LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816587/402/20

від 27.04.2020 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року м.Суми Справа №587/402/20 Номер провадження 22-ц/816/1044/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гриценка Бориса Миколайовича на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2020 року в складі судді Степаненка О.А., ухваленої в м. Суми, в с т а н о в и в: Позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову. У зазначеній заяві ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 643377859101) 56/100 частки комплексу, яка складається з магазину площею 152,9 кв.м., майстерні з гаражем площею 397,4 кв.м., будівлі площею 286,5 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , вартістю 132454 грн. Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення по цивільній справі № 587/402/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, шляхом накладення арешту та заборони відчуження відповідачем ОСОБА_2 належного йому на праві власності окремого нерухомого майна, а саме за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 643377859101-56/100 частки комплексу, яка складається з магазину площею 152,9 кв.м., майстерні з гаражем площею 397,4 кв.м., будівлі площею 286,5 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_2 - адвокат Гриценко Б.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, а тому звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Вказує, що судом не перевірено в чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого виконання судового рішення. Крім того, при задоволенні заяви про забезпечення позову суд фактично вирішив спір по суті заявлених позовних вимог визнавши суму боргу, що суперечить вимогам ЦПК України. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що йому стало відомо про продаж ОСОБА_2 майна. Вказує, що від продажу майна відповідач не віддав коштів позивачу в рахунок погашення заборгованості. Вказує, що відповідач в апеляційній скарзі не спростував обставин відчуження належного йому майна на користь третіх осіб. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судовому засіданні просив скасувати ухвалу і пояснив, що відповідачем позов не визнається через пред`явлення до сплати завеликої суми, а продаж ним рухомого майна відбувся з підстав незалежних від обставин цієї справи. Представник позивача просив оскаржене судове рішення залишити без змін. Ухвалюючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач, ОСОБА_1 02.03.2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь десять тисяч доларів США боргу та 3 % річних в сумі вісімсот двадцять сім доларів США шістдесят сім центів (а.с. 1-2). Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.05.2015 року ОСОБА_2 належить 56/100 нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7). З пунктів 2.1 та 2.3. договору купівлі - продажу 56/100 нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 25.05.2015 року, за яким відповідач придбав вказане нерухоме майно, вбачається, що його було придбано за 132454 грн 00 коп., а балансова вартість цього майна станом на 09.07.2014 року становила 130346 гр. 00 коп. (а.с.8). Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, так як безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 381/4019/18. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність між сторонами майнового спору, який перебуває на розгляді в суді першої інстанції, а обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам. Крім того, висновок суду першої інстанції щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову підтверджується довідкою Головного управління держпродспоживслужби в Сумській області, відповідно до якої відповідачем 24.01.2020 року було знято з обліку причіп, напівпричіп та грейдер причіпний. Виходячи із суті заявлених позивачем позовних вимог вбачається, що останнім заявлено майновий позов про стягнення на підставі розписки заборгованості, яка виражається в грошовому вигляді, не перевищує розмір вартості об`єктів нерухомого майна. У добровільному порядку вирішити заявлений спір відповідач не погоджується, але з січня цього року здійснив реалізацію свого рухомого майна, що доводить про існування реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки заявлена до стягнення сума позики значно перевищує вартість нерухомого майна, яка залишається перебувати у нього у власності. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно того, що, забезпечивши позов, суд першої інстанції тим самим наперед вирішив спір по суті між сторонами, з огляду на те, що предметом заявленого позову є певна сума грошових коштів, а не нерухоме майно, яку перебуває у власності відповідача. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гриценка Бориса Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови складено 28 квітня 2020 року. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю. Кононенко В.І. Криворотенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»