Постанова 4857 № 813/1527/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/1527/14 пров. № А/857/17994/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року (суддя Лунь З.І., час ухвалення 11:08 год., місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 12.05.2014), в адміністративній справі №813/1527/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП 14630» до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив: У лютому 2014 року позивач ПАТ «Львівське АТП 14630» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000982210/9062 від 09.12.2013р. та №0000432210/3488 від 19.09.2013р.. Відповідач позовних вимог не визнав, подав до суду першої інстанції заперечення на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000982210/9062 від 09.12.2013р. та №0000432210/3487 від 19.09.2013р.. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПАТ "Львівське АТП - 14630" 2294,00 грн. судового збору. З цією постановою суду першої інстанції від 07.05.2014 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважав апелянт, що висновки суду першої інстанції не відповідали фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив, що перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. встановлено його заниження на загальну суму 17167,00 грн.. Також перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. встановлено їх завищення на загальну суму 2510274,00 грн.. В ході проведення перевірки не встановлено необхідність залучення юридичних послуг СПД ФО ОСОБА_1 , послуг з мийки автобусів СПД ФО ОСОБА_2 , та аудиторських послуг ТзОВ «Ярус. Аудиторські послуги», а отже, такі придбавались з метою збільшення витрат підприємства та зменшення об`єкта оподаткування. Також апелянт ствердив неможливість здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ "НВП "Екіпаж" через відсутність виробничої доцільності та віддаленість контрагентів один від одного. В процесі перевірки позивачем документів та пояснень на підтвердження змісту витрат в сумі 224038,00 грн. не надано. На думку апелянта, витрати позивача на оренду автобусів від суб`єктів підприємницької діяльності фізичних осіб протягом 2012 року не компенсовані доходами від їх використання, що свідчить про завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Щодо плати за землю, апелянт ствердив, що позивачем занижено плату за землю за 2012 рік в сумі 17206,38 грн.. За результатами апеляційного розгляду апелянт просив оскаржену постанову суду від 07.05.2014 року скасувати та прийняти іншу, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014р. у справі №813/1527/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Львівське АТП-14630 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задоволено частково. Клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області - задоволено. Визнано умови примирення сторін внаслідок досягнення податкового компромісу. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014р. у справі №813/1527/14 - в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000982210/9062 від 09.12.2013р. в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 535838,30 грн. - визнано нечинною та закрито провадження в цій частині у зв`язку з досягненням податкового компромісу. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014р. у справі №813/1527/14 - залишено без змін, апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 року виправлено описки, допущені при виготовленні повного тексту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 01.02.2016р. у справі №876/5513/14. Зокрема, замість невірно зазначених слів УХВАЛА, УХВАЛИВ внесено виправлення на ПОСТАНОВА, ПОСТАНОВИВ. Абзац п`ятий резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014р. у справі №813/1527/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000982210/9062 від 09.12.2013р. на суму 3948,41грн. та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.. Резолютивну частину постанови доповнено абзацом шостим наступного змісту: В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014р. у справі №813/1527/14, - залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області було оскаржено в касаційному порядку ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року в частині залишення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції без задоволення щодо правильності застосування норм права під час встановлення правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000432210/3488 від 19.09.2013р.. Постановою Верховного Суду від 14.09.2021 року касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 скасовано в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432210/3488 від 19.09.2013, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 залишено без змін. Отже, предметом нового апеляційного розгляду справи №813/1527/14 є апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року лише в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432210/3488 від 19.09.2013 року. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 року справу №813/1527/14 призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.12.2021 року. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, з врахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області з 16.07.2013р. по 27.08.2013р. проведено виїзну планову документальну перевірку ПАТ "Львівське АТП - 14630" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт №116/5/22-1009/03114744 від 03.09.2013р. (далі - Акт перевірки) (а.