Постанова Одеський апеляційний суд № 496/3365/21

Номер провадження: 22-ц/813/1457/25 Справа № 496/3365/21 Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , ПрАТ «Європейський страховий альянс», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року, ухвалене Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Горяєва І.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в с т а н о в и в: У липні 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, який мотивували тим, що 20 жовтня 2018 року слідчим відділом по розслідуванню злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області було відкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 20 жовтня 2018 року приблизно о 08 годині, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «NISSAN NAVARA», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині автодороги М15, із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, сполучення Одеса-Рені з боку м. Одеси в напрямку м. Рені. Під час руху по вказаній автодорозі, на 31 км водій ОСОБА_3 не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан автомобіля яким керував, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого проявляючи злочинну самовпевненість під час руху по вказаній автодорозі, проїжджаючи ділянку, розташовану на 31км+600 м, маючи реальну і об`єктивну можливість виявити ТЗ марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював рух у зустрічному напрямку і знаходився на незначній відстані, не був уважним, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну, та з метою обгону попутного транспорту виїхав на зустрічну смугу та допустив бокове зіткнення з автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті чого останній втратив контроль та викинутий від удару автомобілем «NISSAN NAVARA» на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП водій автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , його власник, ОСОБА_5 , від отриманих травм загинув на місці події. В результаті ДТП пасажиру автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 та водію автомобіля «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Зазначені автомобілі отримали механічні ушкодження. Слідчим не було взято до уваги, що учасником дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20 жовтня 2018 року був автомобіль «Chery SQR», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 . Першочергово була проведена транспортно-трасологічна експертиза (висновок експерта № 23-А від 29.01.2019 року). По закінченню досудового розслідування кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було направлено до суду, при формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_3 не зазначено будь-яких відомостей щодо учасника дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Chery SQR», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , що позбавляє позивачів на компенсацію матеріальної та моральної шкоди у заявленому кримінальному порушенні. Так, при розгляді обвинувального акту в суді та дослідженню у судовому засіданні доказів наданих стороною обвинувачення встановлено, що учасником дорожньо-транспортної пригоди також автомобіль «Chery SQR», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 11.03.2019 р., ОСОБА_2 , було подано заяву на проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення вартості матеріального збитку належного мені автомобіля до ФОП Судового експерта ОСОБА_8 . Внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 , автомобіль марки «CHERY SQR» реєстраційний номер НОМЕР_4 , належний на праві власності ОСОБА_2 та яким керувала ОСОБА_1 , одержав такі механічні пошкодження, ремонт яких технологічно не можливий, що зазначено в графі «класифікація ремонтного впливу» таблиці № 2 висновку експерта № 6441 від 03.04.2019 р. Також, судовим експертом було встановлена вартість відновлювального ремонту, згідно калькуляції в таблиці № 3, - 175263, 34 грн та встановлена ринкова вартість автомобілю марки «CHERY SQR» реєстраційний номер НОМЕР_4 до моменту пошкодження, тобто до моменту ДТП, - 95280,00 грн. Висновком судового експерта встановлена вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобілю марки «CHERY SQR», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рівний ринковій вартості вищезазначеного автомобіля на момент скоєння ДТП - 20.10.2018 - та становить 95280,00 грн. За проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення вартості матеріального збитку сплачено на користь судового експерта ФОП ОСОБА_8 2500 грн. Відповідальність водія автотранспортного засобу «NISSAN NAVARA» р/н НОМЕР_1 була застрахована 01.02.2018 ПрАТ «Європейський страховий альянс». Позивачі звернулися до ПрАТ «Європейський страховий альянс», філіал якої розташований у м. Одесі, 23.10.2018, написали відповідну заяву-повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Заведена страхова справа № 2699/18/50/ЦВ04/01/0. Позивачі вважають, що вони не порушували діюче законодавство, і все, що треба було зробити стосовно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, вони зробили. Далі позивачі діяли за вказівкою спеціаліста Одеської філії страхової компанії. У зв`язку із кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 , водієві ОСОБА_1 , було заподіяно моральну шкоду, адже вона перенесла фізичний біль в момент зіткнення автомобілів, перенесла страждання, дивлячись на біль та страждання двох дітей в своєму авто, через страждання, дивлячись на біль та горе рідних, у яких загинув молодий чоловік в ДТП. Тому, посилаючись на вимоги ст. 1167 ЦК України розмір моральної шкоди