Постанова 4822 № 723/4745/19

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м. Чернівці Справа № 723/4745/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Половінкіної Н.Ю., Перепелюк І.Б. секретар Чубрей І.І. позивач Сторожинецька районна державна адміністрація, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга Сторожинецької районної державної адміністрації на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2020 року головуючий в суді першої інстанції суддя Дедик Н.П. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 року Сторожинецька районна державна адміністрація, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом. Позивач просив: -позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати дитину на опікування органу опіки та піклування; -стягнути з ОСОБА_2 на користь дитини ОСОБА_1 аліменти у розмірі ј частки всіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позов мотивований тим, що батьками неповнолітньої ОСОБА_1 , є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з малолітньою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в будинку, який є комунальною власністю територіальної громади Михальчанської сільської ради. Матеріально-побутові умови сім`ї ОСОБА_2 незадовільні, у будинку антисанітарні умови проживання, відсутня їжа, брудний посуд, а на подвір`ї безлад. ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями та належним чином не виконує свої батьківські обов`язки щодо доньки ОСОБА_1 . Також відповідач неодноразово викликалась на засідання виконавчого комітету Михальчанської сільської ради, однак ігнорувала всі його рішення та попередження. ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 1 564 гривні на місяць, однак згідно оперативних даних, ці кошти витрачаються не за цільовим призначенням. Відповідно до характеристики Михальчанського ліцею неповнолітня ОСОБА_1 має досягнення у навчанні низького рівня, навчається не в повній міру свої сил, на уроках не уважна, домашні завдання виконує рідко, однак має добрий загальний розвиток. Мати приділяє задовільну увагу вихованню дочки, батьківські збори не відвідує. Згідно наказу служби у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації №105/10-33 від 5 травня 2010 дитина ОСОБА_1 перебуває на обліку служби у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах у зв`язку із неналежним виконанням батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно неї. Також зазначають, що стан здоров`я ОСОБА_1 невідомий, оскільки мати не бажає пройти з нею рекомендований працівниками служби у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації медичний огляд. Відповідно до рішення виконавчого органу Михальчанської сільської ради №81 від 9 жовтня 2019 року вирішено, враховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_1 , вважати недоцільне перебування її у сім`ї ОСОБА_2 . Доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підтверджується висновком Сторожинецької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 29 жовтня 2019 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2020 року в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_1 .. Здійснення контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обовязків покладено на Сторожинецьку районну державну адміністрацію як орган опіки та піклування. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків внаслідок винної поведінки і свідомого нехтування такими обов`язками. Суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач не забезпечує доньці належних умов для проживання, що створювало б загрозу для її життя чи здоров`я, негативно впливало на фізичний чи духовний розвиток дитини. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 було відомо про розгляд на засіданнях виконавчого комітету Михальчанської сільської ради та Сторожинецької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування питань щодо виконання нею батьківських обов`язків та про прийняті цими органами рішення, в тому числі про попередження останньої про особисту відповідальність за неналежне виконання батьківських обов"язків. Також не має в матеріалах справи відомостей і про те, що орган опіки та піклування проводив бесіди та роз`яснювальну роботу з відповідачем, відбирали у неї пояснення щодо причин неналежного виконання нею батьківських обов`язків. Не надано також доказів на підтвердження обставин щодо зловживання відповідачем алкогольними напоями. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Сторожинецька районна державна адміністрація просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задовлення позову в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 вже перебуває на обліку служби у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 свого батьківського обов`язку щодо неї. Дії служби у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації відповідають Порядку ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міінстерства соціальної політики України № 27 від 20 січня 2014 року. Суд першої інстанції не взяв до уваги достовірність всіх фактів, не дав належну оцінку доказам, наданих службою у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації та виконавчим комітетом Михальчанської сільської ради. В матеріалах справи є акти обстеження умов проживання сім`ї відповідача, в яких зазначено щодо ухилення матері від виконання батьківських обов`язків. Суд міг би прийняти рішення про відібрання дитини ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав, що свідчить про те, що оскаржуване рішення прийняте в інтересах матері, а не дитини. Відповідач не надає своїй дитині можливість відчути батьківську любов, не піклується про її здоров`я та розвиток, не створює дитині належні умови проживання, ігнорує рекомендації виконавчого органу Михальчанської сільської ради та працівників служби у справах дітей районної державної адміністрації. Доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підтверджується висновком Сторожинецької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 29 жовтня 2019 року. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 січня 2008 року та витягу з Державного реєстру цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00017714246 від 27 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-11). Згідно наказу служби у справах дітей Сторожинецької районної державної адміністрації №105/10-33 від 05 травня 2010 року ОСОБА_1 взято на облік служби у справах дітей Сторожинецької РДА як дитину, яка опинилась в складних життєвих обставинах у зв`язку із неналежним виконанням батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків (а.с.32). Рішенням виконавчого комітету Михальчанської сільської ради №82 від 13 грудня 2018 року вирішено вважати недоцільним зняття ОСОБА_1 з вищевказаного обліку (а.с.21). З актів обстеження сім`ї № 73 від 22 квітня 2015 року, № 72 від 15 лютого 2016 року, № 546 від 12 грудня 2018 року, № 254 від 10 вересня 2019 року та № 205 від 26 вересня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає з неповнолітньою донькою ОСОБА_1 , іншими повнолітніми дітьми, онуками. Умови проживання сім`ї незадовільні, характеризуються антисанітарним станом, безладом в будинку та на подвір`ї, відсутністю приготовленої їжі, місця для навчання дитини та харчування (а.с.18,20, 23,30,31). Рішенням виконавчого комітету Михальчанської сільської ради №67 від 11 вересня 2019 року ОСОБА_2 попереджено про особисту відповідальність за неналежне виконання нею батьківських обов`язків щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 здійснювати постійно належний догляд за дитиною, привести в належний санітарний стан житлове приміщення та прибудинкову територію, закупити продукти харчування, одяг та речі особистої гігієни, придбати дрова на зиму, облаштувати місце для навчання та харчування дітей. Доручено спеціалісту з питань соціального захисту населення сільської ради ознайомити ОСОБА_2 із вказаним рішенням. Вважати за недоцільне зняти з обліку сім`ю, дитина якої опинилася у складних життєвих обставинах (а.с. 19). Рішенням виконавчого комітету Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №81 від 09 жовтня 2019 року визнано недоцільним перебування ОСОБА_1 у сім`ї ОСОБА_2 (а.с.14) Відповідно до довідки, виданої управління праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації від 15 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника в середньому по 1 564 гривень щомісячно (а.с. 13). Згідно характеристик виданих виконавчим комітетом Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 787 від 17 жовтня 2019 року та № 128 від 13 лютого 2018 року, сім`я ОСОБА_2 за час проживання на території Михальчанської сільської ради характеризується негативно, проживає у важких житлово-побутових умовах у житловому приміщенні, яке є комунальною власністю територіальної громади Михальчанської сільської ради. ОСОБА_2 виховує неповнолітню дочку, працює посезонно, зловживає спиртними напоями та не виконує свої батьківські обов`язки. ОСОБА_1 періодично не відвідує навчальні заняття у Михальчанській ЗОШ І- ІІІ ступені. Зазначені обставини також підтверджуються довідками виконавчого комітету Михальчанської сільської ради № 422, 423 від 13 лютого 2018 року (а.с. 25). З довідки ліцею села Михальча Сторожинецького району Чернівецької області № 05 від 08 жовтня 2019 року та характеристик на ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 навчається у 7 класі ліцею. Має досягнення у навчанні низького рівня, не уважна, домашні завдання виконує рідко, однак має добрий загальний розвиток. Батьки приділяють задовільну увагу вихованню дочки, батьківські збори не відвідують(а.с.16,22,27). 29 жовтня 2019 року органом опіки та піклування Сторожинецької районної державної адміністрації було прийнято висновок №2314/01-38, яким вирішено вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 6-8). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського Суду з прав людини (далі-Європейський Суд) у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) § 47, рішення у справі «Хант проти України» (Hunt v.Ukraine), § 49). Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами необхідно з однієї сторони розглянути правомірність втручання у право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а з іншого - дослідити питання щодо забезпечення прав малолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Виходячи з тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Разом з тим, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц та від 17 липня 2019 року у справі № 642/2754/17. Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Відповідно до частини 5 статті 167 СК України якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування. Відповідно до пунктів 15,18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 564/2594/18-ц та від 12 березня 2020 року у справі № 722/1128/18-ц. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Сторожинецької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав з попередженням ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 та покладенням на орган опіки та піклування контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Суд першої інстанції дав правильну оцінку висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Сторожинецької районної державної адміністрації № 2314/01-38 від 29 жовтня 2019 року щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Відповідно до частини 5 статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно частини 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. У вказаному висновку не наведено належних підстав та достатньо аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси неповнолітньої ОСОБА_1 та не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Наявність актів обстеження сім`ї №73 від 22 квітня 2015 року, №72 від 15 лютого 2016 року, № 546 від 12 грудня 2018 року, № 254 від 10 вересня 2019 року та №205 від 26 вересня 2019 року, на які орган опіки та піклування посилався при складенні вищевказаного висновку та в яких зазначається про незадовільні умови проживання сім`ї відповідача та не відповідність їх санітарним нормам, про відсутність приготовленої їжі, не можуть бути належним обґрунтуванням наявності підстав для прийняття органом опіки та піклування рішення щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_1 . Посилання органу опіки та піклування у висновку № 2314/01-38 від 29 жовтня 2019 року на те, що ОСОБА_2 неодноразово попереджалася про особисту відповідальність за неналежне виконання нею батьківських обов`язків відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , в тому числі і за рішенням виконавчого комітету Михальчанської сільської ради №67 від 11 вересня 2019 року, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Також суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні про те, що позивач не надав доказів на підтвердження повідомлення відповідача про розгляд на засіданнях виконавчого комітету Михальчанської сільської ради та Сторожинецької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування питань щодо виконання нею батьківських обов`язків та про прийняті цими органами рішення, які лягли в основу висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Оскільки вказаний висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, такий не мотивований висновок органу опіки та піклування не може бути покладений в основу судового рішення про позбавлення батьківських прав. Окрім того? висновок органу опіки та піклування, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Також позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про аморальний спосіб життя відповідача, зловживання нею алкогольними напоями та вчинення останньою насильства по відношенню до її дитини. За результатом проведених виконавчим комітетом Михальчанської сільської ради та Сторожинецької РДА як органу опіки та піклування перевірок щодо виконання відповідачем її батьківських обов`язків щодо неповнолітньої ОСОБА_1 , ознак, які б вказували на жорстоке поводження відповідача з дитиною або ж на наслідки будь з яких видів насильств судом не вбачається. До адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення таких дій, відповідач не притягалася. Окрім того, позивачем не надано доказів про те, що причиною невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків щодо належного утримання та виховання дитини не є тяжкий матеріальний стан сім`ї. З матеріалів справи вбачається, що дохід відповідача складає 1 564 гривні і ця грошова сума не дозволяє забезпечити достатній матеріальний рівень життя відповідача та її дитини. Відомостей про отримання відповідачем інших доходів, окрім вищевказаної пенсії, матеріали справи не містять. Відповідно до пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю» № 800 від 3 жовтня 2018 року організація допомоги дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітям, які постраждали від жорстокого поводження або життю чи здоров`ю яких загрожує небезпека, соціальними закладами передбачає надання дітям і їх сім`ям (у разі наявності) соціальних послуг, визначених за результатами оцінки потреб дитини та її сім`ї, у тому числі забезпечення їх соціального супроводу, послуг з кризового та екстреного втручання в ситуацію з метою негайного усунення або мінімізації її наслідків. З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача, є обґрунтованим, оскільки позивач не довів та судами не встановлено наявності такого обов`язкового елементу, як вина матері в умисному ухиленні від виконання нею батьківського обов`язку, а тяжке матеріальне становище сім`ї є тією обставиною, яка свідчить про існування об`єктивних перешкод для реалізації відповідачем її батьківських обов`язків, що спричинило неналежне піклування про дитину. Аргумент апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції міг би прийняти рішення про відібрання дитини від ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав, не заслуговує на увагу, оскільки із такими вимогами позивач до суду не звертався. Відповідно до частини 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Враховуючи відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_1 , підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з неї аліментів на утримання доньки апеляційним судом не вбачається. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 367,368,374,375,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сторожинецької районної державної адміністрації залишити без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29 квітня 2020 року Головуючий О.О. Одинак Судді: Н.Ю. Половінкіна І.Б. Перепелюк