Ухвала КГС ВС № 910/7149/17

УХВАЛА 27 квітня 2020 року м. Київ Справа № 910/7149/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) у справі №910/7149/17 за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про стягнення 2 834 215 685,68 грн, ВСТАНОВИВ: 27 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №910/7149/17. Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/7149/17 залишено без руху на підставі частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не подав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі. 12.03.2020 від скаржника надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" посилався на те, що протягом кількох останніх років воно є стороною (відповідачем) у різних судових справах, за результатами розглядів яких судами ухвалювалися рішення про стягнення з нього коштів. Скаржник зазначав, що майже всі рішення судів передані до органів виконавчої служби та приватних виконавців з метою примусового стягнення присуджених позивачам коштів. Заявник вказував, що існують декілька незавершених виконавчих проваджень щодо стягнення з нього коштів, у межах яких, відповідно, накладені арешти на майно/кошти. Внаслідок наявних арештів фінансова діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" заблокована. На підтвердження вищезазначеного скаржник надав скріншоти з інформацією відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" з Автоматизованої системи виконавчого провадження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020, що оскаржується, відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про звільнення від сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/7149/17 без розгляду. Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що наведені заявником доводи не можуть бути підставою, в розумінні положень статті 8 ЗУ "Про судовий збір", для звільнення юридичної особи від сплати судового збору. Апеляційний суд зазначив, що судові спори зі скаржником у різних справах не є беззаперечною обставиною складного майнового стану сторони, як і не є винятковою обставиною, яка є підставою для звільнення від сплати судового збору. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. За приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Наявність передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за яких суд враховуючи майновий стан сторони може звільнити від сплати судового збору, апеляційним господарським судом не встановлено, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував частину 2 статті 260 та частину 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України шляхом повернення апеляційної скарги скаржнику у зв`язку з тим, що заявник апеляційної скарги не усунув недоліки апеляційної скарги. По суті, доводи касаційної скарги зводяться до того, що ухвала, що оскаржується, порушує право позивача на апеляційний перегляд рішення суду. У цьому зв`язку Верховний Суд зауважує, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Європейський суд з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Для Верховного Суду правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм права у розгляді справи №910/7149/17 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №910/7149/17 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/7149/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. Ткач Судді І. Кондратова Л. Стратієнко