49,5005 га (кадастровий номер 1823182400:06:002:0002 площею 9,6366 та кадастровий номер 1823182400:06:001:0002 площею 39,8639 га), які знаходяться за межами населеного пункту на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.12.19р. у справі № 906/809/19 у задоволенні позову Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Любарської районної державної адміністрації Житомирської області та Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка відмовлено.

3. Рішення господарського суду мотивоване тим, що прокурором не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушень відповідачем зобов`язань за спірним договором оренди землі, наслідком яких є його розірвання та повернення земельних ділянок. Також з матеріалів справи не вбачається настання обставин, за яких договір оренди може бути розірвано у судовому порядку. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019 у справі №906/809/19 про відмову в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора в повному обсязі.

5. Вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено зміст спірних правовідносин, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також не застосовано норми, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6. Так, у оскаржуваному рішенні суд вказав, що з 2013 року по дату вирішення спору цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 1823182400:06:002:0002 і 1823182400:06:001:0002, які розташовані на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому з 2013 року використання земельної ділянки з метою, визначеною у п. 2.1 Договору, свідчитиме про порушення цільового використання землі, згідно даних Державного земельного кадастру.

7. Водночас, судом першої інстанції не враховано, що між Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області в особі Вигнанського сільського голови та приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка (далі по тексту ПСИ ім. Пархоменка) укладено договір оренди земельної ділянки від 17.09.2002 року (далі - Договір).

8. Пунктом 2 договору визначено мету оренди, а саме земля що орендується, надається орендареві для закладки та вирощування саду.

9. Згідно пункту 74 орендар зобов`язується використовувати землю, що орендується виключно за її цільовим призначенням у відповідності до п. 2 даного договору.

10. Прокурор вважає, що згідно акту перевірки №803-ДК/1178/АП/09/01/18, встановлено, що на земельних ділянках державної форми власності, сільськогосподарського призначення, загальною площею 53,8 га (кадастрові номери 1823182400:06:001:0001 та 1823 182400:06:002:0002) проведено обробіток поверхневого шару ґрунту та здійснюється посів сільськогосподарських культур, а отже вказані земельні ділянки використовуються ПСП ім. Пархоменка не за цільовим призначенням.

11. Поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що орендар відповідно до 7.1 договору оренди землі, зобов`язаний використовувати землю, що орендується, виключно за її цільовим призначенням у відповідності до п. 2 Договору, а пунктом 2,1 зазначеного договору, встановлено умову використання земельної ділянки для закладки та вирощування саду. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що жодні зміни у договір сторонами не вносилися.

12. На думку прокурора, є також помилковими є висновки суду першої інстанції, що використання земельної ділянки з метою, визначеною у п. 2.1 договору, свідчитиме про порушення цільового використання землі, згідно даних Державного земельного кадастру, оскільки користування земельною ділянкою здійснюється саме, відповідно до умов договору оренди землі. Крім того, Закон України "Про державний земельний кадастр" набув чинності з 01 січня 2013 року, а оспорюваний договір укладено 17.09.2002.

13. Як вбачається із розпорядження голови районної державної адміністрації від 11.06.2002 № 140 ПСП ім. Пархоменка надано в оренду землі запасу та резерву площею 53, 8 та 8,0 га для вироблення товарної с/г продукції, а площею 49,5 га саме для закладки і вирощування саду. Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що ПСП ім. ІІархоменка надану в оренду земельну ділянку лише для закладки та вирощування саду, в порушення умов договору, використовує як ріллю, тобто земельна ділянка використовується орендарем не за цільовим призначенням визначеним умовами договору, що є підставою для його дострокового розірвання.

14. При ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не враховано, що орендарем не виконуються вимоги закону, щодо встановлення розміру орендної плати, порядку та строків її перегляду.

15. Договором оренди землі від 17.09.2002 року орендна плата була встановлена в розмірі 20 грн. за 1 га в рік. За весь 16 - річний період дії договору оренди орендна плата не переглядалась, відповідні зміни до договору не вносились. Отже, всупереч вимогам закону, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об`єктом оренди згідно оскаржуваного договору оренди землі проведена не була, що стало причиною визначення неправильного розміру орендної плати і як наслідок - недоотримання грошових коштів за використання орендованої земельної ділянки. ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

16. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.19р. у справі № 906/809/19 та розгляд апеляційної скарги призначено на 25 березня 2020 року.

17. На адресу суду 11.03.2020 від ПСП ім. ІІархоменка надійшло клопотання про долучення письмових доказів в якому просить суд долучити до матеріалів справи №906/809/19 копію рішення Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області №231 від 28 січня 2020 року, копію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2020 року та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №203090671 від 05.03.2020 року та №203092770 від 05.03.2020 року.

18. На адресу суду 17.03.2020 від Любарської районної державної адміністрації Житомирської області надійшло клопотання в якому просить суд розглянути справу № 906/809/19 без участі представника Любарської районної державної адміністрації, за наявними в матеріалах справи документами та доказами представників прокуратури.

19. На адресу суду 19.03.2020 від Прокуратури Рівненської області надійшло клопотання в якому просить суд розгляд справи 25.03.2020 проводити за відсутності представника прокуратури Рівненської області та інформувати прокуратуру області про подальше призначення її до розгляду.

20. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гудак А.В. судове засідання у справі №906/809/19 25 березня 2020 року о 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького,59 у залі судових засідань № 6 не відбулося.

21. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року призначено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.19р. у справі № 906/809/19 на 27 квітня 2020 року. Доручено Оболонському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №906/809/19, яке відбудеться 27.04.2020 об 11:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва за участю уповноважених представників учасників справи.

22. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 року клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про участь у судовому засіданні по справі №906/809/19 в режимі відеоконференції, задоволено. Доручено Житомирському окружному адміністративному суду за адресою 10014, м.Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17 забезпечити проведення судового засідання у справі №906/809/19, яке відбудеться 27.04.2020 об 11:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні Житомирського окружного адміністративного суду за адресою 10014, м.Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17 за участю уповноважених представників учасників справи.

23. На адресу суду 27.04.2020 року засобами електронного зв`язку від представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання в якому просить суд визнати причини поважними та відкласти розгляд справи на інший день. В обґрунтування даного клопотання представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області посилається на те, що 22.04.2020 рішенням Уряду продовжено карантин і запроваджено надзвичайну ситуацію в державі Україна на всій території до 11 травня 2020 року, а отже у зв`язку з епідеміологічною ситуацією в країні та запровадженими обмежувальними заходами, доступ до Житомирського окружного адміністративного суду обмежено аби убезпечити від ризику життя та здоров`я учасників справи та працівників суду. Крім того відзначив, що апеляційну скаргу прокуратури підтримує в повному обсязі.

24. На адресу суду 27.04.2020 року від представника ПСП ім.Пархоменка адвоката Герасимова П.О. надійшла заява в якій останній просить суд перенести на іншу дату судовий розгляд справи №906/809/19, в зв`язку з тим, що Оболонський районний суд м.Києва, якому було доручено проведення відеоконференції повідомив, що на час карантину такої можливості не має. Тому, прибувши до Оболонського районного суду м.Києва технічна можливість прийняти участь у судовому засіданні йому не була надана.

25. В судовому засіданні 27.04.2020 року прокурор щодо вирішення клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та заяви представника ПСП ім.Пархоменка адвоката Герасимова П.О. про відкладення розгляду справи послався на розсуд суду. Поряд з цим, підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Зазначила, що суд першої інстанції не врахував, що ПСП ім. ІІархоменка надану в оренду земельну ділянку лише для закладки та вирощування саду, в порушення умов договору, використовує як ріллю, тобто земельна ділянка використовується орендарем не за цільовим призначенням визначеним умовами договору, що є підставою для його дострокового розірвання. Крім того, прокурор зазначила, що всупереч вимогам закону, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об`єктом оренди згідно оскаржуваного договору оренди землі проведена не була, що стало причиною визначення неправильного розміру орендної плати і як наслідок - недоотримання грошових коштів за використання орендованої земельної ділянки.

26. Прокурор вважає, що документи Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, зокрема: акт перевірки дотримання земельного законодавства №803-ДК/1179/АП/09/01/-18 від 08.11.2018 року, припис від 08.11.2018 року, інформація №10-6-0.43-8101/2-18 від 19.11.2018 року, які стосуються виготовлення документів по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок за кадастровим номерами №1823182400:06:001:0002, №1823182400:06:002:0002 та внесення змін до договору в частині розміру орендної плати підтверджують використання ПСП ім.Пархоменка орендованої земельної ділянки не для закладки та вирощування саду, тобто використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

27. Таким чином, на думку прокурора, відповідачем допущено істотне порушення, оскільки сторони заздалегідь при укладенні договору встановили тільки одне зобов`язання щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки - виключно для закладки та вирощування саду. Оскільки ПСП ім. Пархоменка, в порушення умов договору, використовує земельну ділянку як ріллю, тобто не за цільовим призначенням, прокурор вважає, що вказане є підставою для дострокового розірвання договору.

28. Також, прокурор стверджує, що орендар не виконує вимоги закону щодо встановлення розміру орендної плати, порядку та строків її перегляду. Зокрема зазначає, що договором оренди земельної ділянки від 17.09.2002 орендна плата встановлена у розмірі 20 грн. за 1 га в рік (п. 5.1 Договору). За весь 17 - річний період дії договору оренди землі, орендна плата жодного разу не переглядалась та до Договору відповідні зміни не вносились. Наголошує, що вказане стало причиною визначення неправильного розміру орендної плати і, як наслідок, систематичного недоотримання протягом тривалого часу грошових коштів за використання орендованих земельних ділянок.

29. Вказане, на думку прокурора, є порушенням Конституції України, Земельного кодексу України, Податкового Кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні", "Про плату за землю", "Про оцінку земель".

30. Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, орендної плати прокурор вважає, що договір оренди землі від 17.09.2002 підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка поверненню у розпорядження держави, що стало підставою для звернення до Господарського суду Житомирської області з даним позовом.

31. В судове засідання 27.04.2020 року Вигнанська сільська рада Любарського району Житомирської області своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

32. Розглянувши клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та заяву представника ПСП ім.Пархоменка адвоката Герасимова П.О. про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення вказаного клопотання, та заяви, враховуючи наступне.

33. Як зазначено вище, ухвалами суду від 30.03.2020 року та 09.04.2020 року доручено Оболонському районному суду міста Києва та Житомирському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у справі №906/809/19, яке відбудеться 27.04.2020 об 11:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва так і Житомирського окружного адміністративного суду.

34. На виконання вказаних ухвал апеляційним господарським судом здійснено на сайті "Бронювання систем відеоконференцзв`язку" відповідні бронювання майданчиків для проведення судового засідання 27.04.2020 року в режимі відеоконференції з вищевказаними судами.

35. Як встановлено перевіркою стану бронювання в системі "Бронювання систем відеоконференцзв`язку" на дату 27.04.2020 року, ні Оболонським районним судом міста Києва, ні Житомирським окружним адміністративним судом вищезгадані бронювання не зняті.

36. Проте, на час початку судового засідання 27.04.2020 року об 11:00 год. вказані суди на відеоконференцзв`язок з Північно-західним апеляційним господарським судом не вийшли.

37. Під час з`ясування з відповідальними особами за відеоконференцзв`язок у вказаних судах причин не виходу на зв`язок, останніми звернута увага на те, що зокрема: в Оболонському районному суду м.Києва з 24.004.2020 року тимчасово запроваджено особливий режим роботи Оболонського районного суду м.Києва, зокрема: тимчасово призупинено проведення відеоконференцій з іншими судами, а в Житомирському окружному адміністративному суді відеоконоференції з іншими судами не проводяться у зв`язку із складною епідеміологічною ситуацією про що було повідомлено суди відповідним листом.

38. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що на офіційній інтернет-сторінці Оболонського районного суду міста Києва 27 квітня 2020 року о 10:28 викладено повідомлення "До уваги громадян: інформація щодо попередження розповсюдження інфекційних захворювань" в якому зазначено, що з метою запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед відвідувачів та працівників суду, а також в умовах встановленого обмеження в користуванні громадським транспортом, до 11.05.2020 рішеннями зборів суддів тимчасово запроваджено особливий режим роботи Оболонського районного суду м.Києва, зокрема: тимчасово призупинено проведення відеоконференцій з іншими судами(роздруківка з інтернет сайту долучена до матеріалів справи).

39. Крім того, колегією суддів з`ясовано, що 23.03.2020 року на адресу апеляційного суду засобами електронного зв`язку від Житомирського окружного адміністративного суду надійшов лист в якому останній повідомляє суди про те, що у зв`язку із складною епідеміологічною ситуацією судові засідання в режимі відеоконференцій Житомирським окружним адміністративним судом та іншими судами проводитись не будуть. Про відновлення проведення судових засідань в режимі відеоконференції буде повідомлено додатково(копія даного листа долучена до матеріалів справи).

40. Таким чином, колегією суддів встановлено, що проведення судового засідання 27.04.2020 року у справі №906/809/19 в режимі відеоконференції з Оболонським районним судом міста Києва та Житомирським окружним адміністративним судом за участю представників Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ПСП ім.Пархоменка неможливо у зв`язку з причинами зумовлених обставинами, які не залежать від апеляційного господарського суду.

41. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що останнім днем строку розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.19р. у справі № 906/809/19 є - 27.04.2020 року.

42. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 р. щодо обмеження з 18 березня по 3 квітня 2020 року пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції, а також, постанови від 25 березня 2020 р. № 239, якою внесено зміни, зокрема, до постанови № 215 у зв`язку з епідемічною ситуацією та поширенням територією України та країн світу гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) продовжено обмежувальні заходи в Україні до 24 квітня включно. Рішенням Уряду 22.04.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 11 травня 2020 року.

43. Згідно із п. 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.20 року визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

44. Проте, судова колегія звертає увагу, що зміни до ст. 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги вказаним законом не вносилися. Поряд з цим, судова колегія відзначає, що явка сторін ухвалою суду від 30.03.2020 року обов`язковою не визнавалася.

45. Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

46. Колегія суддів відзначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

47. Як вбачається з матеріалів справи, Приватне сільськогосподарське підприємство ім.Пархоменка та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не скористалося своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. На час розгляду апеляційної скарги жодних додаткових пояснень щодо апеляційної скарги від вищевказаних сторін не надходило. Ухвалою суду від 27.02.2020 року про відкриття апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції встановлено строк, зокрема Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області, Приватному сільськогосподарському підприємству ім. Пархоменка для надання суду - відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Заступнику прокурора Житомирської області копії відзиву та доданих до нього документів, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - до 24.03.2019 включно, проте вказаного відзиву останні у вказаний строк не надали, також відсутнє клопотання про продовження строку для їх подачі.

48. При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

49. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

50. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

51. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

52. Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є збереження здоров`я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов`язків, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою та визначений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги в межах шістдесіти днів з дна постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.19р. у справі № 906/809/19 за відсутністю представників від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ПСП ім.Пархоменка за наявними матеріалами відповідно до ст.222 ГПК України в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду.

53. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. ІV. Мотивувальна частина постанови.

54. Заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні 27.04.2020, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019 у справі № 906/809/19 залишити без змін, виходячи з наступного.

55. Згідно розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації від 11.06.2002 №140 передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землі запасу та резерву, що розташовані за межами населених пунктів підприємствам, установам, організаціям та громадян згідно додатку 1, зокрема: ПСП ім.Пархоменка, площа земель, що передаються в оренду - 53,8 га., 8,0 га., 49,5 га., із земель запасу та резерву Вигнанської сільської ради, терміном оренди 25, 2, 40 років, мета використання - виробництво товарної сільськогосподарської продукції, закладки і вирощування саду, ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с. 25-26 т.1).

56. Так, 17.09.2002 між Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець), в особі Вигнанського сільського голови Шведа Анатолія Михайловича та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Пархоменка (орендар) в особі Левчука Миколи Миколайовича укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - договір оренди (а.с. 28-29 т.1), який зареєстровано у реєстрі за № 1803.

57. Згідно розділу 1 вказаного договору оренди, орендодавець надає на підставі розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації від 11.06.2002 № 140 у тимчасове володіння (оренду), земельну ділянку вільну від будь-яких обтяжень та майнових прав третіх осіб. Земельна ділянка розташована за межами села Вигнанка Любарського району Житомирської області - землі запасу та резерву Вигнанської сільської ради, загальною площею 49,5 га.

58. Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що земля, що орендується, надається орендареві для закладки та вирощування саду.

59. Термін оренди складає 40 років (п.3.1 договору оренди).

60. Відповідно до розділу 5 договору оренди, розмір орендної плати за використання землі встановлюється в 20 гривень 00 копійок за один гектар на рік. Загальна сума орендної плати становить 990 гривень в рік, за весь період дії договору - 39600 гривень. Орендна плата сплачується на рахунок Вигнанської сільської ради до тридцять першого грудня кожного року. Орендна плата сплачується орендарем і у випадку, якщо він з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку відповідно до мети оренди. За згодою сторін, розмір орендної плати, форми платежу, термін та порядок виплати орендної плати бути переглянутий.

61. Згідно п.7.1 договору оренди, орендар зобов`язується, зокрема, протягом дії договору не змінювати цільового призначення земель, визначених цим договором без згоди на те орендодавця; використовувати землю, що орендується, виключно за її цільовим призначенням у відповідності до п.2 даного договору.

62. Даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов`язання, а також підстав передбачених ст.ст. 26,28 Закону України "Про оренду землі". Зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, з послідуючим нотаріальним посвідченням(пункти 9.1, 9.2 договору).

63. У подальшому, орендована земельна ділянка була проінвентаризована та їй присвоєно кадастрові номера 1823182400:06:001:0002 з площею 39,8639 га та 1823182400:06:002:0002 з площею 9,6366 га. Загальна площа орендованої земельної ділянки становить - 49,5005 га.

64. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 19.11.2018 №10-6-0.43-8101/2-18, земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1823182400:06:001:0001, 1823182400:06:001:0002, 1823182400:06:002:0001 та 1823182400:06:002:0002 загальною площею 103,3 га, використовуються ПСП ім. Пархоменка, шляхом проведення обробітку поверхневого шару ґрунту та здійснення посівів сільськогосподарських культур(а.с. 32 т.1).

65. Визначаючи підстави для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, прокурор у позовній заяві вказує, що останній є органом, на який покладено обов`язок розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, тому земельні ділянки підлягають поверненню саме цьому органу. Однак, як вказує прокурор, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області до теперішнього часу не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення спірної земельної ділянки орієнтовною ринковою вартістю 8 415 тис. грн. При цьому зауважує, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області не передбачено повноважень щодо звернення органом контролю до суду з позовами зазначеної категорії (про розірвання договорів оренди землі). Обгрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Любарської районної державної адміністрації та Вигнанської сільської ради, прокурор зазначає, що на момент укладення спірного договору, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів здійснювали відповідні органи виконавчої влади, у даному випадку - Любарська районна державна адміністрація в особі Вигнанського сільського голови. Оскільки захист та контроль Любарською районною державною адміністрацією не здійснено, до теперішнього часу рішення про розірвання договору оренди останньою не прийнято, заходів щодо повернення земельної ділянки не вжито, прокурор звернувся з даним позовом до суду. При цьому, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції прокурор пояснив, що необхідність повернення земельних ділянок Територіальній громаді села в особі Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області викликана тим, що саме за останньою 06.09.2019 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки. При цьому вказано, що земля, згідно ст. 14 Конституції України, є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, внаслідок чого порушуються інтереси держави.

66. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що за змістом частини 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

67. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

68. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

69. Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

70. Аналіз положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

71. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

72. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

73. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

74. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

75. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

76. Виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

77. Як зазначає прокурор та що відповідає діючим нормам законодавства, згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

78. Отже, питання дотриманням вимог законодавства щодо користування землями державної власності охоплюються інтересами держави.

79. Таким чином враховуючи вищевикладене обґрунтування прокурора для представництва інтересів держави в даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку має місце "Нездійснення захисту", з підстав чого підтверджується представництво прокурора інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Любарської районної державної адміністрації Житомирської області та Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області згідно поданого у справі позову.

80. Щодо вимог прокурора про дострокове розірвання договору оренди землі від 17.09.2002 та зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку у розпорядження держави в особі Вигнанської сільської ради, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

81. Колегією суддів враховується, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

82. За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

83. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

84. Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2002 між Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області, в особі Вигнанського сільського голови Шведа Анатолія Михайловича та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Пархоменка в особі Левчука Миколи Миколайовича укладено договір оренди земельної ділянки. Даний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 1803.

85. Згідно пункту 1 вказаного договору, орендодавець надає на підставі розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації від 11.06.2002 № 140 у тимчасове володіння (оренду), земельну ділянку вільну від будь-яких обтяжень та майнових прав третіх осіб. Земельна ділянка розташована за межами села Вигнанка Любарського району Житомирської області - землі запасу та резерву Вигнанської сільської ради, загальною площею 49,5 га.

86. Пунктом 7.1 договору, передбачено, що орендар зобов`язався, зокрема, протягом дії договору не змінювати цільового призначення земель, визначених цим Договором без згоди на те орендодавця, своєчасно сплачувати орендну плату, використовувати землю, що орендується виключно за її цільовим призначенням у відповідності до п. 2 даного Договору.

87. Згідно п. 9.1. договору встановлено, що договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови Договору і свої зобов`язання, а також підстав передбачених ст. 26, 28 Закону України "Про оренду землі". Зміна умов Договору здійснюється за взаємною згодою сторін, з послідуючим нотаріальним посвідченням.

88. Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" встановлені права та обов`язки орендодавця та орендаря. Зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

89. За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

90. Відповідно до частини 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

91. Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

92. За приписами пункту ґ) ст. 141 Земельного кодексу України, на яку, у тому числі посилається прокурор, підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

93. Досліджуючи питання нецільового використання земельної ділянки, колегією суддів встановлено, що згідно п. 2 договору, земля що орендується, надається орендареві для закладки та вирощування саду.

94. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

95. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

96. За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

97. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

98. Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

99. Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548 (далі за текстом - КВЦПЗ), розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №

224. Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

100. Землі сільськогосподарського призначення- це секція «А» КВЦПЗ. В межах цієї секції є один розділ 01 «Землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві та інше.

101. В межах розділу 01 є підрозділи - земельні ділянки для ведення: 01 - товарного сільськогосподарського виробництва; 02 - фермерського господарства; 03 - особистого селянського господарства; 04- підсобного сільського господарства; 05 - індивідуального садівництва; 06 - колективного садівництва; 07- городництва; 08 - сінокосіння і випасання худоби; 09 - дослідних і навчальних цілей; 10 - пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; 11 - надання послуг у сільському господарстві; 12 - розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; 13 - іншого сільськогосподарського призначення; 14 - для наведених вище цілей та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

102. Тобто, на рівні підрозділу землі для ведення товарного сільгосптоваровиробництва і для індивідуального садівництва - це землі різного цільового призначення. А на рівні розділу - це землі одного цільового призначення - землі сільгоспризначення.

103. Відповідно до ч. 1 ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Одна з них - землі сільськогосподарського призначення. Тобто, поняття «секції» в КВЦПЗ відповідає поняттю категорії в Земельному кодексі України.

104. Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, яка визначена ч. 1 ст. 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

105. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

106. Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) затвердженого листом Держкомзему від 24.09.1998 року №14-1-7/1205 зазначено класифікатор:

2. «Землі сільськогосподарського призначення», 2.1 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

107. Наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види . Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню.

108. Отже, земельне законодавство розрізняє поняття "категорія земельної ділянки за цільовим призначенням" та "вид використання земельної ділянки в межах певної категорії".

109. З підстав викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №357/4277/17, від 31.07.2019 у справі №806/5308/15, від 14.11.2019 у справі №344/10412/16-а, від 24.03.2020 у справі №640/13670/19.

110. Поряд з цим, згідно частини 2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

111. Судовою колегією також встановлено, що витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1809883182019 від 20.08.2019, №НВ-1809882942019 від 20.08.2019 підтверджено, що проведеною інвентаризацією земель під час здійснення землеустрою у 2013 році, було віднесено спірні земельні ділянки до земель за кодом КВЦПЗ "01.01", цільове призначення яких: "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", категорія земель: "землі сільськогосподарського призначення", вид використання земельної ділянки: "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Дата державної реєстрації вказаних земельних ділянок - 12.11.2013(а.с.114-123 т.1).

112. Абзацом другим частини 5 ст.20 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

113. Зокрема згідно зі статтею 35 Земельного Кодексу України земельні ділянки, надані для садівництва, можна використовувати для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення потрібних будівель, господарських споруд тощо. Займатись садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно (створюючи садівничі товариства). Земельні ділянки вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності. Порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для ведення садівництва, спрямованих передусім на задоволення потреб громадян у земельних ділянках для зазначених цілей, а також для створення умов для відпочинку їх та членів їх сімей і регламентується Земельним Кодексом та статутами садівничих товариств.

114. Колегія суддів відзначає, що поняття - сільськогосподарські культури - згідно Номенклатури продукції сільського господарства затвердженою наказом Державної служби статистики України від 15.10.2014 року №300 (чинний на момент розгляду справи) передбачає собою - зернові, кормові, олійні, ефіроолійні, технічні, прядивні, овочеві, лікарські, квіткові, плодові, ягідні рослини, виноград, картопля, які використовують у сільськогосподарському виробництві.

115. Отже, цільове призначення земельних ділянок - «землі сільськогосподарського призначення» секція 01 підрозділу 01.01. «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року (КВЦПЗ) узгоджується із здійснюваним відповідачем їх використанням згідно Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) затвердженого листом Держкомзему від 24.09.1998 року №14-1-7/1205 класифікатор:

2. «Землі сільськогосподарського призначення», 2.1 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

116. Крім того, частинами 1-3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, розорювання сіножатей, пасовищ.

117. Згідно Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

118. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

119. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення.

120. Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 08.10.2018 №772-ДК на виконання листа прокуратури Житомирської області №05/1-1143вих-18 від 24.09.2018 року призначено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки (обстеження) дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області(а.с 86 т.1).

121. За результатами перевірки державними інспекторами Стаховим І .В. та Возняк Л.В. складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 08.11.2018 №803-ДК/1179/АП/09/01/-18. В даному акті встановлено, що земельні ділянки за місцезнаходження: Житомирська область, Любарський район за межами села Вигнанка (землі запасу та резерву Вигнанської сільської ради) кадастрові №1823182400:06:001:0002 та №1823182400:06:002:0002, державної форми власності, сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,5 га, використовуються ПСП ім.Пархоменка згідно договору оренди земельної ділянки терміном на 40 років, на яких проведено обробіток поверхневого шару ґрунту та посів сільськогосподарських культур. Також встановлено, що орендна плата за використання даних земельних ділянок встановлюється в розмірі 20 грн.00 коп. за один гектар землі на рік, разом з із тим згідно довідки відділу у Любарському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області нормативно грошова оцінка вищевказаних земельних ділянок не проводилась, згідно довідки Любарської районної Державної адміністрації Житомирської області від 23.10.2018 року №1258/18 розмір орендної плати не переглядався, інформація щодо додаткових угод до вказаного договору в Любарській РДА відсутня, згідно довідки Любарської районної ради звернень про затвердження документації із землеустрою та затвердження документації про визначення нормативно грошової оцінки земельних ділянок на території Вигнанської сільської ради, на які було укладено договір оренди земельних діялнок за №1803 від 17.09.2002 року між Любарською РДА та ПСП ім.Пархоменка на розгляд Любарської районної ради не надходило. На час обстеження та перевірки використання земельних ділянок ПСП ім.Пархоменко та при сплаті орендної плати встановлено, що ПСП ім.Пархоменко проводить розрахунки орендної плати в сумі 3% від середньої нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Житомирській області не враховуючи ст.ст.13, 14, 15, 18 Закону "Про оцінку земель" (а.с.87 т.1). Перевірка проведена у присутності директора ПСП ім.Пархоменка, яким підписано Акт перевірки без зауважень. Даним актом не встановлено факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. 122. 08 листопада 2018 року директору ПСП ім.Пархоменка Левчуку М.М. вручено припис про усунення порушення відповідно до чинного законодавства, шляхом звернення в відповідні органи для замовлення, виготовлення та затвердження нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі земельних ділянок за кадастровим №1823182400:06:001:0002 та №1823182400:06:002:0002 відповідно до діючого земельного законодавства(а.с. 88 т.1).

123. Між тим, матеріали перевірки не містять відомостей щодо вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання врожаю, а не для закладки та вирощування саду, які б чітко означали про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

124. Надана прокурором інформація Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 19.11.2018 №10-6-0.43-8101/2-18 також не підтверджує використання відповідачем земельної ділянки як рілля. Так, у даній інформації зазначено, про чотири земельні ділянки загальною площею 103,3 га. які використовуються ПСП ім. Пархоменка, шляхом проведення обробітку поверхневого шару ґрунту та здійснення посівів сільськогосподарських культур, однак вказані відомості не підтверджують факту використання відповідачем земельної ділянки площею 49,5 га. не за цільовим використанням.

125. Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

126. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

127. Отже можливість зміни умов договору законодавцем пов`язується із правовою волею однієї із сторін договору, висловленою у відповідній вимозі.

128. Однак, матеріали справи не містять доказів звернення жодної із сторін до моменту подання даного позову з пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.09.2002 в частині зміни орендної плати та цільового призначення земельної ділянки.

129. Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, листами 21.10.2019 відповідач звертався до Любарської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з пропозицією внести зміни в п. 2.1. Договору оренди земельної ділянки від 17.09.2002 щодо зміни цільового призначення(а.с.209-210 т.1).

130. На вказану пропозицію Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області наказом від 13.11.2019 відмовило Приватному сільськогосподарському підприємству ім. Пархоменка у внесенні змін до Договору оренди землі від 17.09.2002, з посиланням на недопущенням порушення вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 4,30 Закону України "Про оренду землі"(а.с. 243 т.1).

131. У зв`язку з набранням чинності 01.01.2019 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", 06.09.2019 право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за Територіальною громадою села в особі Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області. Дані обставини, вбачається з листа Держгеокадастру, адресованого Прокуратурі Житомирської області (а.с. 242 т.1).

