Ухвала КЦС ВС № 591/1950/19

Ухвала 28 квітня 2020 року м. Київ справа № 591/1950/19 провадження № 61-6881ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 26 грудня 2019 року тапостанову Сумського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 18 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н. С. Свої вимоги мотивувала тим, що 18 квітня 2016 року відповідачі уклали договір купівлі-продажу однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проте вона вважає, що цей договір не відповідає чинному законодавству України та є недійсним з тих підстав, що зазначена квартира була передана нею в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» за кредитними зобов`язаннями. Заочним рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 26 червня 2013 року за невиконання нею боргових зобов`язань перед банком на вказану квартиру звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, і надано право АТ КБ «ПриватБанк» здійснювати її продаж. Оскільки вона була власником і одночасно іпотекодавцем квартири, купівля-продаж якої оскаржується, то на підставі положень статті 38 Закону України «Про іпотеку» вона мала пріоритетне право на викуп квартири, проте АТ КБ «ПриватБанк» взагалі не надіслав їй такого повідомлення з пропозицією купити цю квартиру за ціною продажу ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» та продав спірну квартиру без її відома. Вважала, що АТ КБ «ПриватБанк» не мало достатнього обсягу дієздатності для продажу вказаної квартири, оскільки вона не відмовлялася і не ухилялася від пріоритетного права викупу квартири. Посилаючись на вказані обставини, просила її позов задовольнити. Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 26 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно зі статтею 38 Закону України «Про іпотеку» неповідомлення всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки є підставою відповідальності іпотекодержателя перед такими особами за відшкодування завданих збитків, проте зазначені обставини не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 26 грудня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 березня 2020 року в указаній вище справі. Касаційна скарга містить посилання на наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до підпунктів «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема заявник вказує, що дана справа має виняткове значення для ОСОБА_1 та суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки постанову Сумського апеляційного суду прийнято 04 березня 2020 року, а касаційну скаргу подано 09 квітня 2020 року, тобто поза межами строку, передбаченого процесуальним законом. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Сумського апеляційного суду прийнято 04 березня 2020 року, оприлюднено 10 березня 2020 року. Згідно частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У зв`язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу, а саме зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати підписану заявником, уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 26 грудня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. І. Грушицький