позивачка оцінює в 100000 грн. У зв`язку з викладеним позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, з посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, просили стягнути з відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_2 у відшкодування збитків у розмірі 95280,00 грн, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 2500,00 грн, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 100000,00 грн. Від ПрАТ «Європейський страховий альянс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що особа повинна подати заяву, в якій висловлює волевиявлення щодо отримання відповідних виплат від страхової компанії, законодавець відмежовує можливість отримання страхового відшкодування в певний термін, що передбачено п. 37.4 Закону, підставою для відмови у виплаті є неподання заяви протягом року, якщо шкода була завдана майну, і трьох років, якщо шкода, заподіяна здоров`ю, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто така можливість передбачена законом. Страхова компанія, отримавши лише повідомлення не від власника, а від позивачки, яка була лише водієм, вказаний документ не містить заяви, тобто вираження волевиявлення відшкодування від страхової компанії, на користь власника. Заява про страхове відшкодування не подавалась у кримінальному процесі, Європейський страховий альянс не залучався до кримінально процесу, відшкодування не заявлялось. Позивач просить стягнути вартість матеріальної шкоди, страхова компанія здійснює відшкодування витрат на відновлювальний ремонт з урахуванням зносу автомобілю, згідно висновку експерту, вартість становить 84494,81 грн, тому суму, яку просять позивачі не обґрунтована, страхова компанія відповідно до закону мала підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, так як позивач не здійснив волевиявлення протягом року та не було заявлено під час розгляду, тому просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, зазначає, що 31.01.2018 р. між ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" та ОСОБА_9 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії AM № 2447294. Забезпеченим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль Ніссан, д.р.н. НОМЕР_1 . 20.10.2018 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого ТЗ, під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля Хонда, д.р.н. НОМЕР_3 , автомобіля Тойота, д.р.н. НОМЕР_5 , автомобіля Деу, д.р.н. НОМЕР_2 , та автомобіля Чері, д.р.н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 05.11.2018 року. ОСОБА_1 як водій пошкодженого ТЗ звернулась до ПрАТ "Європейський страховий альянс" із повідомленням про подію з ТЗ, що відбулась 20.10.2018 року за участю забезпеченого ТЗ. Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ Чері, д.р.н. НОМЕР_4 , пошкоджений ТЗ належить ОСОБА_2 . Тобто, ОСОБА_2 , який є власником пошкодженого ТЗ Чері, д.р.н. НОМЕР_4 , є потерпілою особою по справі, і повинен був подати Заяву про страхове відшкодування Відповідачу 2 у строк до 05.12.2018 р. Натомість, лише 02.01.2020 р. ОСОБА_2 звернувся до Відповідача 2 із Заявою про страхове відшкодування та банківськими реквізитами. Відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Спеціального Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода, заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Отже, оскільки ДТП сталася 20.10.2018 р., а Заява про страхове відшкодування була подана потерпілою особою лише 02.01.2020 р., тобто більше, ніж через один рік після настання ДТП, це стало підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування Позивачу 2 на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Спеціального Закону. 13.01.2020 р. Листом за вих. № 80/13 ОСОБА_2 було повідомлено, що йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Спеціального Закону. Крім цього, представник відповідача вказує, що під час слухання кримінальної справи ПрАТ "Європейський страховий альянс" не було залучено в якості Цивільного Співвідповідача по справі, та жодних вимог до ПрАТ "Європейський страховий альянс" ОСОБА_2 заявлено не було. У зв`язку із чим, представник ПрАТ "Європейський страховий альянс" просив відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "Європейський страховий альянс" (т. 1 а.с. 94-97). 20.08.2021 позивачі надали до суду відповідь на відзив, відповідно до якої, в позові позивачі жодним чином не оспорювали діюче законодавство в сфері страхування цивільної відповідальності. Позивачі наголошують, що було порушено діюче законодавство саме працівниками ПрАТ «Європейський страховий альянс», вони зловживають своїми службовими обов`язками, що виражається у некомпетентності або у навмисному ненаданні постраждалим у ДТП повної інформації про надання необхідних документів для виплат, строки їх надання. Та навіть, дізнавшись, про недбалість своїх працівників, керівництво страхової компанії не надало належної оцінки цим фактам, що і виразилось у ненаданні спочатку повної інформації стосовно виплат постраждалим у ДТП, а потім вже у відзиві, у зв`язку із чим, просили задовольнити позовні вимоги викладені у позовній заяві (т. 1 а.