Постанова Донецький апеляційний суд № 243/217/20

Єдиний унікальний номер 243/217/20 Номер провадження 22-ц/804/1635/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Бахмут справа № 243/217/20 провадження № 22-ц/804/1635/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Корчистої О.І., Папоян В.В., за участю секретаря судового засідання - Ситніка Д.Л. учасники справи: стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржник - ОСОБА_1 , державний виконавець - Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 243/217/20 за скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків), заінтересована особа: ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2020 року (суддя Мірошниченко Л.Є. ), постановлена в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 25 лютого 2020 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в обґрунтування якої зазначив, що на виконанні Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 57572240 від 01 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 025 966, 97 грн. Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, боржник на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 43,4 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 02 січня 2020 року рішення суду не виконано, нерухоме майно, яке належить боржнику на праві приватної власності органами ДВС не описано. 03 січня 2020 року представник стягувача направив клопотання до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції(м. Харків) в якому просив невідкладно вчинити дії спрямованні на опис та арешт нерухомого майна, а саме: двокімнатну квартира загальною площею 43,4 кв.м. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно наданої відповіді від 08 січня 2020 року державний виконавець Філонік А.В. зазначила що відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року протягом терміну дії даною закону щодо нерухомого майна переданого в іпотеку і розташованого на території проведення антитерористичної операції, призупинено дію статей 37, 38,40,41, 43-47 Закону України «Про іпотеку» в частині реалізації такого майна на публічних торгах га прийняття його у власність. Вважає бездіяльність державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції(м. Харків) Філонік А.В. щодо не вжиття заходів з опису і арешту та подальшої передачі на реалізацію предмету іпотеки необґрунтованою та такою що порушує права стягувача. Зазначає, що 24 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який визначає особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до частини 1 статті 2 даного закону, правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Статтею 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме: 1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів,міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей; 2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначенні пунктом 1 цієї частини; 3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та вітряний простір над цими територіями. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасом окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій генерального штабу Збройних Сил України. Указом Президента України від 07 лютого 2019 року №32/2019 затверджено Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частини їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до змісту цього Указу в переліку тимчасово окупованих територій не значиться м. Слов`янськ Донецької області, де розташований об`єкт іпотеки. Наразі предмет іпотеки знаходиться на підконтрольній території України, де з 30 квітня 2018 року припинено проведення антитерористичної операції. Оскільки предмет іпотеки не знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а тому норма частини 1 статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо зупинення дії статей 41, 43-47 ( у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок виконання рішення щодо звернення стягнення на дане майно. На сьогодні відсутні перешкоди в реалізації предмета іпотеки в примусовому порядку. Просив суд визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) Філонік А.В. щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового стягнення, а саме здійснення опису, арешту та подальшої реалізації двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Харків) Філонік Анжелу Віталіївну(у разі передачі на виконання іншому державному виконавцеві-відповідного державного виконавця) вжити за виконавчим провадженням № 57572240 заходи примусового стягнення, а саме здійснення опису, арешту та подальшої реалізації двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власносгі ОСОБА_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2020 року скаргу АТ КБ «ПриватБанк», за участю зацікавлених осіб: Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків), ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця задоволено: визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) Філонік А.В. щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового стягнення, а саме здійснення опису, арешту та подальшої реалізації двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) Філонік А.В. (у разі передачі на виконання іншому державному виконавцеві-відповідного державного виконавця) вжити за виконавчим провадженням № 57572240 заходи примусового стягнення, щодо двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Судове рішення мотивоване тим, що Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 затверджено Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до змісту цього Указу в переліку тимчасово окупованих територій не значиться м. Слов`янськ Донецької області. Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.02.2019 №33/7-1451 антитерористичну операцію припинено з 30 квітня 2018 року та розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Отже, квартира за адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому норма ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», щодо зупинення дії статей 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок виконання рішення суду щодо звернення стягнення на дане майно. А тому рішення суду про стягнення заборгованості та здійснення дій спрямованих відповідно до цього заходів шляхом опису та арешту нерухомого майна, а саме квартири, підлягає виконанню в загальному порядку, встановленому Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Таким чином, державним виконавцем необґрунтовано не здійснено передбачені законодавством дії щодо примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням № 57572240 від 01 листопада 2018 року. А тому суд визнає незаконною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з опису і арешту та подальшої реалізації квартири та вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця вжити за виконавчим провадженням №57572240 заходи примусового стягнення, щодо двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, Указ президента від 14 квітня 2014 року №405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті № 1669-VІІ період проведення антитерористичної операції розпочався, а про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України відповідний Указ не видавався, на даний час проведення антитерористичної операції триває. Тому висновки суду щодо припинення антитерористичної операції з 30 квітня 2018 року із посиланням на лист штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22 лютого 2019 року № 33/7-1451 не ґрунтуються на нормах матеріального права. Крім того не ґрунтується на нормах матеріального права і висновок суду про те що належна йому на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 не знаходиться на тимчасово окупованій територій, а тому норма частини 1 статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо зупинення дії статей 41,43-47 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок виконання рішення суду щодо звернення стягнення на дане майно, оскільки частина 1 статті 9 даного закону встановлює заходи щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці та перебуває на території проведення антитерористичної операції, а ні на тимчасово окупованій території, як про це хибно зазначає суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 27 квітня 2020 року на електрону адресу суду від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Захарова М.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін, посилаючись на обставини викладені в скарзі. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.79). Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.83). Представник Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.81). Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ На виконанні Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 57572240 від 01 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 025 966,97 грн. Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, боржник на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 43,4 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 02.01.2020 року рішення суду не виконано, нерухоме майно, яке належить боржнику на праві приватної власності органами ДВС не описано. З відповіді Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції(м. Харків) від 08 січня 2020 року вбачається, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року протягом терміну дії даною закону щодо нерухомого майна переданого в іпотеку і розташованого на території проведення антитерористичної операції, призупинено дію статей 37, 38,40,41, 43-47 Закону України «Про іпотеку» в частині реалізації такого майна на публічних торгах га прийняття його у власність (а.с.12-13). В листі Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/1-45-19 від 22 травня 2018 року зазначено, що 30 квітня 2018 року набрав чинність Указ Президента України № 116/2018 «Про затвердження рішення РНБО України від 30 квітня 2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». На підставі вказаного Указу Президента України,з урахуванням статті 18 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», рішенням першого заступника керівника АТЦ при СБ України (керівника оперативного штабу з управління АТО) від 30 квітня 2018 року № 33/1-4129 антитерористична операцію припинено (а.с.14). Згідно виконавчого листа Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (справа243/6209/16-ц) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №453М-07 від 09 липня 2007 року, яка станом на 14 липня 2016 року складає 41 336,30 (Доларів США), що за курсом 24,82 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14 липня 2016 року складає 1025966,97 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят грн. 97 коп.) (а.с.18). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 затверджено Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до змісту цього Указу в переліку тимчасово окупованих територій не значиться м. Слов`янськ Донецької області. Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.02.2019 №33/7-1451 антитерористичну операцію припинено з 30 квітня 2018 року та розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Отже, квартира за адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому норма ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», щодо зупинення дії статей 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок виконання рішення суду щодо звернення стягнення на дане майно. А тому рішення суду про стягнення заборгованості та здійснення дій спрямованих відповідно до цього заходів шляхом опису та арешту нерухомого майна, а саме квартири, підлягає виконанню в загальному порядку, встановленому Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Таким чином, державним виконавцем необґрунтовано не здійснено передбачені законодавством дії щодо примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням № 57572240 від 01 листопада 2018 року. А тому суд визнає незаконною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з опису і арешту та подальшої реалізації квартири та вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця вжити за виконавчим провадженням №57572240 заходи примусового стягнення, щодо двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі не можливо з наступних підстав. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України. Згідно частини п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 ). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно зі статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ» «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, а саме за заявою стягувача про примусове виконання рішення Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. В даному випадку виконавче провадження № 57572240 відкрито Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на підставі виконавчого листа Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 2/243/3141/2016 від 01 грудня 2016 року. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» положення частини першої цієї статті, крім зупинення дії статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти ) Закону України «Про іпотеку», не поширюються на нерухоме майно фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб - суб`єктів малого і середнього підприємництва, місцем розташування якого є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після 01.01.2018 р., або за договорами, до яких після 01.01.2018 р. за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій. Згідно статті 1 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Указом Президента України №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Проте у назві Указу не йдеться про завершення АТО, а текст його не оприлюднений. Отже, відсутні підстави вважати, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» втратив чинність, оскільки ним прямо визначено, що він втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції та його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або закінчення військових дій на території України. Висновки суду першої інстанції, що антитерористичну операцію припинено з 30 квітня 2018 року, є необґрунтованими, оскільки Указ президента про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Висновки суду, що місто Слов`янськ Донецької області не значиться в переліку тимчасово окупованих територій, а тому дія частини 1 статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо зупинення дії статей 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок виконання спірного судового рішення, не має правового значення, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» певні обмеження застосовуються щодо нерухомого майна розташованого на території проведення антитерористичної операції яка є відмінною від тимчасово окупованою територію. Перелік населених пунктів на яких здійснювалась АТО визначено розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року, № 1050Р, дію якого було призупинено, розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 року, розпорядження від 02.12.2015 № 1275 р та м. Слов`янськ входить до відповідного переліку населених пунктів на території яких проводилось АТО. На даний час Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є чинним. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції, постанови ухвалу про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця, неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України). Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, відмови в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, судові витрати в розмірі 420,40 грн. пов`язані зі сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381,384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2020 року скасувати . В задоволенні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) Філонік Анжели Віталіївни щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового стягнення, а саме здійснення опису, арешту та подальшої реалізації двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.І. Корчиста В.В. Папоян