Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/667/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" квітня 2020 р. Справа №917/667/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М. , суддя Россолов В.В. при секретарі Довбиш А.Ю., за участю представників: позивача - не з`явився; відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (вх.№746П/1-40) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 року по справі №917/667/19, за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Комунального підприємства «Теплоенерго», м.Кременчук, про стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені,- ВСТАНОВИЛА: Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 року по справі №917/667/19 позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1991721,79 грн. основного боргу, 306325,82 грн. 3% річних, 821825,20 грн. інфляційних втрат, 182507,33 грн. пені та 62012,48 грн. витрат по сплаті судового збору. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року зазначене рішення залишене без змін. 03.02.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Комунального підприємства «Теплоенерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/667/19 на один рік з дня його ухвалення. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 року по справі №917/667/19 (суддя Сірош Д.М., повний текст складено 17.02.2020 року) у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовлено. Разом з тим, Господарський суд Полтавської області ухвалив розстрочити виконання рішення від 22.10.2019 року у справі № 917/667/19 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних на 6 місяців шляхом сплати сум рівними частинами за наступним графіком: до 29.02.2020 року - 188025,17 грн., до 31.03.2020 року - 188025,17 грн., до 30.04.2020 року - 188025,17 грн., до 31.05.2020 року - 188025,17 грн., до 30.06.2020 року - 188025,17 грн., до 31.07.2020 року - 188025,17 грн. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 року в частині розстрочення виконання рішення від 22.10.2019 року. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач у своїй заяві просив суд надати саме відстрочку виконання рішення, аргументуючи це певними обставинами, які на його думку унеможливлюють виконання рішення саме до 22.10.2020 року. Проте, суд, відмовляючи у задоволенні такого клопотання, з власної ініціативи прийняв судове рішення про розстрочення, що є неприпустимим і свідчить про вихід за межі заявлених відповідачем вимог. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. У подальшому, ухвалою суду від 15.04.2020 року призначено справу до розгляду в судове засідання на 27.04.2020 року, а також роз`яснено учасникам справи право на їх участь у судовому засіданні та шляхи реалізації такого права. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвала суду від 15.04.2020 року про призначення дати судового засідання була направлена сторонам у справі рекомендованими листами 16.04.2020 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана позивачем - 21.04.2020 року, а відповідачем - 27.04.2020 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту пошуку поштових відправлень «Укрпошта». Однак, сторони у судове засідання не з`явилися, про причини не з`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв та клопотань ними надано не було. Частина 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 року позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1991721,79 грн. основного боргу, 306325,82 грн. 3% річних, 821825,20 грн. інфляційних втрат, 182507,33 грн. пені та 62012,48 грн. витрат по сплаті судового збору. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року зазначене рішення залишене без змін. 03.02.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Комунального підприємства «Теплоенерго», в якій останній просив суд постановити ухвалу, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/667/19 на один рік з дня його ухвалення. Аргументуючи вказану заяву, боржник посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства та надав у підтвердження документи, зокрема, копію бухгалтерської довідки про кредиторську заборгованість, копію звіту про фінансові результати та балансу. Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову в надані відстрочки виконання рішення надав оцінку доводам відповідача і встановив, що в обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, а відстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав, оскільки у випадку надання такої відстрочки рішення суду взагалі б не виконувалось цілий рік. Враховуючи, що відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, Господарський суд Полтавської області дійшов висновку про відмову в задоволені відповідного клопотання - відстрочення виконання рішення. Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що ухвала суду від 11.02.2020 року щодо відмови у надані відстрочення, учасниками справи не оскаржується. Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи у наданні відстрочки виконання рішення, ухвалив розстрочити виконання рішення від 22.10.2019 року у справі №917/667/19 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних на 6 місяців шляхом сплати сум рівними частинами за наступним графіком: до 29.02.2020 року - 188025,17 грн., до 31.03.2020 року - 188025,17 грн., до 30.04.2020 року - 188025,17 грн., до 31.05.2020 року - 188025,17 грн., до 30.06.2020 року - 188025,17 грн., до 31.07.2020 року - 188025,17 грн. Відповідно до ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Проте, Господарський суд Полтавської області приймаючи оскаржувану ухвалу фактично вийшов за межі вимог. Так, відповідач звертався до суду з заявою в якій просив надати саме відстрочку виконання рішення суду. У заяві відповідача не ставилась вимога щодо розстрочення виконання рішення. Таким чином, суд першої інстанції з власної ініціативи за відсутності такої вимоги ухвалив надати розстрочення виконання рішення. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на диспозицію ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що надання відстрочки виконання рішення як і розстрочення виконання рішення можливе за виключних обставин та таке питання вирішується лише за заявою сторони або стягувача чи виконавця. Наразі такої заяви не було. Отже, суд першої інстанції, приймаючи ухвалу щодо розстрочення виконання судового рішення, припустився порушення норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норми процесуального права. Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду від 11.02.2020 року у справі №917/667/19 скасуванню у відповідній частині. Керуючись статтями 240, 269, 270, 271, 275, п.4 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 року по справі №917/667/19 скасувати в частині розстрочення виконання рішення від 22.10.2019 року у справі №917/667/19 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних на 6 місяців шляхом сплати сум рівними частинами за наступним графіком: до 29.02.2020 року - 188025,17 грн., до 31.03.2020 року - 188025,17 грн., до 30.04.2020 року - 188025,17 грн., до 31.05.2020 року - 188025,17 грн., до 30.06.2020 року - 188025,17 грн., до 31.07.2020 року - 188025,17 грн. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28 квітня 2020 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Н.М. Дучал Суддя В.В. Россолов