Постанова Київський апеляційний суд № 754/10788/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/6989/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/10788/19 27 квітня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Панченко О.М., про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - в с т а н о в и в : 22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позов обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв від 30 травня 2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Вікторією Леонідівною, зареєстрованих в реєстрі за №№646,643,644,645. Вказану квартиру він придбав на електронних торгах ДП «Сетам», що підтверджується протоколом №396917 від 05 квітня 2019 року. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є колишніми власниками квартири АДРЕСА_1 тавідмовляються в добровільному порядку звільнити вказану квартиру після її реалізації на електронних торгах, двері не відчиняють, користуючись квартирою, участі в оплаті вартості спожитих ними комунальних послуг не беруть. Враховуючи викладене просив суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратила право користування житловими приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та членів їх сім'ї з квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Деснянського районного суду м. Києвавід 26 липня 2019 року було відкрито провадження у даній справі. 11 березня 2020 року представником ОСОБА_5 адвокатом Зурнаджи Катериною Борисівною подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі №754/6998/19 за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, яке мотивоване тим, що рішення у справі №754/6998/19 матиме преюдиційне значення для вирішення даної справи №754/10788/19 і вирішення питання про наявність у позивача права користування та розпорядженням майном є передчасним. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 рокуклопотання представника відповідача ОСОБА_5 - Зурнаджи К.Б. про зупинення провадження у даній цивільній справі - задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням до вирішення по суті Деснянським районним судом м. Києва цивільної справи за позовними вимогами ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 25 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушення норм процесуального права. Зазначає, що представником відповідача ОСОБА_5 не доведено яким чином справа №754/6998/19 за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню перешкоджає розгляду даної справи та чому справа за його позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням не може бути розглянута до вирішення справи №754/6998/19. Посилається на те, що судом першої інстанції не проаналізовано предмети спорів у вказаних справах, не обґрунтовано правові підстави їх пред`явлення та не вказано обставини, які б були підставою для висновку, що наявність спору у справі про визнання виконавчих написів такими, що не підлягає виконанню виключає можливість самостійно встановити наявність обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги у даній справі. Крім того, постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції порушив розумні строки судового розгляду та строки розгляду справ за правилами спрощеного провадження. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом в якому просив суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та членів їх сім'ї з квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Деснянського районного суду м. Києвавід 26 липня 2019 року було відкрито провадження у даній справі. 11 березня 2020 року представником ОСОБА_5 адвокатом Зурнаджи Катериною Борисівною подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі №754/6998/19 за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, яке мотивоване тим, що рішення у справі №754/6998/19 матиме преюдиційне значення для вирішення даної справи №754/10788/19 й вирішення питання про наявність у позивача права користування та розпорядженням майном є передчасним. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року зупинено провадження у цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням до вирішення по суті Деснянським районним судом м. Києва цивільної справи за позовними вимогами ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., приватний виконавець Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню неможливо прийняти рішення у даній справі. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як він не ґрунтується на вимогах процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до положень п. 6 ч. 2 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини 2 ст. 251 ЦПК, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростовані рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. При цьому, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у вказаній справі має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 та їх виселення. Підставою для зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі став факт розгляду Дніпровським районним судом справи №754/6998/19 за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. Проте, районний суд, у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у даній справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у вказаних справах і не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення, а тому доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зупинення провадження у даній справі є обґрунтованими. Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що безпідставно зупинивши провадження у справі, суд також порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, формально розглянув клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - Зурнаджи К.Б. про зупинення провадження у справі, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі. Колегія суддів вважає, що визначені процесуальним законом підстави для зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням- відсутні. Як встановлено статтею 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року постановлена з неправильним застосуванням норм цивільного процесуального законодавства, а тому, за правилами ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року про зупинення провадження у справі скасувати та передати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщеннямдля продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: