Постанова 4802 № 161/13051/19

Справа № 161/13051/19 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/479/20 Категорія: 44 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Киці С.І., суддів - Данилюк В.А. Шевчук Л.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Волинській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПрАТ "Київський страховий дім", ОСОБА_2 , МТСБУ, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Волинській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. Позов мотивує тим, що 14 квітня 2019 року працівник УПП у Волинській області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Prius» державний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на автомобіль марки «Ford Galaxy», внаслідок чого останній здійснив наїзд на автомобіль «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Власником автомобіля марки «Toyota Prius», державний номер НОМЕР_1 є Департамент патрульної поліції України. Винуватець ДТП ОСОБА_2 керував даним автомобілем під час виконання своїх посадових обов`язків. При зіткненні автомобіль «Ford Galaxy» держ. номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , отримав значні технічні ушкодження. Згідно з висновком експерта - товарознавця № 40 від 19 травня 2019 року, сума матеріальних збитків, завданих автомобілю позивача становить 109783 грн 34 коп, вартість проведення експертизи становила 3000 грн, витрати, які були понесені під час проведення експертизи 1120 грн. Винуватець ДТП мав наявний діючий поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 9062219, тому 16.04.2019 року ОСОБА_1 було подано первинні документи про настання страхового випадку до страхової компанії ПАТ «Київський страховий дім». Проте, акціонери страховика ПрАТ «Київський страховий дім» 10 серпня 2018 року оголосили про добровільну ліквідацію компанії, відповідне рішення було опубліковано 13 серпня 2018 року на сайті страхової компанії. Термін для подачі вимог кредиторів був встановлений ліквідатором в два місяці. Всі постраждалі в ДТП після зазначених дат зможуть задовольнити свої вимоги за рахунок майна страховика, якщо таке залишиться після розрахунку з кредиторами, чиї вимоги будуть включені в реєстр. У разі недостатності такого майна або подальшої ліквідації компанії відповідно до норм законодавства про банкрутство за отриманням компенсації необхідно буде звертатися до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Ним до МТСБУ було подано досудову вимогу від 04.06.2019 року про добровільне досудове врегулювання, проте 01.07.2019 року було отримано відповідь згідно якої зазначено, що МТСБУ виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. Окремо визначили, що станом на 01.07.2019 року МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «Київський страховий дім» чи визнання страхової компанії банкрутом. Враховуючи те, що його майно пошкоджене внаслідок ДТП та те, що внаслідок ушкодження цього майна, він переніс певні душевні страждання, викликані неможливістю тривалий час користуватися своєю власністю за її прямим призначенням, клопотами по ремонту автомобіля, в силу неможливості виконувати свою роботу за відсутності автомобіля, він має право на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється у 10000 гривень. Просив суд стягнути солідарно з відповідачів: Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2 , Моторно-транспортного страхового бюро України, Департаменту патрульної поліції України, Управління патрульної поліції у Волинській області грошові кошти у сумі: 109783, 34 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди; 4120 грн - вартість проведення експертного висновку та супровідні витрати з його проведення; 10000 - грн відшкодування завданої моральної шкоди; 3000 грн - надання правової допомоги. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_1 100000 грн заподіяної матеріальної шкоди. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань 9783 грн 34 коп заподіяної матеріальної шкоди, 4120 грн за проведення експертного висновку, 3000 грн відшкодування завданої моральної шкоди та 3000 грн на правову допомогу, а всього на суму 19903 грн 34 коп. Стягнуто з ПрАТ "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_1 999 грн судового збору. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 199 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2020 року. Вважає, що при з`ясуванні обставин справи судом було порушено норми чинного законодавства. Відповідач Департамент патрульної поліції не надав жодних документів, які б свідчили про існування поліса страхування відповідальності водія службового автомобіля, оригінали таких документів суду подані не були. Отже, суд дійшов помилкового висновку про наявність такого поліса на момент ДТП і покладення відповідальності за шкоду, спричинену позивачу, на ПАТ «Київський страховий дім». Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» 100000 грн в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди та ухвалити нове рішення, яким додатково стягнути з Департаменту патрульної поліції України 100000 грн заподіяної матеріальної шкоди та судові витрати по справі. Відповідач Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що висновок експертного товарознавчого дослідження, складений судовим експертом Семенюком В.М. від 19.05.2019 року, не є належним та допустимим доказом, в ньому не вказано, що він підготовлений для подання до суду і не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, даний висновок складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, експертом не досліджувався комплект супровідних документів до транспортного засобу позивача, а саме митна декларація, інвойс, купча, довідка - рахунок, документи про оцінку КТЗ. Зазначає, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу державного органу, незаконним рішенням чи бездіяльністю якої завдано шкоду, і не на державний орган, в якому працює чи працювала ця особа, а виключно на державу Україна, яка є самостійним учасником цивільних правовідносин. Дана правова позиція повністю підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 травня 2019 року по справі № 570/2739/16 ц. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Департаменту за рахунок бюджетних асигнувань 4120 грн за проведення експертного висновку та супровідні витрати. Чинним законодавством виключно на страховика покладається обов`язок відшкодувати потерпілому витрати на проведення автотехнічної та автотоварознавчої експертизи (оцінки). Законодавством не передбачено обов`язку винної особи відшкодувати витрати позивача на проведення оцінки автомобіля. Не погоджується зі стягненням з Департаменту 3000 моральної шкоди на користь ОСОБА_1 . Позивач не довів факт завдання йому моральної шкоди, не надав доказів, що саме дії чи бездіяльність Департаменту призвели до матеріальних втрат і душевних страждань. Не погоджується зі стягненням 3000 грн на правову допомогу на користь позивача. Суду не надано відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, не надано опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для представництва інтересів позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до Департаменту патрульної поліції та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 . Зазначає, що не погоджується з апеляційною скаргою позивача, оскільки на момент вчинення ДТП відповідальність Департаменту патрульної поліції, як власника автомобіля винуватця ДТП, була застрахована в ПАТ «Київський страховий дім», що підтверджується чинним на момент пригоди полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9062219. Надати копію поліса суду не було можливим, оскільки оригінал поліса на день розгляду справи судом не зберігся, однак Департаментом було скеровано запит до МТСБУ щодо надання оригіналу чи копії поліса, згідно відповіді якого від 29.01.2020 року підтверджено наявність поліса обов`язкового страхування цивільно ? правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинного на дату ДТП, дата укладення договору 02.05.2018 року. Крім того, МТСБУ повідомило, що ПАТ «Київський страховий дім втратив членство в МТСБУ з 05.07.2018 року, тобто на дату укладення поліса страхова компанія мала право укладати договори страхування. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача. Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково з таких підстав. Судом встановлено, що 14 квітня 2019 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Prius» державний номер НОМЕР_1 по вул. Потебні у м. Луцьку, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на автомобіль марки «Ford Galaxy» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого останній здійснив наїзд на автомобіль «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Ківерцівського районного суду від 15.05.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн. ОСОБА_2 проходить службу в поліції та перебуває на посаді поліцейського роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. На час вчинення ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем під час виконання своїх посадових обов`язків. Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження матеріальних збитків автомобіля «Ford Galaxy» р.н. НОМЕР_3 № 40 від 19.05.2019 року визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в результаті ДТП становить суму 109783, 34 грн. На момент вчинення ДТП 14.04.2019 року цивільно-правова відповідальність Департаменту патрульної поліції, як власника автомобіля «Toyota Prius» державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім», що підтверджується чинним на момент пригоди полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9062219. Згідно відповіді МТСБУ від 04.10.2019 року на запит Департаменту патрульної поліції наявні відомості щодо укладення 02.05.2018 року між страхувальником Департаментом патрульної поліції та ПрАТ «Київський страховий дім» договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності АК/9062219 відносно автомобіля Toyota Prius» державний номер НОМЕР_1 . Дата початку дії договору 01.11.2018 року, дата закінчення - 31.10.2019 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн. По даному договору франшиза не передбачена. Після ДТП позивач письмово звертався до ПрАТ «Київський страховий дім» з повідомленням про страховий випадок, проте відповіді не отримав. В матеріалах справи відсутні докази щодо виплати ОСОБА_1 страховою компанією ПрАТ «Київський страховий дім» страхового відшкодування, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність на момент ДТП Департаменту патрульної поліції. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері страхування відповідальності власників транспортних засобів. Статтею 3 Закону передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону). Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, відшкодувати шкоду, спричинену особою, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, повинен страховик, а у випадках передбачених статтею 41 Закону - МТСБУ. Стягнення із Департаменту патрульної поліції на користь позивача коштів на відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страхувальника суперечить меті здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ПАТ «Київський страховий дім» на момент розгляду справи судом першої інстанції не є припиненою. Таким чином, спричинену позивачу матеріальну шкоду внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, зобов`язана відшкодувати ПАТ «Київський страховий дім», а в частині, яка не охоплюється лімітом відповідальності страховика - Департамент патрульної поліції, як юридична особа - власник автомобіля, працівником якої під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків було заподіяно позивачу матеріальної шкоди. За ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Належний відповідачу автомобіль був пошкоджений у зв`язку з чим відповідач не міг користуватися своєю власністю, що призвело до порушення звичного життя. Дорожньо - транспортна пригода сталася під час керування відповідачем транспортним засобом і це завдало йому хвилювань, душевних страждань. Враховуючи, що після настання ДТП і до теперішнього часу матеріальна шкода завдана позивачу не відшкодована, останній позбавлений можливості здійснити своєчасно ремонт пошкодженого автомобіля, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу завдано моральної шкоди і вважає, що розмір моральної шкоди визначено судом з врахуванням вимог розумності та справедливості. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення спричиненої внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Покликання в апеляційній скарзі відповідача Департаменту патрульної поліції про те, що позивачем не доведено розміру матеріального збитку в розмірі 109783, 34 грн, а наданий ним висновок експертного дослідження від 19.05.2019 року не є належним та допустимим доказом, не заслуговує на увагу суду з огляду на таке. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. (ст. 78 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Частиною 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити дані обставини неможливо; сторонами (стороною) не надано відповідних висновків експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Позивач скористався своїм правом на подання доказів і надав суду експертний висновок від 19.05.2019 року № 40, складений судовим експертом Семенюком В.М. на його замовлення. Відповідач, на спростування поданого позивачем експертного висновку, жодного доказу не подав. Зазначаючи про те, що на його думку, поданий позивачем експертний висновок, не є належним та допустимим доказом, відповідач Департамент патрульної поліції не заявляв в суді клопотання про призначення експертизи, оскільки висновок експерта Семенюка В.М. викликає сумнів в його правильності. Висновок експерта № 40 від 19.05.2019 року складено відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092. Відповідач не був позбавлений права надати докази щодо вартості та пробігу пошкодженого автомобіля, які він подав до суду, експерту, який проводив експертне дослідження або заявити клопотання про проведення експертизи з врахуванням цих доказів, чого ним зроблено не було. Доводи апеляційної скарги про те, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу державного органу, незаконним рішенням чи бездіяльністю якої завдано шкоду, і не на державний орган, в якому працює чи працювала ця особа, а виключно на державу Україна, яка є самостійним учасником цивільних правовідносин, є власним тлумаченням відповідачем норм законодавства. Покликання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 травня 2019 року по справі № 570/2739/16-ц з цього приводу, є безпідставним, оскільки вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в іншій категорії справ, а саме про відшкодування шкоди, завданої злочином і не може бути застосована при розгляді даної цивільної справи. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на проведення експертного висновку та стягнення витрат на правову допомогу. Стягуючи витрати на проведення експертного дослідження, суд першої інстанції виходив з того, що згідно квитанції №40 від 19.05.2019 року, актів виконаних робіт вбачається, що ОСОБА_1 здійснив виплати за вартість експертного висновку та супровідні витрати з його проведення на загальну суму 4120 грн (а.с. 21-24), які підлягають стягненню з Департаменту патрульної поліції. Однак, згідно акту прийому - передачі виконаної роботи від 19.05.2019 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 40 ОСОБА_1 сплатив Семенюку В.М. за проведення експертизи 3000 грн. Інші витрати в сумі 1120 грн не є витратами на проведення експертного дослідження. 400 грн. ОСОБА_1 сплатив ПП ОСОБА_4 за усунення несправності електрообладнання, 720 грн. - Тойота Центр Луцьк ТзОВ «Автоконцепт» за інші роботи по кузовному ремонту. Вказані витрати також не можуть бути віднесені до матеріального збитку, завданого позивачу, оскільки вартість збитку визначена експертним дослідженням від 19.05.2019 року. А тому, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 3000 грн. за проведення експертного дослідження від 19.05.2019 року. Щодо витрат на правову допомогу, то відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд першої інстанції не з`ясував та не дослідив наявності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та документів, які свідчать про оплату гонорару (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) і прийшов до помилкового висновку про стягнення суми цих витрат з відповідача. В цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). У матеріалах справи міститься договір № 12 про надання юридичних послуг від 16.04.2019 року укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Мухою В.І., проте у даному договорі відсутні будь - які посилання щодо надання правничої допомоги по даній цивільній справі та розмір витрат на правничу допомогу. Будь - яких доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн позивачем не надано. Не надано доказів, що позивач має сплатити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Позивач не подав детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої дпомоги. Виходячи з вищенаведеного, підстав для стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката немає і в частині стягнення витрат на правничу допомогу рішення підлягає до скасування. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу відповідача Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2020 року в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження та стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн за проведення експертного висновку. В частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді: