Постанова 4852 № 160/12905/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12905/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Царікава О.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобовязання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-2047-52/-4-63/У та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до реєстру фізичних осіб-підприємців, виключивши позивача з реєстру фізичних осіб- підприємців. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії, повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції вказав, що позивачем вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконано не у повному обсязі, оскільки заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не містить обґрунтованих причин поважності пропуску строку звернення до суду і не підтверджена жодним доказом, у зв`язку з чим підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні, в тому суд відмовляє у поновленні такого строку. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про безпідставність висновків суду першої інстанції, оскільки нею було усунуто недоліки позову, на які вказував суд в ухвалі про залишення позову без руху. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши судове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дія Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону). Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI). Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Положеннями абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Однак, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ. Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI. Відповідно до абзацу 10 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що законодавцем встановлено десятиденний строк, перебіг якого починається за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, для оскарження такої вимоги. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.12.2019 позивач звернулась до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-2047-52/-4-63/У. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду: - заяву про поновлення пропущеного строку та докази поважності пропуску строку звернення до суду; - власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; - уточнену позовну заяву, із уточненням відповідача у справі; - копії належним чином завірених додатків до позовної заяви для суду і відповідача у справі. На виконання вимог ухвали від 23.12.2019, позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, заяву про усунення недоліків, уточнену позовну заяву, примірник уточненої позовної заяви з додатками для відповідача у справі. В уточненій позовній заяві позивачем зазначено, що про існування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй стало відомо лише 15.12.2019. Стверджує, що зазначена вимога на її адресу взагалі не була направлена. На адресу, де позивач проживає, будь яких листів ні від податкової ні від виконавчої служби не надходило. Зазначає, що відповідно до вимог законодавства, обов`язок сплати недоїмки визначеної вимогою, виникає у платника єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження такої вимоги. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. (а.с.21) В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що 16.12.2019 від знайомого їй стало відомо про те, що у Соборному відділі Державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження щодо неї. Звернувшись 19.12.2019 до виконавчої служби їй стало відомо про звернення до виконавчої служби податкового органу щодо стягнення з неї заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, недоїмки у розмірі 21030,90 грн. ( а.с.41) Суд першої інстанції, надаючи критичну оцінку доводам позивача щодо дати, коли позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження у державній виконавчій службі щодо виконання оскаржуваної вимоги про сплату боргу, вказав на наявність супровідного листа виконавчої служби про направлення на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження, на якому міститься напис про одержання боржником 19.11.2019 та підпис. Проте, сам по собі супровідний лист не може бути належним доказом отримання адресатом відповідного поштового відправлення. При цьому, як слідує з вказаного супровідного листа, напис про одержання та підпис, що засвідчує одержання боржником документа, виконано державним виконавцем. (а.с.23) При цьому, відсутні будь які докази отримання позивачем, як самої оскаржуваної вимоги, так і документів виконавчого провадження, які б були засвідчені підписом позивача, на що, власне, і вказувала позивач. Однак вказаним обставинам судом першої інстанції не надано належної оцінки. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду, відмовивши в поновленні цього строку. Положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до частин 1 та 2 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, виходячи зі змісту наведених норм, в разі пропуску особою, що подає позовну заяву, строку звернення до суду така позовна заява залишається без руху у зв`язку із непорушенням нею питання поновлення цього строку або визнанням наведених для його поновлення підстав неповажними. При цьому такій особі в будь-якому випадку надається строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали, але в першому випадку - для звернення до суду із заявою про поновлення строку, а в другому - для наведення інших (поважних) підстав для його поновлення. Разом з тим, суд першої інстанції, не дотримався визначеного законодавством алгоритму дій в разі звернення з позовною заявою поза межами строку. Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо встановлено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставо для скасування ухвали суду про повернення позовної заяви заявнику, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 320, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до частини 2 статті 328 КАС України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров