Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/31504/18

Справа № 127/31504/18 Провадження № 22-ц/801/701/2020 Категорія: 35 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 рокуСправа № 127/31504/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинський В.П., суддів Копаничук С.Г., Медвецького С.К., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» - адвоката Зажирка Юрія Дмитровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, в с т а н о в и в: В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП «Вінницяоблводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.12.2016 року о 17:45 год. у м. Вінниці по вул. Магістратська, 148, він разом із своєю дружиною ОСОБА_3 , рухалися транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 в сторону Хмельницького шосе. Після перехрестя з вул. Л. Українки із зустрічної смуги руху на транспортний засіб позивача, вилетіла тумба, яка знаходилась в місці проведення дорожніх робіт. Даний предмет пошкодив його автомобіль і відлетів праворуч. Зазначає, що як було згодом встановлено зі свідчень свідків, дана тумба з`явилась із зустрічної смуги руху внаслідок її збиття іншим невстановленим транспортним засобом, оскільки була непомітною в нічний час доби. Після даної дорожньо-транспортної пригоди, ним було викликано працівників поліції, які склали акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, яким встановлено, що вказана тумба, яка огороджувала місце проведення дорожніх робіт, була встановлена без відповідних світлоповертаючих елементів та розпізнавальних знаків. Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , оскільки будучи посадовою особою КП «Вінницяоблводоканал», при утриманні АДРЕСА_1 , не облаштував проведення робіт відповідними дорожніми знаками, чим порушив правила та стандарти, що стосуються забезпечення дорожнього руху, що призвело до ДТП та пошкодження транспортного засобу позивача. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2017 року, ОСОБА_2 визнано винним за ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн. Постанова набула законної сили 28.02.2017 року. Внаслідок даного ДТП, транспортному засобу VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, спричинені наступні пошкодження: вм`ятина капоту спереду, пошкоджена решітка радіатора та передній бампер, тріщина лобового скла, пошкоджені державні номерні знаки. 19.03.018 року позивач звернувся до Вінницької торгово-промислової палати для визначення матеріальної шкоди. Відповідно до Звіту 0-23 від 21.03.2018 року вартість матеріального збитку транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 складає 20 491 грн. 31.07.2018 року позивач надіслав відповідачу досудову претензію про добровільне відшкодування частини завданої шкоди внаслідок ДТП в розмірі 20 491 грн., однак жодних дій з боку відповідача не прослідувало, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 491 грн та витрат за проведення автотоврознавчого дослідження в розмірі 1 590 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 11 048 (одинадцять тисяч сорок вісім) гривень 83 копійки. Стягнуто із Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» на користь ОСОБА_1 795 (сімсот дев`яносто п`ять) гривень у відшкодування витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження. Стягнути із Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» на користь ОСОБА_1 352,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник КП «Вінницяоблводоканал» - адвокат Зажирко Ю.Д. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що 30.12.2016 року о 17:45 год. у м. Вінниці по вул. Магістратська, 148, ОСОБА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_3 , рухалися транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 в бік Хмельницького шосе. Після перехрестя з вул. Л. Українки із зустрічної смуги руху на транспортний засіб позивача вилетіла тумба, яка знаходилась в місці проведення дорожніх робіт. Даний предмет пошкодив автомобіль позивача. На місце ДТП були викликані працівники поліції, якими складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (а.с.31-32). За результатами ДТП 03.01.2017 року працівниками поліції м. Вінниці було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст.140 КУпАП (а.с.27). Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2017 року, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. При розгляді адміністративних матеріалів судом було встановлено, що 30.12.2016 року о 17.45 год., ОСОБА_2 , будучи посадовою особою КП "Вінницяоблводоканал" порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення дорожнього руху при утриманні АДРЕСА_1 , а саме: не облаштував проведення робіт відповідними дорожніми знаками, що призвело до ДТП та пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п.3.1.1 ДСТУ, п.3 ст.12 ЗУ "Про дорожній рух". Постанова набула законної сили 28.02.2017 року. Крім того, в даній постанові зазначено, що в судовому засіданні правопорушник вину визнав, щиро розкаявся (а.с.33). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 потрапив у ДТП, внаслідок чого його автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав механічних ушкоджень на суму 11 048,83 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової ( матеріальної ) та моральної шкоди іншій особі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за зав-дання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного ко-дексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. У частині першій статті 24 цього ж Закону передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлені ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», які чинні від 01 січня 1998 року. Ці вимоги держстандарту є обов`язковими. Відповідно до пункту другого Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 ( далі - Єдині правила ), ремонт і утримання дорожніх об`єктів ( крім залізничних переїздів ), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору», а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити ( обмежити ) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів ( пункт одинадцятий розділу 2 «Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» Єдиних правил ). Отже якщо балансоутримувач дороги, який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруд, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 639/2132/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 916/2586/18. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно з положенням статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З матеріалів справи вбачається, що за забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці), на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, зокрема вулиця Магістратська, 146, відповідає КП ВМР «Шляхове управління», що підтверджується актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 30.12.2016 року (а.с. 31). Відтак, враховуючи те, що КП "Вінницяоблводоканал" не є балансоутримувачем автомобільних доріг, безпосередньо і ділянки дороги по АДРЕСА_2 , де сталась ДТП, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що КП "Вінницяоблводоканал" є належним відповідачем у справі та повинно нести відповідальність за спричинену позивачеві майнову шкоду. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув матеріальну шкоду саме з КП "Вінницяоблводоканал", оскільки не встановив безпосереднього балансоутримувача дороги, на якій 30 грудня 2016 року сталася ДТП за участі автомобіля ОСОБА_1 , який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних, інших споруджень, проте допустив бездіяльність, що є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зважаючи на викладене, апеляційна скарга представника Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» - адвоката Зажирка Юрія Дмитровича підлягає задоволенню, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2020 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до п. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то понесені КП «Вінницяоблводоканал» судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід стягнути з позивача на його користь. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» - адвоката Зажирка Юрія Дмитровича задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» 1057,20 грн судового збору сплаченого останньою за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: С.Г. Копаничук С.К. Медвецький