Постанова 4855 № 826/11564/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11564/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Глущенко Я.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного виробничого підприємства "УДВП Ізотоп" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення , - ВСТАНОВИВ: Державне виробниче підприємство "УДВП Ізотоп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва, з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2018 року № 0212341209 про збільшення податкового зобов`язання на 15 275,04 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 3 818,76 грн., що в сумі складає 19 093,80 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державного виробничого підприємства "УДВП Ізотоп", в якій позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, за результатами якої було складено акт від 13.03.2018 року №187/26-15-12-09-19/14308322. За результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку про наявність відхилень від розміру ставки земельного податку, зазначеного у податковій декларації, від розміру ставки податку, встановленого п. 5.3.3.28 Положення в розмірі - 0.99 відсотків та збільшив суму податкового законодавства на 15 275,04 грн. 06 квітня 2018 року відповідачем, на підставі акту та висновку про розгляд заперечення на акт перевірки № 13667/10/26-15-12-09-18 від 03.04.2018 року, було складено податкове повідомлення-рішення №0212341209, яким було збільшено податкове зобов`язання у розмірі 15 275,04 грн. та розраховано штрафні санкції у розмірі 3 818,76 грн. 25 квітня 2018 року позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. 25 червня 2018 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги від 20.06.2018 року №21045/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2018 року №0212341209 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктами 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Зі свого боку, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, що узгоджено статтею 269 ПК України. Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (підпункт 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 ПК України). Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (підпункт 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Статтею 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (додаток № 3) (далі - Положення). Так, пунктом 5.3.3.14 Положення передбачено, що плата за користування земельними ділянками державних підприємств, що здійснюють видання книг (клас 58.11 група 58.1 КВЕД ДК 009:2010), та ті, які не підлягають приватизації відповідно до закону - становить 0,01 відсотка від їх нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до КВЕД ДП "УДВП Ізотоп", займається наступними видами діяльності: 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 33.20 - установлення та монтаж машин та устаткування; 33.12 - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. В зв`язку із цим, на думку відповідача, застосування позивачем у декларації з земельного податку ставки 0,01% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок є неправомірним та не відповідає вимогам підпункту 5.3.3.14 пункту 5.3.3 Положення, застосувавши, зі свого боку, ставку податку за землю у розмірі 0,1 %. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо застосування до відповідача ставки земельного податку у розмірі 0,1%, та встановив наступне. Пунктом 5.3.3.14 Положення, передбачено, що плата за користування земельними ділянками державних підприємств, що здійснюють видання книг (клас 58.11 група 58.1 КВЕД ДК 009:2010), та ті, які не підлягають приватизації відповідно до закону - становить 0,01 відсотка від нормативної грошової оцінки землі. При цьому, підпункт 5.3.3.14 пункту 5.3.3 Положення складається з двох частин та передбачає застосування 0,01 відсотка не тільки до підприємств, які здійснюють видання книг, а й до підприємств, які не підлягають приватизації. Вказане підтверджується також висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/326 від 19 жовтня 2018 року, яке долучено до матеріалів справи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" позивач - Державне підприємство "УДВП Ізотоп" належить до переліку підприємств, які підлягають приватизації, у зв`язку з чим, застосування до позивача норми п 5.3.3.28 Положення та збільшення в зв`язку із цим податкового зобов`язання є незаконним та необґрунтованим. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Глущенко Я.Б.