Постанова 4855 № 320/411/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/411/21 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Кузьмишиної О.М., Федотова І.В., у порядку письмового провадження розглянула апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИЛА: У січні 2021 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 09 червня 2020 року № Ю-1451-17 про сплату боргу (недоїмки). Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ним копії судового рішення. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом порушується право юридичної особи на доступ до правосуддя, право на звернення до суду, що закріплені в основному Законі України, а також у Кодексі адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на наданим статтею 121 та пунктом 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України правом на продовження встановленого судом строку на усунення недоліків у разі його пропуску з поважних причин або внаслідок обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином, позивач не скористався. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб. Згідно з абз. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів. Таким чином, слід зазначити про те, що вказаними положеннями визначений порядок дій платника податків у разі незгоди з рішенням контролюючого органу, прийнятим відповідно до Закону № 2464-VI, зокрема, передбачено: адміністративний та судовий спосіб його оскарження. Крім цього, правове регулювання, наведене у абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого, згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити таке рішення ще і в судовому порядку. Однак, таке право, має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 січня 2019 року в справі № 802/983/18-а, від 12 лютого 2020 року в справі № 480/1192/19. Абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, встановлено десятиденний строк для платника податків, протягом якого останній може або (1) сплатити суми недоїмки та штрафів, або оскаржити вимогу в (2) адміністративному чи в (3) судовому порядку. Отже, вказаною нормою Закону № 2464-VI, встановлено, в тому числі, і строк звернення до суду. Судом першої інстанції встановлено, що вимога № Ю-1451-17 про сплату боргу (недоїмки), яку позивач просить визнати протиправною та скасувати, винесена контролюючим органом 09.06.2020. Водночас з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 05 січня 2021 року (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку на конверті від 05 січня 2021 року), тобто з порушенням спеціального десятиденного строку звернення до суду з позовом щодо оскарження рішень територіального органу доходів і зборів, визначеного статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI. В силу положень частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій зазначено, що він неодноразово звертався до суду з позовами, схожими за змістом. Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист. Слід зазначити, що дотримання строків розгляду адміністративних справ - одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах. Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Згідно з приписами частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. У свою чергу позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність повернення позивачу позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з усіма доданими до неї матеріалами. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді О.М. Кузьмишина І.В. Федотов