с. 135-138). Від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив, в якому просив звернути увагу на свідчення декількох свідків, а саме свідка ОСОБА_10 - це подруга доньки позивача, яка знаходилась в транспортному засобі, що був учасником ДТП, сторона позивача посилалась на допит свідка, щоб підтвердити розмір завданих страждань і обґрунтувати суму компенсації, але свідок ОСОБА_10 зазначила, що не бачила тілесні ушкодження, при ній позивачка не зверталась по медичну допомогу. Також посилання на пояснення свідка ОСОБА_11 - це донька позивачки, яка пояснила, що позивачка та діти не зверталася по медичну допомогу або за будь якою допомогою. Представник відповідача також зазначив, що ОСОБА_2 не вказано, яку йому шкоду завдано, він лише бажає стягнути з його клієнта витрати за проведення автотоварознавчого дослідження, але висновок експерта не може бути належним доказом, якщо в ньому не зазначено, що висновок підготовлено до суду. Докази, які були долучені до позову, не підтверджують вимоги та обставини позовної заяви, навпаки її спростовують. Також зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що правова позиція позивачів в частині стягнення моральної та майнової шкоди обґрунтовується обставинами того, що: у зв`язку із кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 водієві ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду. В підтвердження спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди позивачами до позовної заяви не було долучено жодного документу, яким би факт спричинення моральної шкоди, а також її розмір в дійсній мірі підтверджувався. Позивачами не було долучено до позовної заяви будь-яких доказів, якими б факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди підтверджувався. Не зважаючи на те, що на думку відповідача ( ОСОБА_3 ) позивачами не доведено факту спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, представник відповідача вказує на необґрунтованість розміру заявленої шкоди. Представник відповідача зазначає, що позивачами не доведено відповідними доказами факту завдання ОСОБА_1 моральної шкоди; не доведено обґрунтованості визначеного розміру моральної шкоди (за умови доведення її спричинення), який явно не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості . Позивачі не вирішивши питання можливості стягнення розміру моральної шкоди від «Страховика» (за умови підтвердження її спричинення), необґрунтовано звертаються з вимогою про її стягнення з боку відповідача ОСОБА_3 . Крім того, при вирішенні питання відшкодування з ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 2500 гривень в якості майнової шкоди, в цій частині позивачі будь-якого правового обґрунтування, з огляду на яке суд мав би процесуальну можливість задовольнити такі позовні вимоги, не наводить. При цьому, з позовної заяви вбачається, що вказана сума грошових коштів була сплачена позивачами за результатами проведення відповідного експертного дослідження, на підтвердження чого до позовної заяви долучено копія відповідного висновку експерта, а також копія розрахунку про сплату послуг на проведення експертного дослідження. Як вбачається з долученого до позовної заяви висновку експерта № 6441 від 03.04.2019, в ході проведення вказаного експертного дослідження такий експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як і з такого висновку експерта не вбачається, що останній складений для його подальшого подання до суду. Заявлений позивачами розмір витрат на проведення вищевказаного експертного дослідження у сумі 2500 грн не належить до майнової шкоди позивачів, тому не може бути стягнутий в якості майнової шкоди з відповідача ОСОБА_3 , у зв`язку із чим представник просив в задоволенні позовних вимог відмовити (т. 1 а.с. 146-151). Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_2 у відшкодування збитків у розмірі 95280,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 користь: ОСОБА_2 витрати пов`язані з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 2500,00 грн; ОСОБА_1 шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 30 000,00 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне встановлення обставини справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди залишити без задоволення. Доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не надано доказів звернення за медичною допомогою до фахівців зі скаргами на поганий моральний чи психологічний стан, відсутність відповідного медичного обстеження у лікаря психотерапевта чи невропатолога, фіскального чека про придбання за рецептом лікаря певних медичних препаратів заспокійливої дії, доказів звернення за психологічною допомогою до спеціаліста психолога за вирішенням моральних та психологічних проблем, не має програм психологічної реабілітації, тощо; позивачем не підтверджено факт отримання тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП. Посилаючись на постанови Верховного суду від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, від 23.03.2023 у справі № 127/35822/21, від 31.01.2023 у справі № 535/171/20, від 14.01.2020 № 466/5943/13-ц, зазначає, що судом не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між фактом вказаної ДТП та психічним станом позивача, а тому судом неправильно встановлені обставини справи, що мають значення для справи. Зазначає, що надані показання ОСОБА_1 та свідків, окрім абстрактних висловлювань, не підтвердженні жодними доказами, що впливає на об`єктивність прийнятого рішення щодо визначення розміру моральної шкоди. Крім того, висновок експерта, поданий позивачами в обґрунтування вимог майнового характеру, є недопустимим доказом, оскільки з аналізу долученого до позовної заяви висновку експерта № 6441 від 03.04.2019, в ході проведення вказаного експертного дослідження такий експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і з такого висновку експерта не вбачається, що останній складений для його подальшого подання до суду, що свідчить про порушення імперативних приписів ст. 106 ЦПК України ( постанова Верховного Суду від 16.11.2022 № 335/2566/18). Судом першої інстанції не враховано позицію представника відповідача щодо недопустимості вказаного доказу, а тому висновок експерта не може використовуватися судом, як належний та допустимий доказ, а тому витрати, які пов`язані з проведенням такої експертизи, не підлягають відшкодуванню. Крім того, позов не відповідає вимогам, передбачених ЦПК, а саме вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК: відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п. 9); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10). Від ПрАТ «Європейський страховий альянс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомило, що Товариство на виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 95280 грн ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В судовому засіданні представник відповідача адвокат Друмова В.В. підтримала доводи апеляційної скарги. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи. Зокрема, позивачі відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримали судову повістку-повідомлення 26 грудня 2024 року (а.с. 231, 232, т. 2). ПрАТ «Європейський страховий альянс» повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримало 20.12.2024 19:51:22 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 230зв.). Відповідач ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки його представник повістку отримав 20.12.2024 19:51:22 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 230). Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, не оскаржується. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 липня 2020 року вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки (т. 1 а.с. 33-35). Висновком транспортно-трасологічної експертизи № 23-А від 29.01.2019, проведеної за ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Одеській області у кримінальному провадженні, занесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2018 за № 12018160000000747, встановлено, що у момент первинного контакту автомобіль «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , контактував передньою лівою кутовою частиною з лівою боковою передньою частиною автомобілю «CHERY SQR», реєстраційний номер НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 19-27). Згідно висновку експерта № 6441 від 03.04.2019 року з додатками та фототаблицею вартість матеріального збитку автомобіля марки CHERY SQR», реєстраційний номер НОМЕР_4 , виконаного за заявою гр. ОСОБА_2 з метою визначення ринкової вартості КТЗ до моменту ДТП та з урахуванням аварійних пошкоджень, вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу - становить гривень 95280 (т. 1 а.с. 36-75). Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_3 станом на час ДТП застрахована в ПрАТ "Європейський страховий альянс". Судом було досліджено надану відповідачем ПрАТ "Європейський страховий альянс" копію страхової справи, а саме: копія Полісу серії AM № 2447294 , копія відповіді від НПУ, копія повідомлення ОСОБА_1 про подію з ТЗ, копія паспортних даних та копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_2 , копія свідоцтва про реєстрацію пошкодженого ТЗ, копія посвідчення водія ОСОБА_1 , копія Полісу позивача серії НОМЕР_6 , копія Протоколу огляду пошкодженого ТЗ від 07.12.2018 р., копія Заяви про страхове відшкодування від 23.12.2019 р. (вх. № 47 від 02.01.2020 р.) , копія Заяви про виплату компенсації від 23.12.2019 р. вх. № 47 від 02.01.2020 р., копія Листа Відповідача-2 за вих. № 80/13 від 13.01.2020 р., копія Листа ОСОБА_2 від 14.01.2021 р., копія Листа Відповідача-2 за вих. № 267/13 від 28.01.2021 р. (т. 1 а.с. 223-243). Копія повідомлення ОСОБА_1 про подію з ТЗ (т. 1 а.с. 228-229), проте, що вказана в п. 7 дати настання події вказана дата 20.10.2017 року, а також дата підписання ОСОБА_1 - 23.10.2017 року, також на зворотній частині (лист-2) в графі пояснення щодо виникнення події ДТП вказана дата 20.10.2017 року, дата підпису 23.10.2017 року, також лист 3 та лист 4 щодо дати підписання вказаний рік 2017, то вказане судом віднесено до технічної помилки (рік 2017 замість 2018), що також не було оскаржено жодною стороною по справі під час дослідження письмових доказів. Спірні правовідносини між сторонами в оскаржуваній частині виникли з приводу стягнення з відповідача ОСОБА_12 як винуватця ДТП, в якому було пошкоджено належну позивачу ОСОБА_2 автівку, за кермом якої під час ДТП перебувала позивачка ОСОБА_1 , на користь останньої моральної шкоди через її недоведеність та на користь ОСОБА_2 витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, яке не є експертним висновком, а також через невідповідність, на думку заявника, цивільного позову вимогам ЦПК. Переглядаючи рішення суду в оскаржуваній частині щодо стягнутого з відповідача ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30000 грн та на користь позивача ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 2500 грн, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі, і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди. Врахувавши страждання та переживання ОСОБА_1 , обставини, за яких сталася ДТП через допущену грубу необережність відповідача ОСОБА_3 , що потягло за собою пошкодження автівки, за кермом якої перебувала позивачка і з якою в машині знаходилися також двоє дітей її донька та чужа дитина, у якої раніше батьки загинули в ДТП, через що вона сильно хвилювалася та страждала як за себе, так і за дітей. Спрацювали подушки безпеки, пішов дим, що позивачка прийняла за задимлення автомобіля від загоряння, двері не відчинялися через деформацію кузову, і їй довелося вибивати