Ухвала Велика Палата ВС № 757/25649/17-ц

УХВАЛА 18 березня 2020 року м. Київ Справа № 757/25649/17-ц Провадження № 14-585цс19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Ткачука О.С., суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г. під час розгляду у письмовому провадженні справи за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року, ухвалене суддею Цокол Л.І. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року, прийняту у складі суддів Рубан С.М., Желепи О.В., Іванченка М.М., У С Т А Н О В И Л А : У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив: - визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, поширену Генеральною прокуратурою України в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій зазначаються відомості про те, що «Управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями спільно з управлінням процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами розкрадання протягом 2011-2014 років службовими особами та акціонерами ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ПАТ «ТЕРРА БАНК», власником яких був ОСОБА_1 , грошових коштів на загальну суму понад 4 млрд грн, в результаті чого банки опинились в стані неплатоспроможності. Розкрадання вказаних коштів вчинено шляхом укладення ряду сумнівних кредитних договорів із суб`єктами господарювання з ознаками фіктивності, які прямо чи опосередковано були пов`язані з власниками та керівниками зазначених банківських установ. На даний час слідством доведені факти розкрадання належних ПАТ «ТЕРРА БАНК» 360 млн грн, у зв`язку з чим повідомлено про підозру у вчиненні розкрадань грошових коштів банків в особливо великих розмірах семи членами встановленої злочинної організації, на чолі з ОСОБА_1», «ІНФОРМАЦІЯ_4 за оперативного супроводження Департаменту захисту економіки Національної поліції України слідчими проведено обшуки за місцем проживання даних осіб, які входять до злочинної організації»; - зобов`язати Генеральну прокуратуру України спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом опублікування в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частини цього рішення; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 грн. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 Генеральною прокуратурою України на власному веб-сайті у мережі Інтернет було розміщено вищевказану недостовірну інформацію щодо позивача, яка є недостовірною, негативною й такою, що порочить його честь та гідність, оскільки його вина у розкраданні коштів ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ПАТ «ТЕРРА БАНК» в установленому законом порядку не встановлена, його власне ім`я використане протиправно, відсутній вирок суду щодо його винуватості, він не був та не є власником чи акціонером банку ПАТ «ТЕРРА БАНК», не входив до органів управління банку. Крім того, позивач зазначав, що не є підозрюваним у кримінальному провадженні, оскільки не повідомлений відповідно до вимог КПК України про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, також за його місцем проживання не проводились обшуки. Вказував, що вищевказаними незаконними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінював у розмірі 1 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-порталі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «… ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ПАТ «ТЕРРА БАНК», власником яких був ОСОБА_1 , грошових коштів на загальну суму понад 4 млрд гривень, у результаті чого банки опинились в стані неплатоспроможності. Розкрадання вказаних коштів вчинено шляхом укладення ряду сумнівних кредитних договорів із суб`єктами господарювання з ознаками фіктивності, які прямо чи опосередковано були пов`язані з власниками та керівниками зазначених банківських установ. На даний час слідством доведені факти розкрадання належних ПАТ «ТЕРРА БАНК» 360 млн грн, у зв`язку з чим повідомлено про підозру у вчиненні розкрадань грошових коштів банків в особливо великих розмірах семи членам встановленої злочинної організації, на чолі з ОСОБА_1», недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ; - зобов`язано Генеральну прокуратуру України спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом опублікування не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Генеральної прокуратури України під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1», тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частини цього рішення; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що Генеральною прокуратурою України, як компетентним державним органом, було поширено у статті «Генпрокуратура розслідує факти розкрадання понад 4 млрд грн, у результаті яких банки опинилися у стані неплатоспроможності» недостовірну інформацію стосовно позивача, яка не має статусу офіційної, не підтверджена належними доказами, зокрема обвинувальним вироком суду чи судовими рішеннями, що є порушенням фундаментального принципу презумпції невинуватості. На думку судів, така інформація завдає шкоди немайновим правам позивача, порочить його честь, гідність та ділову репутацію, а тому вона підлягає спростуванню у такий самий спосіб, яким вона була поширена. Також суд зазначив, що спростування недостовірної інформації є достатньою сатисфакцією для відновлення порушеного права позивача, зважаючи на те, що розмір моральної шкоди ним визначено в 1 грн. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Генеральна прокуратура України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, а у решті - оскаржувані судові рішення залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що ст. 29 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом спільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються органами прокуратури України. Позивач підозрюється у тому, що будучи організатором та керівником злочинної організації, члени якої за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно, в особливо великих розмірах. На підтвердження зазначеного Генеральною прокуратурою України було надано суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копії повідомлення про підозру ОСОБА_1 , постанови органів досудового розслідування від 28 квітня 2017 року про оголошення його у розшук, лист Національного банку України від 15 березня 2017 року та ухвали слідчих суддів про надання дозволів на проведення обшуків. При цьому безпідставним є посилання судів на те, що вищенаведені документи не є документами, які встановлюють винність особи і вчиненні кримінального правопорушення, а тому і поширена відповідачем інформація є недостовірною, оскільки в оспорюваній публікації про винність позивача не йдеться. Крім того, інформація, яка викладена у повідомленні про підозру, є достовірною, оскільки прокуратура повідомила про перебіг розслідування провадження і його результат, а не про винність позивача у вчиненні кримінальних правопорушень. У січні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в яких останній просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, касаційну скаргу - без задоволення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її із суду першої інстанції. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладений у новій редакції. Відповідно до п. п. 4 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 28 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Ухвалу суду вмотивована тим, що касаційна скарга Генеральної прокуратури України містить доводи щодо порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції. Додатково вивчивши наявні у справі матеріали, Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з ч. 6 ст. 403 ЦПК України помилковими з огляду на таке. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України у редакції, чинній на час винесення ухвали про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. У касаційній скарзі Генеральна прокуратура України крім іншого вказує те, що спростування інформації, яка міститься у повідомленні про підозру, у порядку цивільного судочинства є недопустимим, оскільки це впливає на наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення, а отже це питання підлягає дослідженню та розгляду в кримінальному провадженні. Крім того, вимоги касаційної скарги та наведені доводи щодо підстав оскарження судового рішення не стосуються питань предметної чи суб`єктної юрисдикції спору, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями по суті спору, а відтак не є підставою для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду у порядку ч. 6 ст. 403 ЦПК України. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вбачає наявність підстав для повернення справи на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Керуючись ст. 389, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду У Х В А Л И Л А: Справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, повернути колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.С. Ткачук Судді: Н.О. Антонюк В.С. Князєв С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко В.В. Британчук Н.П. Лященко Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко М.І. Гриців Л.І. Рогач Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич Ж.М. Єленіна О.Г. Яновська О.Р. Кібенко