с. 10-47 Т.1). За висновками Акта перевірки ПАТ "Львівське АТП - 14630" порушило, зокрема: п.271.1 ст.271, п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження плати за землю за 2012 рік на загальну суму 17206,38 грн.. В Акті перевірки було вказано, що згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ №003411 від 21.05.1998 у ПАТ «Львівське АТП 14630» має у користуванні земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 47, призначення земельної ділянки - «землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб» площею 27945 м.кв.. Згідно витягів Управління держкомзему у місті Львові з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки від 03.11.2011 №40/01-15/5317-1, №40/01-15/5317-2 та довідки Управління держкомзему у місті Львові від 22.12.2011 ПАТ «Львівське АТП 14630» належать земельні ділянки: - м. Львів, вул. Городницька, 47, призначення земельної ділянки - «землі транспорту», площа 30207 м2, нормативна грошова оцінка одиниці земельної ділянки з коефіцієнтом індексації становить 793,85 грн./ м.кв., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23979826,95 грн.; - м. Львів, вул. Городницька, 47, призначення земельної ділянки - «землі для комерційних цілей», площа 500 м2, нормативна грошова оцінка одиниці земельної ділянки з коефіцієнтом індексації становить 1984,63 грн./ м.кв., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 992315,00 грн.. Станом на 01.01.2012 розподіл земельної ділянки загальною площею 27945 м.кв. був наступний: землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб - 27439,82 м.кв., землі для комерційних цілей - 505,18 м.кв.; станом на 01.06.2012: землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб - 27413,62 м.кв., землі для комерційний цілей - 531,38 м.кв.; станом на 16.11.2012: землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб - 27201,62 м.кв., землі для комерційний цілей - 743,38 м.кв.. За висновками, викладеними в Акті перевірки, ПАТ «Львівське АТП 14630» було неправильно обраховано плату за землю за 2012 рік, що призвело до її заниження на 17206,38 грн.. При цьому, сума заниження визначена з урахуванням ухвали Львівської міської ради №37 від 16.12.2010 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова», ухвали Львівської міської ради №1224 від 16.02.2012 «Про нарахування та сплату до міського бюджету м. Львова на 2012 рік орендної плати за землю та земельного податку», ухвали Львівської міської ради №1372 від 22.03.2012 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 16.02.2012 № 1224», згідно яких платники орендної плати та плати за землю здійснюють сплату земельного податку за період з прийняття ухвали з пільгою в розмірі 30% від суми нарахованих платежів в період 1 кварталу 2012 року та з пільгою 60% від суми нарахованих платежів в період 2 кварталу до кінця 2012 року. На підставі висновків Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000432210/3488 від 19.09.2013, яким збільшив ПАТ «Львівське АТП 14630» суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 25809,57 грн., з якої на суму 17206,38 грн. - за основним платежем, та на суму 8603,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 8 Т.1). Вважаючи винесене відповідачем вказане вище податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 року протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Переглядаючи постанову суду першої інстанції від 07.05.2014 року в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432210/3488 від 19.09.2013 року, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині, з огляду на наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції тут і надалі, чинній на час виникнення спірних відносин), земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147). Відповідно до положень п.269.1 ст.269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно із пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Пунктом 270.1 ст.270 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (271.1.2). Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, передбачені у статті 275 ПК України. Судом встановлено, що за результатами перевірки (розділ 3.5.2 Акта перевірки) встановлено заниження сум земельного податку на загальну суму 17206,38 грн.. При цьому податковий орган здійснив перерахунок суми податку і відобразив його в акті перевірки. Згідно розрахунку податкового органу ця сума становить 108421,95 грн.. Позивачем задекларовано та сплачено 91215,57 грн.. Як з`ясовано судом, сторони однаково та вірно здійснили розподіл площ земель згідно з призначенням, розрахували ставки податку, а розбіжності у сторін виникли внаслідок не однакового застосування пільг, що діяли в І кварталі 2012р.. Впродовж 2012 року діяли пільги, встановлені ухвалами Львівської міської ради: №37 від 16.12.2010р. (30%) (а.с. 54-55 Т.2), №1224 від 16.02.2012р. (70%) (а.с. 50-51 Т.2) та №1372 від 22.03.2012р. (60%) (а.с. 52-53 Т.2). Разом з тим, відповідач здійснював розрахунок за І квартал 2012 року, виходячи з пільги в розмірі 60%, яка встановлювалась п.1.1 ухвали Львівської міської ради №1372 від 22.03.2012р.. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що висновок відповідача про заниження сум земельного податку на загальну суму 17206,38 грн. є протиправним, оскільки відповідач неправомірно не врахував обставин того, що Ухвала Львівської міської ради №1372 прийнята 22.03.2012р., її норми не можуть мати зворотної дії в часі, а отже не можуть поширювати свою дію на періоди до дати набрання нею чинності. Відповідач також не врахував вимог Ухвали Львівської міської ради №1224 від 16.02.2012р. пунктом 1.1 якої встановлено пільгу у розмірі 70% від суми нарахованих платежів. Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду щодо неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення пільги в розмірі 70% не спростовують, натомість апелянт лише формально констатував, що такий розрахунок ДПІ в Шевченківському районі м. Львова проводила відповідно до ухвал Львівської міської ради №37 від 16.12.2010р., №1224 від 16.02.2012р. та №1372 від 22.03.2012р. і що згідно цих ухвал ним застосовувалась пільга в розмірі 30% в першому кварталі 2012р. та в розмірі 60% в другому та наступних кварталах 2012 року. Водночас відповідачем не надано суду жодних пояснень, а також правових обґрунтувань з приводу незастосування до спірних правовідносин пільги в розмірі 70%, що передбачена ухвалою Львівської міської ради №1224 від 16.02.2012р.. Апеляційний суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 14.09.2021 року вказав, що Ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова» було встановлено, що середня (базова) вартість одного квадратного метра земель міста Львова з врахуванням регіональних факторів становить 470,29 грн.. З урахуванням ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712 нормативна грошова оцінка земельних ділянок за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 47, які перебувають у користуванні Товариства, була визначена: у сумі 992315,00 грн., де середня вартість за квадратний метр землі склала 470,29 грн., що підтверджується витягом Управління Держкомзему у місті Львові від 03.11.2011 №40/01-15/5317-2; у сумі 23979826,95 грн., де середня вартість за квадратний метр землі склала 470,29 грн., що підтверджується витягом Управління Держкомзему у місті Львові від 03.11.2011 №40/01-15/5317-1. При цьому Верховний Суд встановив за інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі №461/8220/113-а, яка набрала законної сили 19.11.2015, було визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова» з моменту її прийняття. На підставі встановленого Верховний Суд вважав, що оскільки ухвала Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова», якою було встановлено вартість одного квадратного земель міста з врахуванням регіональних факторів у розмірі 470,29 грн., втратила чинність з моменту її прийняття, а саме - з 18.06.2009, про що зазначено Галицьким районним судом міста Львова у резолютивній частині судового рішення, то суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, повинен був встановити, чи була проведена грошова оцінка земельних ділянок, які знаходилися у користуванні ПАТ «Львівське АТП 14630», до прийняття ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712, а у випадку не встановлення такої - перевірити правильність застосування позивачем та відповідачем норм права, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням встановлених обставин. З цього приводу колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч.1 ст.370 КАС України). Частинами першою - четвертою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Матеріалами справи підтверджується, що на час проведення відповідачем перевірки діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (Акт перевірки від 03.09.2013 року), а також на час розгляду справи судом першої інстанції (постанова суду від 07.05.2014 року) ухвала Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова» була чинною. Розрахунки сум земельного податку за 2012 рік були проведені як позивачем так і відповідачем з врахуванням чинних на той час ухвал Львівської міської ради, в тому числі і ухвали від 18.06.2009 №2712. Позовні вимоги позивача щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000432210/3488 від 19.09.2013 про визначення суми грошового зобов`язання із земельного податку, та заперечення відповідача щодо цього ППР, не обґрунтовуються чинністю чи втратою чинності ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712. За весь період судового розгляду справи сторони не змінювали ні підстав, ні обґрунтувань своїх вимог та заперечень. Матеріали справи не містять і сторонами у справі не надано суду доказів чи хоча б покликань про те, що після набрання чинності постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі №461/8220/113-а, якою визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18.06.2009 №2712, були визначені по іншому грошові оцінки земельних ділянок, які знаходилися у користуванні ПАТ «Львівське АТП 14630» у 2012 році, і які б вплинули на розмір земельного податку за цей період для позивача. Підсумовуючи встановлене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідач не спростував правильність висновків суду першої інстанції щодо не доведення допущення позивачем податкового законодавства, а також не довів обґрунтованість прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000432210/3488 від 19.09.2013 року. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена постанова суду від 07.05.2014 року в оскарженій частині винесена з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року в адміністративній справі №813/1527/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП 14630» до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 16.12.2021 року