їх ногами, щоб вибратися собі і дітям. Також вона бачила загибель іншого учасника дорожнього руху, через що також злякалася, і як водійка вона вперше була в ДТП і також перенесла сильний стрес, через що довгий час не могла спати, жахалася уві сні, здригалася, коли чула звуки гальмування автомобілів, та довго налагоджувала нормальний спосіб життя. Через пережитий жах позивачка не може сісти за кермо і не може керуватися автівкою. Врахувавши наведене, необхідність докладення додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, врахувавши засади розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім та співмірним із завданою моральною шкодою буде визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у розмірі 30000 грн. Зменшуючи розмір порівняно із заявленим, суд вірно врахував всі наведені обставини. Натомість, довід апеляційної скарги про недоведеність як завдання моральної шкоди, так і її розміру через ненадання позивачкою саме певних доказів, якими вважає висновки спеціалістів, медичні документи, не заслуговує на увагу, оскільки обставини ДТП встановлено кримінальним провадженням, а позивачка була учасником такого ДТП і на власний розсуд обґрунтовує та доводить завдання їй такої шкоди. В даному випадку закон (ч. 2 ст. 78 ЦПК України) не визначає саме певних засобів доказування. Відсутність тілесних ушкоджень у позивачки та дітей та відсутність доказів їх звернення по медичну допомогу не спростовують наведених та доведених позивакою обставин на підтвердження завданої їй моральної шкоди, і таке відповідачем не спростоване. Крім того, вирішуючи справи вказаної категорії, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП, вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Отже, судом встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми ЦК України. Що стосується доводу відповідача про те, що висновок експерта, поданий позивачами в обґрунтування вимог майнового характеру, є недопустимим доказом, оскільки з аналізу долученого до позовної заяви висновку експерта № 6441 від 03.04.2019, в ході проведення вказаного експертного дослідження такий експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і з такого висновку експерта не вбачається, що останній складений для його подальшого подання до суду, що свідчить про порушення імперативних приписів ст. 106 ЦПК України і що судом першої інстанції не враховано позицію представника відповідача щодо недопустимості вказаного доказу, а тому висновок експерта не може використовуватися судом, як належний та допустимий доказ, а тому витрати, які пов`язані з проведенням такої експертизи, не підлягають відшкодуванню, то з цього приводу колегія зазначає. У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зазначений висновок було виконано до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний висновок не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, особа, яка його виконувала, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю «Визначення вартості автотранспортних засобів, розміру матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу, стаж експертної роботи з 1997 року, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються. Натомість, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, законодавець відносить витрати сторін, пов`язані із залученням спеціалістів (п. 2 ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Оскільки дійсно наявний в матеріалах справи висновок № 6441 від 03.04.2019 не містить попередження про кримінальну відповідальність та не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, то за таких обставин він не є висновком експерта, а є письмовим доказом висновком спеціаліста, який відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності доказів (ст. 77, 78, 79 ЦПК України). Помилкове посилання суду на те, що такий є саме експертним висновком, не призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення витрат за його проведення як судових. Крім того, у випадку незгоди з визначеною висновком спеціаліста сумою матеріальних збитків, ОСОБА_3 не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної експертизи або надати такий висвноко, зроблений за власною ініціативою. Обставини, які встановлені таким доказом, відповідачем не спростовані, та вони вірно покладені судом в основу свого рішення, а відшкодування за проведення такого дослідження спеціаліста вірно відшкодовано судом на користь особи, яка їх понесла, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки розмір таких витрат підтверджений та заявлений позивачем ОСОБА_2 в першій заяві по суті справи позовній заяви, до якого додано квитанцію Приватбанк № 0.0.1291364425.1 від 12.03.2019 у сумі 2500 грн, призначення : оплата за експертизу матеріального збитку автомобіля Чери Кино реєстраційний номер НОМЕР_4 згідно рахунку № 32 від 11.03.2019 (а.с. 68 т. 1) Не впливає на правильне вирішенн спору в оскаржуваній частині і посилання заявника на невідповідність вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України щодо відсутні відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6), попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п. 9), підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10), оскільки таке не призвело до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині. За таких обставин, колегія суддів вважає, що помилкові доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року в оскаржуваній частині щодо позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 21 лютого 2025 року Головуючий М.В. Назарова Судді: В.В. Кострицький Ю.П. Лозко