Ухвала КЦС ВС № 495/2521/16-ц

УХВАЛА 28 квітня 2020 року м. Київ справа № 495/2521/16-ц провадження № 61-6910ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, Виконавчого комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Білгород-Дністровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, ОСОБА_5 ) про визнання недійсною приватизації, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виселення, ВСТАНОВИВ : У квітні 2020 року ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в указаній справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та мотивуванням доводів. Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки скаржник в своїй касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2012 року №6-107цс12, від 10 червня 2015 року №348цс15, від 13 травня 2015 року №6-67цс15, від 11 вересня 2019 року у справі №522/11532/15-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 465/5190/16, проте правовідносини у перелічених справах не є подібними тим правовідносинам, що виникли у справі, за результатами розгляду якої винесені оскаржувані судові рішення. За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити - норми права, які на думку скаржника невірно застосували суди та постанови Верховного Суду релевантні на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, в яких викладені висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані судом апеляційної інстанції при розгляді справи, обґрунтувати (мотивувати) дану підставу касаційного оскарження та надати копії уточнених скарг відповідно до кількості учасників справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки заявником не додано до касаційної скарги документ про сплату судового збору у порядку і розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір». Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позивач звернулася до суду з позовом у квітні 2016 року. Згідно підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом), ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1 378, 00 грн. Враховуючи наявність шести позовних вимог немайнового характеру у справі, які задоволені судами (визнання недійсною приватизації, скасування рішення виконавчого комітету селищної ради про видачу ордера на вселення та визнання ордеру недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу квартири, виселення, зобов`язання районного відділу ГУ ДМС зареєструвати позивача в спірній квартирі), судовий збір за подання касаційної скарги становить 6 614, 40 грн (1 378,00 грн ? 0,4 ? 6 ? 200%). Отже, заявнику з урахуванням сплаченого судового збору необхідно надати до суду оригінал платіжного документа про доплату судового збору в розмірі 1 614,40 грн (6 614, 40 грн- 5 000, 00 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 , ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 260, 389, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Петров