132. Отже, оскільки 06.09.2019 право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1823182400:06:001:0001 та 1823182400:06:002:0001 зареєстровано за територіальною громадою села в особі Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, про що зазначалось вище, саме остання у відповідності до діючого законодавства має приймати рішення щодо внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 17.09.2002.

133. Поряд з цим, 11.03.2020 до суду апеляційної інстанції Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка подане клопотання про долучення до матеріалів наступних доказів: - рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області № 231 від 28.01.2020 року, яким розглянувши пропозицію директора ПСП ім.Пархоменко Левчука Миколи Миколайовича змінити пункт 2.1 договору оренди земельної ділянки щодо зміни цільового призначення із закладки та вирощування саду на для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та крім того внести зміни в пункт 5.1 договору щодо підняття орендної плати за користування земельними ділянками до норм Податкового кодексу України. Керуючись пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частиною другою статті 4 та статтею 30 Закону України "Про оренду землі", а також ст.93,124 Податкового кодексу сесія сільської ради вирішила:

1. Внести зміни до договору оренди земельних ділянок із ПСП ім.Пархоменка зареєстрованого за №1803 від 17.09.2002 року, кадастрові номера земельних ділянок 1823182400:06:001:0002 з площею 39,8639 га та 1823182400:06:002:0002 з площею 9,6366 га. Загальна площа -49,5005 га. Пункти 2.1 і 5.1 договору викласти в новій редакції, а саме: 2.1 Земля, що орендується, надається орендареві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5.1 Розмір орендної плати становить 5% (п`ять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в рік з урахуванням щорічних індексів інфляції.

2. Внести зміни в договір оренди земельних ділянок від 17.09.2002 року зареєстрованого за №1804 кадастрові номера земельних ділянок 1823182400:06:002:0001 площа 43,3219 га і 1823182400:06:001:0001 площа 10,4799 га. Загальна площа 53,8018 га, розмір орендної плати становить 5% (п`ять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в рік з урахуванням щорічних індексів інфляції. .Доручено сільському голові Шведу Анатолію Михайловичу підписати додаткову угоду із ПСП ім.Пархоменка с.Вигнанка; - додаткову угоду від 05.03.2020 року укладеної між Вигнанською сільською радою Любарського району Житомирської області та Приватним сільськогосподарського підприємства ім.Пархоменка до Договору оренди земельної ділянки посвідченого Любарською державною нотаріальною конторою 17.09.2002 року за р.№1803, якою відповідно до рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області від 28 січня 2020 року за № 231 сторони вирішили внести до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого Любарською державною нотаріальною конторою 17 вересня 2002 року за р. № 1803 такі зміни:

1. Пункт 2.1 викласти в такій редакції: " 2.1. Земля, що орендується, кадастрові номери 1823182400:06:001:0002 та 1823182400:06:002:0002 загальною площею 49,5005 га надається орендареві за цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва."

2. Пункт 5.1. викласти в такій редакції: " 5.1. Розмір орендної плати за використання землі встановлюється 5% (п`ять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в рік з урахуванням щорічних індексів інфляції".

3. Інші пункти Договору залишаються без змін.

4. Дана Додаткова угода до укладеного між Сторонами Договору оренди землі набуває чинності з моменту її укладання та державної реєстрації.

5. Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки, посвідченого Любарською державною нотаріальною конторою 17 вересня 2002 року за р. № 1803. Дана додаткова угода нотаріально засвідчена та зареєстрована в реєстрі за №39.

134. Неможливість подання вказаних доказів в суді першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство ім.Пархоменка пояснює тим, що тільки після постановления судом першої інстанції оскаржуваного рішення Вигнанська сільська рада Любарського району Житомирської області прийняла рішення №231 від 28.01.2020 року, згідно з яким внесено зміни до спірного договору. На виконання вказаного рішення 05.03.2020 року між Вигнанською сільською радою Любарського району Житомирської області та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка було укладено додаткову угоду до спірного договору.

135. Однак, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 269 ГПК України не бере до уваги, рішення Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області №231 від 28.01.2020 року, згідно з яким внесено зміни до спірного договору та додаткову угоду між Вигнанською сільською радою Любарського району Житомирської області та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка про який зазначає відповідач, оскільки вказані документи не надавалися суду першої інстанції під час розгляду справи, а отже, не були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі.

136. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурором та позивачами не доведено, не обгрунтовано та не підтверджено належними доказами обставин використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 49,5005 га. (кадастрові номери 1823182400:06:001:0002, 1823182400:06:002:0002) не за цільовим призначенням.

137. Що стосується твердження прокурора, що всупереч закону, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об`єктом оренди, згідно оскаржуваного договору оренди землі, проведена не була, що стало причиною визначення неправильного розміру орендної плати і як наслідок систематичного недоотримання протягом тривалого часу грошових коштів за використання орендованої земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

138. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

139. Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

140. Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

141. Так, договором оренди від 17.09.2002 сторонами погоджена орендна плата у розмірі 20 (двадцять) гривень 00 коп. за один гектар на рік. Загальна сума орендної плати становить 990 (дев`ятсот дев`яносто) гривень на рік, за весь період дії договору - 39600 (тридцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень. Орендна плата підлягає щорічній індексації в залежності від рівня інфляції (п. 5.1., 5.5 Договору).

142. За згодою сторін, розмір орендної плати, форми платежу, термін та порядок виплати орендної плати може бути переглянутий (п. 5.7. Договору).

143. Крім того, як вбачається з листа від 15.07.2019 №775/18, Любарська районна державна адміністрація здійснювала періодичний контроль за сплатою орендних платежів по укладеним договорам оренди. (а.с. 35 т.1).

144. Матеріали справи також містить відповідь Вигнанської сільської ради на лист Бердичівської прокуратури, з якого вбачається, що впродовж 2016 - 2018 років щомісячно на рахунок сільської ради надходили кошти від ПСП ім. Пархоменка по коду класифікації доходів 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб". Із вказаної довідки вбачається, що за січень-грудень 2016 відповідачем було сплачено 98147,63грн, за січень-грудень 2017 року - 130490,19грн, за січень-серпень 2018 року - 9531,52грн. У щомісячну суму включена орендна плата за землі різного цільового призначення, в тому числі за спірні земельні ділянки (а.с.94, т.1).

145. Також матеріали справи містять акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства спірних земельних ділянок від 08.11.2018 (а.с. 87 т.1), з якого вбачається, що під час перевірки встановлено, що ПСП ім. Пархоменко проводить розрахунки орендної плати в сумі 3% від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Житомирській області, тобто, у розмірі, вищому, ніж встановлено сторонами у Договорі оренди землі.

146. За результатами вищевказаної перевірки, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області винесено припис №803-ДК/0826Пр/-03/01/-18 від 08.11.2018 року (а.с. 88 т.1), яким зобов`язано підприємство усунути порушення відповідно до чинного законодавства та звернутися у відповідні органи для замовлення, виготовлення та затвердження нормативно-грошової одиниці площі ріллі відповідно до діючого законодавства України.

147. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем листом №105 від 27.11.2018 року повідомлено Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області Возняк Л.В. про те, що наразі ПСП ім.Пархоменка на виконання вимог припису державного інспектора буде вирішуватися питання щодо замовлення, виготовлення та затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок за кадастровим номерами 1823182400:06:001:002 та 1823182400:06:002:002, а також погоджувати питання із орендодавцем щодо юридичного оформлення, тобто внесення змін у такий договір в частині орендної плати у відповідності до фактичної її сплати.

148. Інформація про наявність заборгованості з орендної плати в матеріалах справи відсутня.

149. Разом з тим, як Земельним законодавством так і договором оренди, відповідальність у вигляді розірвання Договору оренди за не внесення змін до нього не передбачено.

150. При цьому, враховуючи, що в обґрунтуванні позовних вимог прокурор зсилається на ст. 651 Цивільного Кодексу України, слід зазначити, що частинами 1, 2 вказаної статті передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

151. За змістом наведеної норми, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати

152. Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

153. Прокурором та орендодавцем не надано належних доказів, що орендодавець був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі, оскільки основною метою орендодавця при укладенні вказаного договору було отримання орендної плати за те, що орендар користується відповідною земельною ділянкою.

154. Таким чином, судова колегія дослідивши докази наявні в матеріалах справи щодо твердження прокурора про систематичне недоотримання протягом тривалого часу грошових платежів - орендної плати за користування земельними ділянками на умовах оренди, спростовують доводи прокуратури щодо дострокового розірвання договору оренди на підставі ст.651 ЦК України у зв`язку із системним недоотриманням орендної плати.

155. Крім того, колегія суддів зазначає, що у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

156. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону.

157. Відповідно до ч. 1, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

158. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

159. При цьому, колегією суддів встановлено, що прокуратурою доказів завдання шкоди позивачам у зв`язку з порушенням відповідачем виконання умов договору оренди не було надано.

160. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

161. В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

162. В даному випадку, колегія суддів вважає, що в результаті такого втручання у право на мирне володіння майном, відповідач несе "індивідуальний і надмірний тягар".

163. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що в даній справі не дотримано жодного критерію, які дають право суду на втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, наданими статтею 1 Першого протоколу.

164. Окрім цього, колегія суддів вважає звернути увагу на те, що в разі розірвання договору відповідач буде мати право у відповідності до вимог ст. 24 Закону України "Про оренду землі" на відшкодування витрат, які він здійснив на поліпшення земельної ділянки, що навпаки призведе до можливого, нічим не обґрунтованого тягаря для місцевого бюджету.

165. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушень відповідачем зобов`язань за спірним договором оренди землі, наслідком яких є його дострокове розірвання та повернення земельних ділянок. Також з матеріалів справи не вбачається настання обставин, за яких договір оренди може бути розірвано у судовому порядку. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

166. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

167. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

168. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019 у справі №906/809/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора Житомирської області задоволенню не підлягає.

169. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

170. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

171. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

172. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

173. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

174. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.19р. у справі №906/809/19 без змін.

2. Справу №906/809/19 повернути господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "30" квітня 2020 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Маціщук А.В. Суддя Олексюк Г.Є.