Постанова 4813 № 511/2640/17

Номер провадження: 22-ц/813/1990/20 Номер справи місцевого суду: 511/2640/17 Головуючий у першій інстанції Панчук А. І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 511/2640/17 Номер провадження: 22-ц/813/1990/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А., учасники справи: - заявник - державний виконавець Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області - Цепак Олександр Ярославович, - заінтересовані особи - 1) приватне акціонерне товариство страхова компанія «Теком» (стягувач), 2) ОСОБА_1 (боржник), розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням головного державного виконавця Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області - Цепака Олександра Ярославовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 (без вилучення паспортного документа), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Панчука А.І. 11 грудня 2017 року, встановив: У грудні 2017 року головний державний виконавець Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області - Цепак О.Я. (далі - Державний виконавець) звернувся до суду з вищезазначеним поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу. Державний виконавець свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Одеської області перебуває виконавчий лист №499/932/13-ц виданий 06.10.2014 року Іванівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Теком» коштів у сумі - 73 878,04 грн.. ОСОБА_1 до відділу ДВС не з`являється, борг не погашає, майно, на яке можливо звернути стягнення, у ОСОБА_1 не виявлено. Тому на підставі статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України" та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" слід обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України без вилучення паспорта громадянина України до виконання виконавчого листа щодо сплати вищенаведених коштів на користь ПрАТ СК «Теком». Враховуючи, що боржником протягом значного терміну зобов`язання та законні вимоги державного виконавця не виконуються, заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 (а. с. 1 - 3). Заявник, заінтересовані особи у судове засідання суду першої інстанції не з`явились (а. с. 16). Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року вищевказане подання задоволено. Тимчасово обмежено боржника - ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документу, у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за виконавчим листом № 499/932/13-ц від 06.10.2014 року, який видано Іванівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Теком» коштів у сумі - 73 878,04 грн. (а. с. 17 - 17 зворотна сторона). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вищезазначеного подання Державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права. Апелянт вказує на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань з приводу виконання рішення суду, а за ухилення від виконання наведених зобов`язань. Посилається на відсутність ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду. Крім того, зазначає про порушення приписів статті 337-1 ЦПК України, чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали, під час постановлення оскаржуваного судового рішення. Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Поштові повідомлення про вручення судової повістки на ім`я ОСОБА_1 двічі повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти - «Інші причини невручення». Після чого оголошення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання було розміщене на офіційному веб сайті апеляційного суду. Від представника ПрАТ СК «Теком» - адвоката Закліцької І.В. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання представника ПрАТ СК «Теком» - адвоката Закліцької І.В. про відкладення розгляду справи обґрунтоване зацікавленістю стягувача в результаті розгляду справи, що на думку представника ПрАТ СК «Теком» - адвоката Закліцької І.В. має наслідком необхідність присутності представника ПрАТ СК «Теком» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Остання вказує на неможливість присутності представника ПрАТ СК «Теком» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, призначеному на 16 квітня 2020 року, через введений на території України карантин з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом « COVID -19». Вказане клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 року установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року було відкрито апеляційне провадження по даній справі. Копію ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи та визначено строк до 16.04.2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог статті 360 ЦПК України (а. с. 86 - 87, 90). ПрАТ СК «Теком» отримало вищевказану ухвалу про відкриття апеляційного провадження, про що матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення. Крім того, матеріали справи містять розписку про ознайомлення представником ПрАТ СК «Теком» з мітеріалами справи 07 квітня 2020 року. Між тим, відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи, зокрема стягувача - ПрАТ СК «Теком», до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи не були позбавлені своїх процесуальних право щодо надання відзиву на апеляційну скаргу, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання представника ПрАТ СК «Теком» - адвоката Закліцької І.В. про відкладення розгляду справи. Справу розглянути за відсутності її учасників. Колегія суддів при цьому також врахувала також, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, а тому повинен цікавитися ходом розгляду справи в апеляційному суді. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції посилався на необхідність задоволення вищевказаного подання з огляду на приписи статті 377-1 ЦПК України, статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», діючих на момент постановлення оскаржуваної ухвали (а. с. 17 - 17 зворотна сторона). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що цих висновків суд дійшов без порушень норм діючого законодавства. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджений судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. На примусовому виконанні Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Одеської області перебуває виконавчий лист №499/932/13-ц, виданий 06.10.2014 року Іванівським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Теком» коштів у сумі - 73 878,04 грн.. В добровільному порядку боржник суму боргу не сплачує. Постановою державного виконавця від 17.08.2016 року було відкрито виконавче провадження ВП №52035821. З метою виконання рішення суду Державним виконавцем було здійснено перевірку наявності рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, про перебування боржника на пенсійному обліку, перевірено місце прописки та мешкання боржника. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19.10.2017 року накладено арешт на все належне ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно. ОСОБА_1 до Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області не з`являється. Рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення, за ОСОБА_1 не зареєстровано. На обліку в ПФУ Роздільнянського району Одеської області та в Роздільнянській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ОСОБА_1 не перебуває. Між сторонами склалися правовідносини щодо тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом № 1403-VIII. Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3) Конституція України є основним законом України. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Статтею 125 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України. При цьому у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не спростовує посилання Державного виконавця на обізнаність ОСОБА_1 про наявність рішення суду щодо стягнення з нього вищевказаних коштів. Матеріали справи не містять жодного доказу про намагання ОСОБА_1 сплатити заборгованість тощо. Таким чином, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку щодо наявності свідомого ухилення боржника-апелянта від виконання рішення суду. Відповідно до пункту вісімнадцятого частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом, як захід забезпечення виконання судового рішення. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Так, п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Крім того, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 441 ЦПК України. На виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 року № 261/2008, а також з метою роз`яснення окремих норм законодавства між Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було затверджено лист «Щодо виїзду осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішенням судів» від 06.06.2008 року № 25 - 32/507, яким оговорений порядок виїзду осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішенням судів, з метою підвищення ефективності виконання рішень судів. На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали, не порушено вимог діючого на час постановлення цієї ухвали законодавства України. Доводи апеляційної скарги про відсутність умисного ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять докази направлення державним виконавцем апелянту копії постанови про відкриття виконавчого провадження (а. с. 6). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що з часу відкриття виконавчого провадження боржник вчинив будь-які заходи щодо погашення/часткового погашення боргу. Інші доводи апеляційної скарги не мають наслідком її задоволення, а отже на увагу суду не заслуговують. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 27 квітня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе