Ухвала КАС ВС № 420/2639/19

УХВАЛА 27 квітня 2020 року Київ справа №420/2639/19 адміністративне провадження №К/9901/10935/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі № 420/2639/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання неправомірним наказу, УСТАНОВИВ: 02 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі-відповідач), де просила: визнати наказ ГУНП в Луганській області № 3880 від 29.10.2018 в частині встановлення премії позивачу за 29.10.2018 в розмірі 5,6 % неправомірним; зобов`язати ГУНП в Луганській області внести зміни в наказ № 3880 від 29.10.2018, в частині встановлення позивачеві премії за 29.10.2018 на рівні попередніх 28 днів жовтня 2018 року, а саме 42,8 %; стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями позивачеві, що відобразилися в зменшенні премії з 42,8 % до 5,6 % за день 29.10.2018, на користь останнього, в розмірі: 108,02 грн, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача AT «Ощадбанк», МФО 304665, КОД ЄДРПОУ 09304612, № карткового рахунку НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; визнати порядок нарахування відповідачем одноразової грошової винагороди при звільненні позивачеві на підставі розрахунку з врахуванням премії на день звільнення 5,6 %, у розмірі 128304 грн, неправомірним; зобов`язати відповідача нарахувати позивачеві, одноразову грошову винагороду при звільненні, з урахуванням премії 42,8 % на день звільнення, у розмірі 173502 грн.; стягнути з відповідача кошти, які склали різницю між нарахованою та сплаченою позивачеві грошовою винагородою при звільненні, з урахуванням премії 5,6 % на день звільнення, у розмірі 128304 грн, та нарахованою грошовою винагородою при звільненні, з урахуванням премії 42,8 % на день звільнення, у розмірі 173502 грн., на користь останнього, в розмірі: 45198 грн., з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, перерахувавши зазначену суму на рахунок Позивача AT «Ощадбанк», МФО 304665, КОД ЄДРПОУ 09304612, № карткового рахунку НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірним наказу від 29.10.2018 року № 3880 в частині, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів задоволено частково. Визнано неправомірним наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області № 3880 від 29.10.2018 року в частині встановлення премії ОСОБА_1 за 29.10.2018 року в розмірі 5,6 %. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області внести зміни в наказ № 3880 від 29.10.2018 року в частині встановлення ОСОБА_1 премії за 29.10.2018 року на рівні попередніх 28 днів жовтня 2018 року, а саме 42,8 %. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої премії за 29.10.2018 року у розмірі 108,00 грн. без врахуванням усіх необхідних за законом відрахувань. Визнано неправомірним порядок нарахування Головним управлінням Національної поліції в Луганській області одноразової грошової винагороди при звільненні ОСОБА_1 на підставі розрахунку з врахуванням премії на день звільнення 5,6 % у розмірі 128304,00 грн. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду при звільненні з урахуванням премії 42,8 % на день звільнення у розмірі 173502,00 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою та фактично сплаченою одноразовою грошовою винагородою при звільненні з урахуванням премії 42,8 % на день звільнення у розмірі 44520,03 грн. з врахуванням усіх необхідних за законом відрахувань. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Національної поліції в Луганській області звернулося до Верхового Суду із касаційною скаргою. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу). Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Як слідує з оскаржуваних судових рішень, позивачка обіймала посаду старший інспектор відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області. Предметом спору у цій справі є відносини щодо визнання наказу в частині встановлення премії неправомірним, зобов`язання нарахувати одноразову грошову винагороду при звільненні. Посада публічної служби, яку обіймала позивачка (старший інспектор відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області) та у зв`язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з наведених положень норм КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з`ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано. Щодо посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 805/4354/16-а та різну практику вирішення спорів у подібних правовідносинах Першим апеляційним адміністративним судом, зокрема у справах № 360/4915/19 та 360/3510/18, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки правовідносини та обставини у цій справі не є подібними до правовідносин та обставин у справах № 805/4354/169-а, № 360/4915/19 та 360/3510/18. Враховуючи вищевикладене, за такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі № 420/2639/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання неправомірним наказу. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду